У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування у молодших школярів інтересу до музикування засобами народної музики, що виявляється у педагогічному обґрунтуванні його змісту і структурних компонентів, встановленні критеріїв та рівнів сформованості, визначенні педагогічних умов його розвитку в процесі музикування на народних інструментах. Результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої методики і дозволили зробити такі висновки: 1. В результаті теоретичного аналізу встановлено, що музичний інтерес виступає збуджувальною силою дієвості особистості, вибору її діяльності та вчинків у музичній сфері. Він представляє найважливіший мотив продуктивної діяльності дітей, за допомогою якого створюється сприятлива атмосфера навчання музики. Вплив змісту навчання на музичний інтерес учнів проходить не стихійно, а шляхом спеціального його конструювання в навчальному процесі. 2. Інтерес до музикування на народних інструментах - це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення учнів до ансамблевої гри на народних інструментах, яке виражається потребою в естетичному збагаченні , творчій самореалізації на основі вивчення та виконання творів української народної музики. Виникаючи як проста зацікавленість, інтерес до музикування проходить довгий шлях становлення й розвитку, протягом якого набуває виразності, активності і мобільності. Він характеризується єдністю таких компонентів: емоційні реакції, музично-слухові уявлення, вольові зусилля, творча активність. 3. У дослідженні виявлено, що важливим чинником формування інтересу до музикування є створення ансамблів народних інструментів, де є умови для задоволення музичних потреб дітей, розкриття їх здібностей, глибокого розуміння народної музики і набуття початкових форм виконавства; значущим фактором формування інтересу до музикування є активне залучення учнів до вивчення української народної музики, яка є носієм історичних, загальнокультурних, художньо-естетичних і національних рис. 4. Провідними чинниками інтересу до музикування в умовах позакласної роботи є змістові параметри визначених компонентів, а саме: усвідомлене ставлення до музичної діяльності, якість музично-естетичних знань, обсяг виконавських умінь і навичок, відчуття характеру музики, естетичне задоволення від музикування, вміння подолати труднощі в музично-виконавській діяльності, прагнення ставити нові, більш складні цілі у опануванні музичних творів, ініціативність у роботі над музичними творами, здатність до слухового самоконтролю. 5. Відповідно до визначених критеріїв та показників в учнів були зафіксовані чотири рівні розвитку інтересу до музикування на народних інструментах: високий, достатній, середній, низький. В результаті проведення констатуючого експерименту було встановлено, що серед молодших школярів переважає середній рівень розвитку даного феномена. 6. На основі аналізу роботи різних дитячих народно-інструментальних ансамблів розроблено вимоги до їх організації, що передбачає дотримання певних педагогічних умов: зміни видів музичної діяльності, оптимальних співвідношень різних завдань, вибір та оновлення репертуару. Вільний вибір учнями музичної діяльності на початковому етапі навчання сприяє розвитку музично-слухових уявлень, набуттю музичного досвіду в галузі інструментального виконавства. 7. У дослідженні виділено й апробовано у різному поєднанні методи формування інтересу молодших школярів до музикування на народних інструментах як головні чинники музично-естетичного розвитку: дидактичні та сюжетно-рольові ігри, моделювання, індивідуальна, групова та колективна виконавська діяльність. Використання окремих методів та їх поєднання залежало від мети та змісту завдань. Педагогічними засадами їх ефективності виступають: визначення для кожного учня початкового рівня інтересу до музикування, рівня музичної активності після кожного етапу навчання, підбір навчально-педагогічного і художнього репертуару. 8. Розроблено та експериментально перевірено методику процесу формування у молодших школярів інтересу до музикування на народних інструментах, що передбачала включення учнів у індивідуальні, групові і колективні форми роботи; використання системи спеціальних творчих завдань та дидактичних ігор, які впроваджувались у виконавську діяльність на всіх етапах навчання; створення ситуацій задоволення через залучення учнів у концертну діяльність. 9. Отримані в ході експериментального дослідження дані щодо основних параметрів інтересу до музикування засвідчують якісні зміни в рівнях його сформованості. Це проявляється у більш глибокому, повному і художньо-переконливому розкритті змісту музичних творів, а також зміною внутрішнього світу учнів, формуванні ціннісних якостей та властивостей характеру виконавця. Динаміка результативності отриманих даних показала ефективність методики формування інтересу до музикування в ансамблевій грі на народних інструментах як засобу естетичного і духовного збагачення молодших школярів в умовах позакласної роботи. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого вивчення вимагають питання екстраполяції висновків даної роботи на інші вікові групи учнів з урахуванням сучасних педагогічних технологій. На часі – розробка й впровадження індивідуальних моделей самовизначення дітей в галузі різних видів музичного мистецтва. |