Анотація до роботи:

Матковський П.Є. Формування власника землі як суб’єкта господарювання у сільськогосподарському виробництві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Львівський державний аграрний університет, Львів, 2008.

У дисертаційній роботі досліджено теоретико-методологічні аспекти, обґрунтовано шляхи покращення функціонування власників землі як суб’єктів господарювання в сільськогосподарському виробництві. Визначено сутність, функції та відмінності власників і господарів землі. Розвиток цих суб’єктів запропоновано розглядати з огляду на етапність їх формування: юридичне закріплення, становлення й утвердження.

Проведено класифікацію власників-господарів та господарів землі за різними ознаками. Виконано аналіз сучасного стану й тенденцій розвитку фізичних і юридичних осіб в аграрному секторі економіки. Визначено позитивні та негативні чинники впливу на розвиток землевласників та землекористувачів.

Розглянуто заходи, покликані підвищити ефективність функціонування власників, господарів, власників-господарів землі. Запропоновано й обґрунтовано складові механізму прискорення процесу становлення фізичних та юридичних осіб у сільськогосподарському виробництві.

У дисертаційній роботі викладено теоретичне обґрунтування, здійснено аналітичну оцінку та запропоновано наукове вирішення складної соціально-економічної проблеми становлення й утвердження власника-господаря землі в сільськогосподарському виробництві. Результати проведеного дослідження дають підстави для певних висновків.

1. Глибокі соціально-економічні перетворення в аграрній сфері, зокрема узаконення приватної власності на землю, формування повноправних власників і господарів сільськогосподарських угідь, зумовили необхідність тлумачення категорій “власник” та “господар” землі, визначення їх функцій. Того, хто використовує належні йому угіддя, слід називати “власником-господарем” землі. Власника землі в сільському господарстві слід розглядати як суб’єкта соціально-економічних відносин, який має право володіння, користування та розпорядження землею. Водночас господаря землі доцільно визначати як суб’єкта соціально-економічних відносин, який має право володіння й користування землями сільськогосподарського призначення та право власності на результати праці.

2. Процес формування суб’єктів власності та господарювання в сільському господарстві доцільно розглядати за етапами юридичного закріплення, становлення та утвердження. Юридичне закріплення полягає в отриманні власником державного акта на право приватної власності на землю, а для господаря в реєстрації організаційно-правової форми. Мета етапу становлення зводиться до пошуку нових зв’язків та налагодження вигідних торговельно-економічних відносин господарюючих суб’єктів. Етапом утвердження власника та господаря землі є той рівень функціонування селянства, який гарантує йому соціально-економічну стабільність, а також відповідну вигоду для суспільства і майбутніх поколінь.

3. Серед критеріїв визначення ефективно діючих власників та господарів землі у сільському господарстві слід виокремити: кваліфікацію, наявні засоби виробництва й умови господарювання, рівень державної підтримки, використання переваг кооперування, дорадництва й кредитування, наявність приватної власності на землю та майно, соціальну спрямованість господарювання.

4. На основі аналізу суб’єктів господарювання за належними й використовуваними угіддями розроблено класифікаційні ознаки. Виявлено, що після отримання селянами у приватну власність сільськогосподарських угідь змінилося їх співвідношення: щороку зберігається тенденція до скорочення площ земель, переданих в оренду, і збільшення використовуваних особисто власниками-господарями. Якщо у 2001 р. селяни використовували 60 % власних сільськогосподарських угідь, то в 2006 р. цей показник становив уже 78 %. Така зміна пояснюється зменшенням чисельності сільськогосподарських підприємств через їх банкрутство, внаслідок чого призупиняються відносини оренди і земля переходить у користування господарств населення. Частина селян-власників вирішує, що особистий обробіток землі для них вигідніший, аніж оренда, гарантує більшу соціальну захищеність.

5. Розвиток власників і господарів землі у сфері сільськогосподарського виробництва гальмують суб’єктивні та об’єктивні чинники, зокрема незадовільне проходження попередніх етапів. До їх числа також належить нехтування господарюючими суб’єктами заходів раціонального, екологічного використання угідь, повільне впровадження інноваційних техніко-технологічних розробок, посилення конкуренції на агропродовольчому ринку після вступу України в СОТ.

6. Зазначені чинники впливають на результативні показники діяльності господарств населення та агроформувань. У 2006 р. основна частка виробництва валової продукції галузі (88,7 %) зосередилась у власників-господарів землі, тоді як в 1990 р. – 50,1 %. Тим часом агроформування зменшили валове виробництво продукції у 5,7 раза. Як результат, відбулося скорочення її виробництва в усіх категоріях господарств на 22,8 %. Це означає, що підвищеної уваги потребує створення сприятливого середовища для ефективного функціонування власників і господарів землі.

