Анотація до роботи:

Грозян Н.Ф. Фразеологічна мікросистема “Поведінка людини” в українській мові (ідеографічний і аксіологічний аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

У роботі досліджується корпус фразеологічних одиниць української мови на позначення поведінки людини. Комплексне застосування ідеографічного й аксіологічного аспектів дозволило одержати нові результати щодо семантичної організації цього шару ФО, місця фразеологічної мікросистеми „Поведінка людини” в структурі фразеологічної системи української мови. Широко використовуються досягнення сучасної психологічної, сексологічної, суїцидологічної наук, експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики. В ідеографічному аспекті характеризуються тематичні поля ФО “Агресивна поведінка людини”, “Девіантна поведінка людини”, “Просоціальна поведінка людини”, “Сексуальна поведінка людини”. Визначаються домінуючі типи структурно-граматичних моделей ФО. Розглядаються питання, пов’язані з типологією аксіологічно орієнтованих фразеологічних одиниць. Запропоновано психосемантичний підхід до дослідження позитивного й негативного оцінного значень ФО. На основі психолінгвістичних аналізів показано зв’язок фразеологізмів із національним менталітетом.

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення й представлено окремі аспекти розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з вирізненням і дослідженням окремих фразеологічних мікросистем.

2. Сучасний етап розвитку наукових знань зумовив перехід традиційних і нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень. Подальший розвиток фразеологічної ідеографії пов’язаний із урахуванням потенціалу сучасних маргінальних галузей лінгвістики – психолінгвістики, психосемантики, нейропсихолінгвістики, етнопсихолінгвістики.

3. Ідеографічне поле “Людина” є центральним у системі ідеографічного дослідження фразеологічного складу мови. Тут об’єднуються ФО, що характеризують психічні процеси, індивідуально-психологічні властивості, психічні стани, поведінку, діяльність людини й людину взагалі.

4. Для дослідження фразеологічних мікросистем доцільно використовувати таку ієрархічну структуру ідеографічної класифікації ФО: синонімічний ряд семантична група семантичне поле тематична група тематичне поле ідеографічна група ідеографічне поле архіполе.

5. Поведінка людини – це окрема категорія, яка пов’язана з психічними процесами, станами та властивостями людини й досліджується не лише психологами, а й представниками інших наук. Ідеографічна класифікація ФО на позначення поведінки людини відповідає класифікації поведінки, прийнятій у психології.

6. Фразеологічна мікросистема “Поведінка людини” передається широким діапазоном фразеологічних засобів української мови. Виявлено 9 тематичних полів, 14 тематичних груп, 10 семантичних полів, 8 семантичних груп, 72 синонімічних ряди ФО.

7. Сексуальна поведінка людини передається широким діапазоном жестових фразеологізмів. Фразеологічними засобами української мови передається такий феномен психологічної науки як зміщена агресивна поведінка людини.

8. ФО позначаються не тільки завершену вольову дію чи вчинок, а й етапи вольової дії. Найбільше фразеологізмів зафіксовано на позначення зовнішнього виконання вольової дії (32 %).

9. Із фразеологічного масиву вирізнено фразеологічні одиниці та їх варіанти, які не зафіксовані ФСУМ.

10. Найпоширенішими виступають бінарні моделі ФО. Найбільш частотними серед полікомпонентних моделей є тричленні й чотиричленні конструкції. Визначено, що найчисленнішим корпусом у досліджуваній мікросистемі є дієслівна фразеологія.

11. Констатовано, що у фразеологічній мікросистемі “Поведінка людини” виділяються одиниці з різними типами оцінки (антропоцентричної, християнсько-релігійної, національно-етнографічної, соціальної). Найбільше зафіксовано ФО на позначення соціальної оцінки. Логіко-семантичний підхід до дослідження показав, що в основі позитивного чи негативного оцінного значення лежать конкретні концепти дійсності. Виявлене негативне оцінне значення ФО не завжди реалізується в здійсненому людиною вчинку чи дії, так як ФО передають повний та неповний ВА (вчинковий акт).

12. Аналіз ФО на позначення поведінки людини сприятиме подальшому лінгвістичному дослідженню фразеологічної ідеографії, виробленню загальної типології методів дослідження фразеологічних мікросистем у ідеографічному й аксіологічному аспектах.

Публікації автора:

1. Принципы выделения лексических и фразеологических микро- и макросистем // Материалы конф. “Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы”. – М.; Симферополь, 1997. – С. 229-232 (у співавторстві з Ю.Ф. Прадідом).

2. Актуальные теоретические проблемы фразеологической идеографии // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 1998. – Вип. 4. – С. 102-115 (у співавторстві з Ю.Ф. Прадідом).

3. Фразеологічні засоби вираження агресивної поведінки людини // Филологические студии. – Сімферополь, 2001. – № 3. – С. 42-48.

4. Суїцидна поведінка людини та її вираження фразеологічними засобами української мови // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2001. – № 21. – С. 158-162.

5. Мовні засоби вираження епітетів у творах Лесі Українки для дітей // Тези наук.-практ. конф. “Літературний феномен Лесі Українки”. – Сімферополь, 1996. – С. 32-35.

6. Аморальна поведінка людини у фразеологічному вираженні: психосемантичний підхід до дослідження // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2002. – № 30. – С. 165-167.

7. Психолого-лінгвістичні аспекти профілактики суїциду фразеологічними засобами української мови // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми суїцидології”. – К., 2002. – С. 67-75.

8. До проблеми дослідження нецілеспрямованості поведінки людини, вираженої фразеологічними засобами української мови // Матеріали IV звітної наук.-практ. конф. професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ. – Сімферополь: Доля, 2002. – С. 88-94.

9. Особливості використання фразеологізмів у публіцистиці М.С. Грушевського // Матеріали наук.-практ. конф. До 130-річниці з дня народження М.С. Грушевського “Великий українець”. – Сімферополь, 1996. –– С. 16-17 (у співавторстві з Л.Ф. Щербачук).

10. Фразеологічні засоби вираження девіантної поведінки людини в українській мові // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2002. – № 32. – С. 30-34.

11. Психосемантичний підхід до дослідження семантики фразеологічних одиниць на позначення нецілеспрямованості поведінки людини // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 16. – С. 60-67.