Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


П'яст Наталія Йосипівна. Формування тематичної групи "назви посуду" в сучасній українській літературній мові: дисертація канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2003.



Анотація до роботи:

П’яст Н.Й. Формування тематичної групи „назви посуду” в сучасній українській літературній мові.Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню формування тематичної групи „назви посуду” в сучасній українській літературній мові.

У дисертації вперше в українському мовознавстві у повному обсязі виокремлено й системно проаналізовано тематичну групу „назви посуду” на основі лексикографічних матеріалів та етнографічних джерел. Систематизовано досліджуваний мовний матеріал за лексико-семантичними групами. Описано семантичну структуру кожної лексико-семантичної групи як результат аналізу парадигматичних відношень між лексичними одиницями. Зроблено системний лексико-етимологічний і словотвірний аналіз лексико-семантичних груп назв посуду в українській літературній мові. З’ясовано словотвірні типи та моделі номінативних і дериваційних засобів, які використовуються для мовної фіксації досліджуваного предмета дійсності. Виявлено вживання варіантних одиниць.

У тематичній групі «назви посуду» простежуються в основному загальні тенденції і закономірності функціонування та формування лексичної системи української мови. Група лексики, яка стала об’єктом дослідження, охоплює 1 050 одиниць.

Назви посуду – це кількісно помітний розряд лексики, який в українській літературній мові характеризується певними семантико-словотвірними особливостями. Склад цієї тематичної групи неоднорідний, а поняттєва система складна, бо ця тематична група існує на перетині інших тематичих груп (начиння, посуд виробничого призначення, знаряддя, за допомогою яких готується їжа тощо), вбираючи їх лексику, різну за кількісним і якісним складом.

Постійне поповнення тематичної групи „назви посуду” відбувається: а) шляхом уведення в обіг власних національномовних новотворень; б) калькуванням з інших мов; в) запозиченням іншомовних лексем з подальшим їх коригуванням та пристосуванням до норм і законів української мови.

Досліджувана тематична група лексики сформувалася переважно на основі власних (праслов’янських блюдо, сковорода, котел, судно, гарнець і питомих українських макітра, ковганка, салотовка) лексичних ресурсів, а також шляхом прямих та опосередкованих лексичних запозичень з німецької, польської, французької, російської та інших мов. Головним джерелом поповнення тематичної групи «назви посуду» постають національномовні словотвірні засоби, які забезпечують відповідне її оформлення і підпорядкування граматичним, лексичним і фонетичним особливостям.

Наявність іншомовних запозичень пояснюється впливом екстралінгвістичних чинників. Іншомовні лексеми точно називають предмети посуду, характерні для культури різних народів (піала, кісе, філіжанка). Чим пізніше увійшли ці слова в лексичний масив назв посуду, тим більше вони позбавлені емоційного забарвлення і відзначаються високою здатністю утворювати похідні одиниці (крюшонниця, креманка), легко вписуються в українську мову, зазнають фонетичної, морфологічної та семантичної адаптації. Давні запозичення назв посуду (таріль, миса) настільки адаптувалися, що їх демінутивні форми (1-ого і 2-ого ступенів тарілка, тарілочка, миска, мисочка) сприймаються як питомі.

У номенклатурі назв посуду виділяються різні за обсягом і структурою групи слів, об’єднані тематично і функціонально на основі зв’язків ознак, предметів і явищ дійсності, які вони позначають. Серед великої кількості тематично однорідних груп вирізняються такі угрупування назв посуду:

1. Назви посуду, мотивовані словами, що позначають продукти, вміст посуду (151).

2. Номінації назв посуду, в основі яких лежать одиниці виміру (140).

3. Назви, які вказують на первинну функцію (призначення) посудини (110).

4. Назви посуду, мотивовані матеріалом, з якого цей посуд виготовлено (76).

5. Метафоричні найменування посуду (58).

6. Назви посуду за ознакою зовнішньої форми предмета (23).

7. Назви посуду за зовнішньою ознакою чи технологією виготовлення посуду (20).

8. Назви посуду за ознакою пошкодженості і дефекту (17).

9. Назви посуду за ознакою розміру (14).

10. Назви посуду за ознакою кольору (2).

11. Назви, мотивовані мірою наповнення посуду (2).

12. Деетимологізовані назви посуду (420).

Кожна з таких лексико-семантичних груп – окрема мікросхема, компонентам якої притаманні особливі семантико-парадигматичні зв’язки. Тематичне членування досліджуваного лексичного масиву вияскравлює місце кожного слова у тематичній групі „назви посуду”, сукупність зв’язків і відношень між лексемами тієї чи іншої ЛСГ, а також логічну та лінгвістичну системність тематичної групи „назви посуду” загалом.

Системний зв’язок елементів спостерігається в колі будь-якої лексико-семантичної групи, однак виразніше він виступає при вивченні макрогруп. Зв’язуючими ланками між ними виступають периферійні лексеми, які нерідко водночас тяжіють до різних груп. Одне й те ж слово може входити у дві лексико-семантичні групи. Наприклад, слова-композити макітра, кавоварка, салотовка мотивовані дієсловами, які вказують на первинну функцію (призначення) цієї посудини, та іменниками, що позчають продукти, вміст посуду. Тому межі певних лексико-семантичних груп розмиті й окреслення їх відносне.

Характеристика семантичних особливостей назв посуду в українській мові пов’язана з аналізом їх словотвірних властивостей, що є підтвердженням тісної взаємодії двох підсистем мови – семантики і словотвору.

