Анотація до роботи:

Ушаков Г.Н. Формування візуально-проникних внутрішніх просторових структур. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2006.

У дисертації досліджені сучасні можливості формування внутрішніх просторових структур архітектурних об’єктів, спираючись на властивості сприйняття внутрішнього архітектурного простору, потенційні можливості композиції внутрішнiх просторових структур будівель та на аналіз теоретичних праць і архітектурної практики. У роботі обґрунтовується важливість оперування властивістю візуальної проникності внутрішнього архітектурного простору з метою підвищення його естетичних якостей. Це особливо актуально при формуванні великих громадських комплексів з внутрішніми просторовими структурами підвищеної складності. Визначені тенденції розвитку внутрішніх просторових структур будівель, композиційні принципи та прийоми проектування цих структур. Запропоновані основи методики проектування візуально-проникних внутрішніх просторових структур.

У проведеному дослідженні особливостей формування візуально-проникних внутрішніх просторових структур архітектурних об’єктів було виявлено структурні складові та тенденції розвитку цих структур, визначені принципи, прийоми та методичні особливості проектування. Основними висновками та результатами роботи є наступні положення:

1. На основі того, що внутрішня просторова структура (ВПС) архітектурного об'єкта є сукупністю елементарних просторових одиниць (ПО), запропоновано ділити ВПС на ПО, які мають форму компактного, видовженого, площинного та кільцевого типу. Визначення узагальнених типів форм ПО полегшує аналітичний розподіл ВПС на просторові одиниці та відкриває шлях до комбінаторного пошуку різноманітних типів ВПС.

2. Визначено чотири базові типи взаємодії просторових одиниць: суміжний (одна ПО знаходиться ззовні відносно другої та має з нею спільну просторову границю), часткове проникнення (одна ПО частково знаходиться всередині другої), простір у просторі (одна ПО знаходиться повністю всередині другої) та наскрізний (одна ПО проходить крізь другу та виходить за її межі мінімум двома частинами). Для характеристики ВПС та для потреб проектування складного інтер’єру, на основі цих базових типів була складена послідовність з 16 комбінованих типів взаємодії.

3. На основі понять комунікаційного та візуального зв’язку, визначено такі типи зв’язків між двома ПО, або між ПО і зовнішнім простором: прохідний, візуальний, візуально-прохідний та потенційний (позначає суміжність двох ПО, або ПО і зовнішнього простору).

4. Візуальна проникність ВПС архітектурного об’єкта – це властивість внутрішнього простору даного об’єкта забезпечувати проникнення погляду людини з однієї ПО до інших ПО та до зовнішнього простору. Виявлення властивості візуальної проникності дозволило виділити цілий клас візуально-проникних ВПС, що набули поширення в сучасній архітектурі та відзначаються високим рівнем естетичної виразності. Визначено, що візуально-проникна ВПС архітектурного об’єкта – це частина ВПС даного об’єкта, яка є сукупністю просторових одиниць, що поєднані візуальними зв’язками. Значний вплив на естетичну виразність візуально-проникних ВПС має рівень візуальної проникності просторових границь, який запропоновано визначати однією з чотирьох узагальнених характеристик: високий, середній, низький чи нульовий. Під час аналізу існуючих чи проектних будівель є доцільним окремо характеризувати загальний рівень візуальної проникності всередині ВПС та загальний рівень візуальної проникності зовнішніх огороджень.

5. Завдяки визначенню типів ПО за формою та типів взаємодії ПО, здійснено класифікацію ВПС за типом групування просторових одиниць. Виявлено 16 типів групування ПО за формою, 65 типів групування ПО за формою і орієнтацією та 260 типів групування ПО за формою, орієнтацією та взаємодією. Таблиця типів групування ПО може слугувати джерелом потенційних прийомів організації внутрішнього архітектурного простору.

6. На основі аналізу визначних будівель виявлено такі основні сучасні тенденції розвитку ВПС архітектурних об’єктів: збільшення відносних розмірів, підвищення складності, посилення незалежності ВПС від конструктивної системи, підвищення комунікаційності, підвищення змінності, посилення візуальної проникності всередині ВПС, посилення візуальних зв’язків між ВПС і зовнішнім простором, підвищення ілюзійності та підвищення інформативності.

