1. Встановлено, що при всьому різноманітті ознак групування відсутня їх ієрархічність; не завжди результати класифікації відповідають її цілям; деякі класифікації значною мірою умовні і не враховують економічного змісту витрат, а отже, мають потребу в уточненні і доопрацюванні; розрізненість класифікацій не може забезпечити вирішення завдань формування витрат та управління ними на системному рівні. Усе це свідчить про те, що в процесі формування витрат та управлінні ними мають спільно використовуватися різні класифікації витрат залежно від різних ситуацій і цілей. 2. Запропоновано систему класифікацій витрат, яка дає змогу впорядкувати існуючі групування витрат залежно від ситуації і характеру управлінських рішень, а також можливість використати кожну з класифікацій на різних етапах формування витрат. Для цілей планування і контролю слід застосовувати класифікацію за центрами відповідальності; для цілей калькулювання за методом віднесення на собівартість окремих видів продукції; для цілей оптимізації прибутку за способом віднесення на період генерування прибутку; для цілей планування, контролю та прийняття рішень за відношенням до обсягу виробництва. 3. Узагальнено наступні елементи системи формування витрат: прогнозування, планування, нормування, облік, калькулювання, аналіз, контроль та регулювання. Наведені елементи нерозривно пов'язані між собою і становлять взаємозалежну єдину систему. Встановлено, що основними напрямами вдосконалення системи формування витрат у рибоконсервному виробництві є: необхідність існування у виробництві поряд з фінансовим обліком, системи управлінського обліку; розробка та впровадження адекватних ринковій економіці методів обліку, планування й аналізу витрат; розробка ефективних методів оптимізації виробничої програми на основі аналізу витрат; удосконалення системи показників за оцінкою результатів діяльності відповідних підрозділів; впровадження сучасних інформаційних систем і використання нових інформаційних технологій з метою підвищення оперативності й вірогідності обробки інформації. 4. Визначено, що аналіз беззбитковості є невід'ємною складовою управлінського обліку та ефективним методом вирішення взаємозалежних завдань з метою оперативного та стратегічного планування. Він дає змогу встановити залежність фінансових результатів роботи підприємства від витрат і обсягів виробництва (збуту). Особливе значення має аналіз беззбитковості для оптимізації виробничої програми і визначення раціонального поєднання продукції єдиного технологічного циклу рибоконсервного виробництва. Вирішення цього питання має бути погоджене відповідно до наступних обмежуючих факторів: потреби ринку в даному товарі (або групі товарів); виробничих потужностей; наявних оборотних коштів. 5. Сучасний стан регіонального ринку рибопродукції характеризується такими особливостями: значним посиленням загальної незбалансованості між попитом і пропозицією рибної продукції; негативними диспропорціями в структурі й асортименті попиту і пропозиції риби; низьким рівнем відповідності якості продукції вимогам споживачів; прискореним зростанням роздрібних цін на рибу і рибну продукцію за умов погіршення їх якісних характеристик; недосконалістю нормативно-правової бази, діяльності операторів ринку. 6. У системі комплексного аналізу і контролю одне з головних місць займають система формування витрат та ефективне управління витратами, а також упровадження ефективних методів формування товарної стратегії. На підставі аналізу витрат рибоконсервного виробництва з’ясовано, що їх рівень постійно зростає (за період 2002 2005 рр. більше ніж у 2 рази). У загальній структурі витрат найбільшу питому вагу мають такі статті: сировина та матеріали близько 60%, тара і тарні матеріали 20%, паливо та енергія на технологічні цілі 12 %. Частка витрат на оплату праці залишається практично незмінною протягом кількох років і становить близько 4%. 7. Оцінка економічної ефективності рибоконсервного виробництва підприємств АР Крим ВАТ ”Севастопольський рибоконсервний завод” та ЗАТ “Паллада” засвідчує, що платоспроможність і фінансова стійкість досліджуваних підприємств визначаються дієвістю існуючих систем формування витрат. Підприємства галузі недостатньо стійкі до коливань ринкового попиту на рибоконсервну продукцію та інших факторів фінансово-господарської діяльності. Тому для досягнення стійкого фінансового стану підприємствам рибоконсервного виробництва необхідні жорсткий контроль за витратами, зіставлення витрат і результатів поточного виробництва, визначення оптимального співвідношення випуску окремих видів рибоконсервної продукції в загальній програмі випуску. 8. Нами розроблена наступна схема розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат: цехові витрати необхідно розподіляти на основі єдиного для всіх базисного показника фактичних (основних) витрат цеху без вартості сировини і матеріалів; із загальної суми загальногосподарських витрат варто виділити найбільш вагомі компоненти податок з власників транспортних засобів і зарплату адміністративно-управлінському персоналу та розподілити пропорційно частці в обсязі реалізації; іншу частину загальногосподарських витрат слід розподілити на основі цехової собівартості (без вартості сировини й матеріалів).Такий варіант розподілу непрямих витрат зумовлює позитивні зміни в оцінках рентабельності окремих видів продукції, а також дає змогу з більшою точністю розрахувати собівартість. 9. Нами запропонована методика розрахунку оптимальної виробничої програми на основі аналізу беззбитковості з урахуванням забезпеченості матеріальними ресурсами, резерву виробничих потужностей та потреб ринку. Формування оптимальної програми випуску продукції на ВАТ ”Севастопольський рибоконсервний завод” зумовить: за рахунок оптимального перерозподілу асортименту продукції скорочення суми збитку в 1,8 рази (з -732,35 тис. грн. до -398,09 тис. грн.), а рентабельність продажу підвищиться у 2 рази; відповідно до наявних резервних потужностей і матеріальних запасів збільшення обсягу виробництва і продажу рибопродукції у натуральних величинах на 15%; для оптимального варіанта збільшення на 15,5% у вартісному вираженні обсягу товарної продукції порівняно з вихідним, при цьому сумарні витрати зростуть менше ніж на 13%. 10. Запропоновано такі основні принципи побудови системи оптимального формування витрат у рибоконсервному виробництві: координація, контроль, взаємозв’язок з науковими, технічними, економічними й організаційними заходами, які дають змогу систематично проводити роботу зі зниження витрат й оптимізації їх структури; зв'язок із системою управління підприємства в цілому; здатність охопити увесь асортимент та життєвий цикл продукції; організація й стимулювання участі робітників підприємства у процесі зниження витрат; економічне, матеріальне й моральне стимулювання, підвищення якості й ефективності виробництва; використання системи норм і стандартів. | 