У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, які в цілому підтвердили висунуту гіпотезу. Узагальнення результатів дозволило констатувати наступне:
1. Структуровано визначення життєвої перспективи як загальної спрямованості імовірних найважливіших подій життя. Особистість активно впливає на обставини свого життя, здійснює вчинки, здатні формувати або змінювати життєву перспективу.
Наголошено, що саме у ранньо-юнацькому віці людина вперше вчиться впливати на перспективу власного життя, формувати її. Провідною характеристикою самовизначення є орієнтованість на майбутнє, особистісне й професійне самовизначення, що обумовлює формування життєвих перспектив особистості.
Обґрунтовано доцільність проведення дослідження з метою різнобічного, багатовекторного, вивчення формування життєвої перспективи особистості у ранній юності з урахуванням як внутрішніх (індивідуально-психологічних), так і зовнішніх (соціально-психологічних) факторів. Доведено логічність психологічного обстеження індивідуально-футурологічних конструктів юнаків, а також структури, подійної наповненості їх панорами життя. Також, акцетовано увагу на доцільності вивчення міжподійних причинно-наслідкових зв’язків, і свідомих графічних репрезентацій часових аспектів життя та несвідомих передумов цьому.
2. Розкрито футурологічні аспекти потребово-ціннісної особистісної сфери школярів і студентів як представників раннього юнацького віку. Отримані результати дозволили виокремити відмінності при життєвому прогнозуванні і плануванні респондентами. Зокрема, виявлено, що соціальні успіхи та досягнення студентів (успішне закінчення школи, вступ до ВНЗ, зростання соціального статусу, досвід самостійного прийняття рішень) зумовлюють розвиток у них більш реалістичного, цілісного сприймання життєвого шляху, що як правило стає передумовою розвитку у них соціальної активності, дієвості, самостійності, цілеспрямованості; адекватності при плануванні майбутньої професійної діяльності діяльності; інтернальності; особистісної гнучкості, утилізаційності при реалізації життєвих задумів; відкритості, комунікабельності, діловитості, співробітництва; поглиблення почуття впевненості у власних силах, власної винятковості, неповторності.
Базовими соціально зумовленими чинниками, які детермінують психологічні й соціально-психологічні життєтворчі властивості у студентів виокремлено успішний соціальний досвід і професійне самовизначення. Вказані чинники детермінують певні психологічні властивості студентів. Зокрема, їх більшою мірою характеризує внутрішньо-духовна особистісна спрямованість, тобто переважають цінності, пов’язані з задоволенням високих духовних потреб – самореалізація, самоствердження, духовна досконалість, самодостатність.
Таким чином, було диференційовано компенсаторно-ілюзорний (переважає у школярів) та реалістично-конструктивний (переважає у студентів) способи формування життєвих перспектив.
3. Досліджено подієвий зміст індивідуальних панорам життя школярів і студентів, їх насиченість причинно-наслідковими міжподєвими зв’язками. Виявлено часову спрямованість основних подій життя респондентів, їх емоційну забарвленість. Структуровано стійкі тенденції й закономірності, які узгоджуються з попередньо отриманими результатами та виокремлено ретроспективно-астенічне, гіперболізоване, ірреально-позитивне (переважає у школярів) та футурологічно-стенічне, об’єктивне, реалістично-конструктивне (переважає у студентів) сприймання власного життєвого шляху. За ступенем насиченості карт життя міжподієвими прямими й “колатеральними” причиново-наслідковими зв’язками диференційовано фрагментарне, дискретне (переважає у школярів) і цілісне, симультанне (переважає у студентів) осмислення власного життя.
Досліджено і обґрунтовано наявність диференціацій у сприйманні власного життя у ранній юності з урахуванням глибинних позасвідомих прошарків психіки. Зокрема, виявлено, що у студентів, в основному, репрезентується сприймання часових аспектів минулого і теперішнього невід’ємно від майбутнього, – як базисів, “джерел”, еквівалентів успішної життєвої перспективи.
Таким чином, виявлено дві загальні тенденції малюнкової репрезентації основних часових модусів життя – розрізнену (у школярів виражена більшою мірою, ніж у студентів) і з’єднану, злиту (у студентів виражена більшою мірою, ніж у школярів). Підтверджено наявність полярних способів усвідомлення, “бачення” життєвого шляху – дискретного, фрагментарного, хаотичного й монолітного, багатогранного, цілісного.
4. Систематизовано базові соціально-психологічні чинники, які впливають на спосіб життєвого самовизначення, детермінують конструктивність, реалістичність життєвої перспективи особистості у ранній юності. Це – набуття (наявність) досвіду соціально-ефективного спілкування, соціальних успіхів, досягнень, визнання; практика прийняття самостійних життєво-визначальних рішень; розвиток здатності використання негативного досвіду; досвід соціально-статусного зростання; професійне самовизначення.
5. Виявлено індивідуально-психологічні властивості, які зумовлюють об’єктивне, цілісне сприймання життєвого шляху й детермінують оптимальність життєвої перспективи особистості у ранньо-юнацькому віці. Зокрема, це – інтернальність, почуття реальності, стратегічність мислення, креативність, гнучкість, безконфліктність, комунікабельність, емоційна врівноваженість, цілеспрямованість.
6. Виокремлено сфери використання виявлених тенденцій і закономірностей: зокрема, структурування соціально – та індивідуально-психологічної детермінації формування оптимальної конструктивної життєвої перспективи у ранній юності сприяє:
вдосконаленню психокорекційної, психоконсультативної роботи з юнаками;
психологічному прогнозуванню рівня ефективності функціонування юнака в тих чи інших умовах та ситуаціях життєдіяльності;
алгоритмізації формування у юнаків об’ємного, контекстуально-гнучкого креативного мислення, почуття власної неповторності, визначальності, доленосності, здатності об’єктивно оцінювати власне життя й будувати реалістичну, адекватну життєву перспективу;
розробці психологічного інструментарію з метою оптимізації процесів професійної орієнтації та професійного добору.
Таким чином, формування життєвої перспективи у ранній юності є не тільки окремим актуальним напрямком наукових пошуків, але й важливою складовою частиною системи психологічного обстеження, психопрофілактичної, психоконсультативної та психореабілітаційної роботи з молодим поколінням.
Подальші дослідження проблеми формування життєвих перспектив в ранній юності можуть проводитись у напрямках, які враховують їх залежність від: індивідуальних рис і якостей особистості, від типу сімейного виховання, сімейного та соціального оточення, особливостей соціокультурного розвитку та ін соціальних аспектів; у плані виявлення і розвитку технік і методів життєтворчості.
|