Утворюються такі назви трьома основними способами деривації: суфіксальним, складанням, лексико-семантичним. Найширше в досліджуваній лексиці представлений спосіб прямої номінації, чи „номінації словотвірного характеру” (738), в межах якої переважна більшість лексем (682) утворена суфіксальним способом. Структурна різноманітність аналізованих назв посуду дає змогу кваліфікувати їх стосовно словотвірних типів.

Назви посуду мотивуються іменниками (196): виявлено 6 відсубстантивних словотвірних типів; прикметниками (118): 7 відприкметникових словотвірних типів; дієсловами (71): 10 віддієслівних словотвірних типів; числівниками (26): 8 відчислівникових словотвірних типів. В окремих випадках засвідчено явище множинної мотивації, при якому виявлені похідні назви посуду одночасно співвідносяться з основами різних частин мови, наприклад, залізняк залізний і залізо, мідниця мідний і мідь, водник водний і вода.

Кожний словотвірний тип характеризується певною дериваційною базою, тотожністю словотвірного значення, ступенем активності та продуктивності в українській мові. Встановлено, що суфіксальні іменники – назви посуду – належать переважно до продуктивних типів, рідше непродуктивних і малопродуктивних, які розглядаються в дисертації з урахуванням родової належності дериватів. Переважна більшість мотивованих назв посуду (400 з 738) – це іменники у формі жіночого роду. Найпродуктивнішим виявився словотвірний тип з суфіксом –к(-а) (64): тарілка, миска; словотвірний тип з суфіксом -иц(-я), -ниц(-я) (50): ар’яниця, цукорниця.

Серед похідних чоловічого роду виявлено різні словотвірні типи назв посуду. Найбільшою активністю характеризуються словотвірні типи з суфіксами -ик (42): лозяник, полив’яник; -ник (38): супник, кашник. Деривати середнього роду представлені поодинокими непродуктивними словотвірними типами.

Серед загальної кількості лексем на позначення посуду в українській літературній мові, утворених суфіксальним способом (682), іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки представлені великою кількістю – 249 лексем. Як серед аналізованої номенклатури назв посуду, так і в сучасній українській мові значно більше зменшено-оцінних іменників (228) і менше збільшено-оцінних (21).

Значну активність у сфері творення іменників, що належать до тематичної групи „назви посуду”, в українській мові виявляє спосіб складання (зафіксовано 54 лексеми). При дослідженні виявлено похідні, які мотивуються словосполученнями з підрядним (скоро варити скороварка) і сурядним типом зв’язку (збивалка і глечик збивалка-глечик). Іменники-композити на позначення посуду утворюються складно-суфіксальним способом творення з матеріально вираженою суфіксацією (соковарка, водогрійка) та нульовою суфіксацією (самовар) – 15 лексем. Способом чистого складання (каструля-жаровня) утворено 39 лексем. Іменники-композити на позначення посуду утворюються на базі таких синтаксичних словосполучень: дієслівних (самовар, кавомолка); іменникових (електрочайник).

Продуктивним постає лексико-семантичний спосіб. Значна кількість назв (58) – результат опосередкованої (вторинної) номінації. Лексикалізація переносного значення в цій тематичній групі частіше здійснюється на основі подібності форми посуду до частин людського тіла (горлач, корчага, ручка), до побутових предметів (болван, колач). Номінації посуду мотивуються назвами спорідненості, родовою належністю (близнята, двійнята), назвами тварин (баранчик, герун, цуцик), а також утворюються шляхом народноетимологічного перенесення (порція, самограй, турочка). На сучасному етапі становлення тематичної групи „назви посуду” цей спосіб втратив свою актуальність. Усі лексеми цієї ЛСГ архаїзувалися і позначають давні реалії власне українського посуду.

Серед розглянутих лексем є окремі випадки варіантності семантично еквівалентних слів, які мають зовнішні (акцентологічні, фонетичні, морфологічні, словотвірні) відмінності. У цьому паралелізмі структурна і „семантична мотивація однієї форми іншою” має часове вираження. Наявність синонімії зумовлена паралельним існуванням застарілих і нових лексем (гарнець – горня, горнець, горщик; кадь – кадка, кадіб, кадівб, кадуб), витісненням кількаслівних назв посуду короткими, зручними для спілкування та фіксації в спеціальній літературі (скороварка, електрочайник). Більшою частотністю відзначаються словотвірні і різноманітні фонетичні варіанти, включаючи й акцентологічні: збірн. фбрфур – фарфэрка (ж.р.), віднък – вудник, плйсканка – плйскбнець, кувганка – ковгбнка, кбвник - кав’ярник – кофййник. Синоніми потрапляють до номенклатури назв посуду на різних етапах її формування і розвитку, але кількісної переваги запозичених чи автохтонних слів не виявлено.

Публікації автора:

  1. П’яст Н.Й. Лексична парадигма „посуд” у поетиці історичного роману „Берестечко” Ліни Костенко // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць / НПУ імені М.П.Драгоманова / Відп. редактор М.Я. Плющ. – К.: НПУ, 2001. – С.235 - 242.

  2. П’яст Н.Й. Становлення лексико-семантичної групи на позначення посуду для напоїв // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання, 2002. – С. 213 - 222.

  3. П’яст Н.Й. Назви посуду числівникового походження на позначеня мір об’єму і місткості // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. – Серія: Філологія, № 4 / Відп. ред. Іваницька Н.Л. – Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2002. – С. 168 -171.

  4. П’яст Н.Й. Назви посуду як метафоричні топоніми // Система і структура східнослов’янських мов: До 70-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора М.М. Пилинського: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання, 2002. – С. 117 - 123.

  5. П’яст Н.Й. Принципи номінації української номенклатури предметів посуду // Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць: У 2 ч. / Упоряд. В.Ф. Чемес. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2001. – Ч. 2. – С. 264 - 271.