7. Первинні морфологічні принципи організації ВПС обумовлюють відношення і розподіл архітектурного простору і архітектурного об'єму. Вторинні морфологічні принципи є шляхами додаткового ускладнення ВПС та оперують певними властивостями. Поєднання під час проектування спочатку первинних, а потім – вторинних морфологічних принципів, забезпечує множину можливостей організації ВПС. Сформульовано такі первинні морфологічні принципи: принцип просторових одиниць обумовлює членування вихідного простору на ПО за допомогою різних видів просторових границь, які утворюють замкнені лінії, принцип внутрішнього ускладнення обумовлює ускладнення вихідного простору за рахунок введення елементів, які не утворюють замкнених ліній просторових границь та принцип зовнішнього ускладнення, згідно якого вихідний простір ускладнюється за рахунок членування та ускладнення форми внутрішніх поверхонь огороджень. На основі вивчення властивостей сучасних прогресивних будівель сформульовано такі вторинні морфологічні принципи організації ВПС: принцип візуальної проникності, принцип комунікаційності, принцип змінності та принцип ілюзійності.

8. Сучасні особливості архітектурного проектування потребують інтеграції до архітектурного навчання та проектної практики описаних в роботі принципів і прийомів просторової організації, умоглядно-динамічного формування моделі внутрішнього простору у поєднанні з комп’ютерним моделюванням. Впровадження комплексу умоглядних вправ до програми фахового навчання допоможе вільно оперувати просторовими образами при проектуванні складних ВПС.

9. Основні положення і результати дисертаційної роботи впроваджено в учбовий процес та ряд методичних прийомів впроваджено до архітектурної практики. Результати дослідження можуть бути використані в архітектурному навчанні, при проектуванні будівель зі складними ВПС та для подальшої теоретичної розробки даної проблематики. Найбільш перспективними напрямками подальших досліджень є: розширення номенклатури типів ВПС та видів комунікаційної організації будівель, узагальнення сучасних принципів та прийомів проектування внутрішнього архітектурного простору.

Публікації автора:

1. Ушаков Г.Н. Аналіз внутрішніх просторових структур архітектурних об’єктів // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Архітектура та будівництво України в нових соціально-економічних умовах. – К.: КиївЗНДІЕП, 2004. – С._119 – 128.

   Ушаков Г.Н. Візуальна проникність внутрішніх просторових структур архітектурних об’єктів // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА, 2004. – Вип._13. – С. 73 – 77.

   Ушаков Г.Н. Можливості просторової уяви при проектуванні складних внутрішніх просторових структур цивільних будівель // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві. – К.: КиївЗНДІЕП, 2003. – С. 135 – 138.

   Ушаков Г.Н. Приёмы повышения художественной выразительности пространственной структуры культовых зданий (на примере готических соборов) // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Сучасне храмобудування. – К.: КиївЗНДІЕП, 2003. – С. 73 – 78.

   Ушаков Г.Н. Принципи організації внутрішніх просторових структур архітектурних об’єктів // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Соціальні напрямки розвитку архітектури та будівництва. – К.: КиївЗНДІЕП, 2005. – С._125 – 129.

   Ушаков Г.Н. Принципи умоглядного проектування архітектурно-просторових структур // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. – К.: КиївЗНДІЕП, 2003. – С. 216 – 221.

   Ушаков Г.Н. Розвиток просторової уяви як шлях удосконалення архітектурного проектування // Технічна естетика і дизайн. – К.: Віпол, 2004. – Вип. 3 – 4. – С. 48 – 52.

   Ушаков Г.Н. Складні візуально-проникні внутрішні просторові структури цивільних будівель // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА, 2003. – Вип. 11 – 12. – С. 311 – 320.

   Ушаков Г.Н. Удосконалення методики проектування цивільних будинків // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. – К.: КиївЗНДІЕП, 2001. – С. 94 – 100.

   Ушаков Г.Н. Швидкозмінний архітектурний простір // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА, 2001. – Вип. 9. – С. 210 – 215.

   Ушаков Г.Н. Сучасні принципи архітектурно-просторової організації (досвід Німеччини) // Матеріали конференції молодих вчених «Архітектура та будівництво третього тисячоліття». – К.: КиївЗНДІЕП, 2002. – С. 27 – 29.