Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки та пропозиції і окреслити найважливіші результати: 1. Уточнено й доповнено понятійно-термінологічний апарат, пов’язаний з темою дослідження. Зокрема, запропоновано авторське трактування поняття «послуга» у якому розкривається економічна суть послуги (сукупність дій людини, кількох людей, установ, підприємств чи організацій), мета її здійснення (задоволення потреб особи, групи осіб, частини суспільства чи суспільства в цілому) та результат послуги (специфічний продукт); розкрита дефініція «сфера послуг», що трактується автором як сукупність підприємств, установ, організацій, окремих осіб, які виробляють послуги для задоволення потреб населення. 2.Обґрунтовано, що сфера послуг повинна розглядатися як органічна частина національного господарства. Запропонована структура сфери послуг, яка принципово відрізняється від структури, представленої в офіційних виданнях, у котрих класифікація послуг здійснюються з огляду на результат трудової діяльності в кожному конкретному виді економічної діяльності, що дає можливість представити структуру сфери послуг у такому вигляді: соціально-особистісні, рекреаційно-побутові, працезабезпечувальні, управлінські, транспортно-комунікативно-переміщувальні, виробничі, науково-інноваційні. Доведено, що перевага послуг пошти й зв'язку, різних видів транспорту й торгівлі, тобто транспортно-комунікативно-переміщувальних послуг, які займають провідні позиції в структурі сфери послуг, засвідчують про деформованість останньої. 3. Розкрита суть методів державного регулювання, у тому числі методу стимулювання розвитку сфери послуг регіону, який трактується як спосіб чи прийом активізації дії наявного стимулу її розвитку чи створення нового стимулу та форми стимулювання розвитку сфери послуг регіону, під якою автор розуміє певним чином організовану систему стимулів для активізації розвитку цієї сфери. Показано, що основними завданнями форм і методів стимулювання розвитку сфери послуг є досягнення бажаних результатів, а головною функцією стимулювання розвитку сфери послуг є регулююча функція. 4. Виявлення основних тенденцій розвитку сфери послуг в країні та регіонах України і окремих видів послуг в розрізі класів дозволили встановити проблеми їх розвитку та ознаки, стосовно яких слід застосовувати форми і методи стимулювання з метою удосконалення сегментації ринків послуг та поліпшення обслуговування населення і виробництва. Доведено, що найбільш проблемними питаннями розвитку сфери послуг у Львівській області є низький рівень інфраструктури усіх підсистем, які надають послуги всіх класів; низька якість більшості видів послуг; низька оплата праці, зайнятих у сфері послуг; деформована компонентна і територіальна структура сфери послуг; має місце вплив деформованості структури видатків на розвиток сфери послуг. 5. Проаналізовані методи стимулювання розвитку сфери послуг регіону. Виявлена нерівноцінність та неповноцінність їх використання. Обґрунтована важливість використання зарубіжного досвіду, напрацьованого в площині стимулювання розвитку сфери послуг та селективного підходу до такого використання, враховуючи реалії функціонування української економіки. Акцентується увага на необхідності побудови і впровадження оптимальної системи економічної мотивації праці в сфері послуг. 6. На основі оцінки поглядів вчених на організаційно-економічний механізм регулювання національної економіки та регіонального розвитку автором дано власне тлумачення його змісту як сукупність керованої системи (сфера послуг) й керуючої системи (система управління) з усіма взаємозв’язками між ними; системи відліку (нормативно-правове поле і спосіб функціонування керованої та керуючої систем); системи форм і методів впливу керуючої системи на керовану з послідовною зміною її соціально-економічних станів та впливу керованої системи на керуючу з послідовною зміною ознак і функцій останньої. 7. Обґрунтовано напрямки удосконалення використання стимулів для активізації розвитку окремих класів сфери послуг з визначенням пріоритетів розвитку окремих складових цієї сфери як системного утворення. Особлива увага приділялася розвитку тих класів послуг, які в конкретних умовах перетворювалися в стимулятори розвитку інших класів і видів послуг. Зокрема, доведено, що розвиток транспортної інфраструктури може стати стимулом для виникнення інших видів інфраструктури та інтенсифікації розвитку інших класів послуг. Розкрита можливість стимулювання розвитку підприємств, що виробляють послуги, шляхом управління їх маркетинговою політикою. Обґрунтовано, що внаслідок змін у діяльності господарюючих суб’єктів при створенні діючого ринкового механізму і нестабільності зовнішнього середовища зростає потреба у врахуванні різних видів взаємозв'язків у процесі управління маркетинговою політикою підприємств. Доведено, що це зумовлює необхідність прийняття рішень інноваційного і, зокрема, ситуаційного характеру, оскільки недостатнім стає удосконалення окремих напрямків діяльності підприємства: необхідні комплексний підхід до здійснення маркетингової політики та переорієнтація її на майбутнє. При цьому, автором структуризовано задачі прийняття рішень в маркетинговій політиці. 8. Обґрунтована необхідність розробки на національному рівні і в кожному регіоні Стратегії стимулювання розвитку сфери послуг, яка повинна розроблятися в складі Стратегії регіонального розвитку. Щоб ці завдання реалізувалися в повній мірі, необхідно внести відповідні поправки до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року №2850-IV. Окреслені напрямки удосконалення територіальної організації сфери послуг, яке має бути спрямоване, насамперед, на подолання гострих диспропорцій між розміщенням виробництва послуг і розселенням споживачів послуг, та визначено підходи до поліпшення управління розвитком сфери послуг на національному і регіональному рівнях. |