7. Утвердження власника й господаря землі в сільському господарстві визначається двома групами чинників впливу. До першої належать ті, що перебувають у компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування: визначення передумов утвердження і визнання їх стратегічно важливими; забезпечення злагодженого функціонування земельних відносин; посилення ефекту від використання відносин власності й господарського механізму; подолання соціально-економічної деградації власника і господаря. Другу групу становлять чинники, що залежать від власників та господарів землі: визначення їх місця й ролі у розвитку сільських територій; раціоналізація використання сільськогосподарських угідь; підприємливий характер господарювання; соціальна орієнтація діяльності.

8. Одним із оптимальних шляхів виведення власників-господарів землі на вищий рівень функціонування є їх об’єднання, вдосконалення набутих знань та навичок, взаємна фінансова допомога тощо. Цього можна досягти, використовуючи послуги сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, дорадчої служби та кредитної спілки. Їх взаємодія, як механізм утвердження, покликана покращити соціально-економічну результативність сільськогосподарського виробництва.

9. Серед перспективних напрямків розширення діапазону зайнятості власників-господарів землі на Прикарпатті розвиток сільського (зеленого) туризму. Така диверсифікація діяльності дасть частині селянин-власників змогу раціональніше використовувати належний йому земельний, майновий, інтелектуальний потенціал, а також вирощену сільськогосподарську продукцію, рекреаційні ресурси краю, місцеві традиції тощо.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Матковський П.Є. Методологічні основи становлення приватного сектора в сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 195: В 4 т. Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 472-479 (0,44 друк. арк.).

2. Матковський П.Є. Особливості становлення власника і господаря в сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 199: В 4 т. Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 559-569 (0,58 друк. арк.).

3. Матковський П.Є. Сутність понять “власник” і “господар” у сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Вип. 200: В 4 т. Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 825-830 (0,32 друк. арк.).

4. Матковський П.Є. Власник і господар у сільському господарстві: понятійний апарат, функції, цільове призначення // АгроІнком. – 2005. – № 1-2. – С. 62-64 (0,31 друк. арк.).

5. Матковський П.Є. Трансформація відносин власності і форм господарювання як передумова становлення й утвердження власників та господарів землі // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 210: В 4 т. – Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 619-628 (0,35 друк. арк.).

6. Матковський П.Є. Виявлення критеріїв реального власника-господаря в сільському господарстві // Вісник Прикарпат. ун-ту: Економіка. – 2006. Вип. 3. – С. 110-113 (0,32 друк. арк.).

7. Матковський П.Є. Фактори соціально-економічного розвитку й занепаду власника-господаря в сільській місцевості // Вісник Прикарпат. ун-ту: Економіка. – 2007. Вип. 4. – С. 108-110 (0,27 друк. арк.).

8. Баланюк І.Ф., Матковський П.Є. Пореформений розвиток сільського господарства регіону // Вісник Прикарпат. ун-ту: Економіка. – 2007. Вип. 5. – С. 16-24 (0,42 друк. арк.) (автору належить проведення порівняльного аналізу діяльності агроформувань та господарств населення).

9. Матковський П.Є. Передумови утвердження власника і господаря землі в сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 231: В 9 т. Т. VI. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 1202-1210 (0,46 друк. арк.).

10. Матковський П.Є. Структура власників-господарів землі Івано-Франківської області // Інноваційна економіка. – 2007. – № 5. – С. 45-49 (0,35 друк. арк.).

11. Матковський П.Є., Сітник А.М. Механізм утвердження власника та господаря землі у сільськогосподарському виробництві // Інноваційна економіка. – 2007. – № 6. – С. 57-61 (0,44 друк. арк.) (автору належить обґрунтування взаємодії власників-господарів землі із сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами, дорадчими службами та кредитними спілками).

Статті в інших наукових виданнях

12. Матковський П.Є. Статус власника, господаря, підприємця // Зб. тез доповідей учасників IV Міжвузівської конф. “Наука і вища освіта у третьому тисячолітті”. 2 берез. 2004 р. – Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С. 41-42 (0,13 друк. арк.).

13. Матковський П.Є. Становлення дорадництва на Прикарпатті // Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф.“Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки”. 26-27 берез. 2004 р. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – С. 25-27 (0,17 друк. арк.).

14. Матковський П.Є. Диференціація понять власник і господар у визначенні статусу селянина-приватника // Матеріали VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта’2004”. Т. 16: Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 31-32 (0,10 друк. арк.).

15. Матковський П.Є. Особистий інтерес та його соціальний ефект в системі аграрних відносин // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень’2004”. Т. 50: Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 35-36 (0,11 друк. арк.).

16. Матковський П.Є. Підвищення ефективності діяльності власника землі як суб’єкта господарювання у сільськогосподарському виробництві // Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. “Обґрунтування переходу на біологічне землеробство. Виробництво екологічно чистої продукції”. 30 жовт. 2007 р. – Тернопіль: ІЕТП, – С. 95-97 (0,16 друк. арк.).