В результаті проведеного дослідження форм та методів регулювання технічної озброєності праці як основи підвищення її продуктивності були зроблені наступні висновки. 1. В сучасних умовах економічного розвитку суспільства продуктивність праці як категорія та показник ефективності розповсюджено застосовується у всіх сферах економіки та доцільної діяльності людини, а засади обґрунтування, обчислення, вимірювання та використання цього показника залежать від цілей управління, форми власності підприємства, напрямків його діяльності та інших специфічних для ринкових умов факторів. Разом з наявністю певних особливостей при вимірюванні показника “продуктивність праці” в сучасних умовах, нагальна необхідність в цьому підтверджується потребою створення нових форм господарювання, розробки прогресивних форм організації праці, виробництва, в першу чергу, в галузі сільського господарства. 2. Аналіз факторів зростання продуктивності праці в сільському господарстві України показав, що особливо важливо домогтися збалансованої взаємодії, раціонального сполучення технічних, технологічних і організаційно-економічних чинників, а головний резерв поліпшення національної економіки полягає у покращанні механізму регулювання технічної озброєності праці, в економному та раціональному використанні технічних засобів праці. Наявність надмірно великої кількості фізично і морально застарілих технічних засобів праці з термінами служби, що набагато перевищують нормативні, значне скорочення їх кількості, що призводить до недоукомплектованості парку техніки, недосконалість їх галузевої і, особливо, технологічної структури гальмує впровадження прогресивних технологічних процесів і призводить до значного недовикористання потенційних можливостей землі, рослин та тварин. 3. Формування конкурентоспроможної економіки України неможливо без наявності виваженої технічних політики в галузі сільськогосподарського виробництва, головними напрямками якої повинні бути переоснащення діючого парку технічних засобів праці на основі принципово нової високопродуктивної техніки та технологій, удосконалення та підвищення відповідності структури та технічних параметрів машин і обладнання конкретним умовам виробництва, характеру предметів праці та технологічним операціям, що вимагає стимулювання притоку капітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво. 4. З метою створення цілісного механізму регулювання ефективної експлуатації технічних засобів праці необхідна активізація організаційно-економічного чинника підвищення продуктивності праці, який передбачає удосконалення експлуатації сільськогосподарської техніки на основі пошуку та впровадження в практику нових, прогресивних організаційних форм використання технічних засобів праці та удосконалення діючих, головною причиною низької ефективності яких є відсутність виваженого механізму оцінки їх переваг та недоліків при формуванні парку технічних засобів праці, урахування необхідності додержання раціонального співвідношення між виробничими чинниками в сільському господарстві. 5. Важливим питанням при розробці перспектив розвитку технічного парку сільськогосподарського виробництва є пошук оптимальної політики заміни, тобто знаходження оптимальної послідовності і термінів зняття з експлуатації старих типів та введення в парк нових типів технічних засобів праці, що вимагає запровадження економічних моделей та методів як статичних, так і динамічних у практику управління процесом використання технічних засобів праці з метою розрахунку оптимального терміну служби одиниці техніки та встановлення відповідно до цього раціональної амортизаційної політики. Для варіантного розрахунку масштабів вибуття зношених технічних засобів праці та їх повернення на початок конкретного запланованого періоду пропонується метод визначення рівня заміни зношеного машинного парку виходячи із вартості активної частини основних виробничих фондів та коефіцієнту повного їх вибуття і коефіцієнту витрат на заміну, а також питомої ваги продукції машинобудування у вартості активної частини технічних засобів праці. | 