У дисертаційній роботі узагальнено теоретичний досвід та наведено нове вирішення наукової проблеми розроблення методологічних і прикладних засад формування ефективної фінансової співпраці банків та підприємств реального сектору економіки на шляху до інноваційної моделі економічного зростання. Результати проведеного дослідження дозволили зробити такі висновки і пропозиції: 1. Ефективна взаємодія банків із підприємствами реального сектору економіки є необхідною умовою формування ринкової економіки і важливим елементом структурної перебудови промисловості в ході реформ. Тільки за умови налагодження ефективної співпраці банків і підприємств виникають макроекономічні і мікроекономічні передумови зростання економіки та забезпечення стійкого характеру її розвитку. 2. На шляху формування системи взаємовигідних фінансових відносин між банківським та реальним сектором економіки існують суттєві системні перешкоди, які консервують розрив між ними і стають на заваді інноваційного розвитку економіки. Одна з них – методологічна, коли фінансова взаємодія і взаєморозуміння при ухваленні взаємовигідних фінансово-господарських рішень не має достатнього забезпечення в методологічному та методичному плані. 3. Системний підхід до розв’язання проблеми подолання розриву між банківським та промисловим секторами, запропонований автором, передбачає розгляд системи “банк-підприємство” як цілісної структури; врахування усієї множини чинників, а також фінансово-господарських та грошово-кредитних важелів, що можуть позитивно впливати на розв’язання даної проблеми; узгодження пріоритетів стратегічного розвитку кожної складової цієї системи з позицій трикутника “банк – підприємство – держава”. 4. Найбільш вразливою ланкою в системі “банк-підприємство” залишається підприємство. В роботі доведено, що роль банків у подоланні наслідків економічної кризи і створенні передумов для переходу промислового сектору економіки до інноваційної моделі розвитку постійно зростає. При цьому формування ефективної фінансової взаємодії банків і підприємств безпосередньо залежить, насамперед, від мобілізації внутрішніх резервів самих банків: залучення коштів клієнтів на тривалі терміни; використання ефективних комплексних фінансових інструментів, спрямованих на зниження рівня кредитної ставки для позичальника; удосконалення методів оцінки ефективності інвестицій та аналізу кредитоспроможності підприємств, інвестування економічно привабливих проектів для отримання максимального мультиплікативного ефекту від обмежених за обсягами кредитних вкладень тощо. 5. Проведене дослідження обсягів довгострокових банківських кредитів суб’єктам господарювання з використанням множинного економетричного аналізу дозволило визначити найбільш впливові чинники, що обумовлюють сучасний стан фінансових відносин банків з промисловим сектором економіки (загальні активи банків, процентна ставка за кредитами у національній валюті і рентабельність операційної діяльності промислових підприємств), і на їх основі окреслити основні напрямки подальшого розвитку обох секторів національної економіки, а також роль держави у підтримці цих процесів. 6. На етапі інноваційного розвитку ефективним чинником економічного зростання має стати розвиток стратегічного партнерства банків і промислових підприємств як нова форма взаємодії, що забезпечує відносний баланс фінансово-господарських інтересів конкретного банку і підприємства. Методологічні принципи, що складають основу організації партнерських відносин банків і підприємств, виконують найважливіші регулятивні ролі в процесі побудови та функціонування системи стратегічного партнерства цих суб’єктів. 7. На сьогоднішній день цілий ряд перспективних методів фінансування не знайшов адекватного розвитку у вітчизняній практиці інвестиційної діяльності, насамперед, лізинг, а також консорціумне та проектне фінансування. Лізинг може дати відчутний поштовх процесам структурної перебудови реального сектору економіки, оновленню основних фондів, розвиткові підприємництва тощо, а консорціумне кредитування стати інструментом вирішенням проблеми обмеженості довгострокових ресурсів у вітчизняній банківській системі. В рамках стратегічного партнерства ефективним методом взаємовідносин підприємства і банку є проектне фінансування, оскільки він передбачає прийняття банком-партнером частини ризику при реалізації інвестиційно-інноваційного проекту на підприємстві, що засвідчує економічно справедливий розподіл не лише майбутніх доходів від проекту, але й можливих втрат. 8. Структурний аналіз системного ефекту від організації фінансових відносин банку і підприємства на засадах балансу економічних інтересів, довіри і взаємної вигоди показав переваги стратегічного партнерства для його учасників і держави в цілому на шляху до становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України. | 