Фразеологічні одиниці з компонентами-назвами людини становлять в українській мові значний шар, складний як за кількістю (близько 280 одиниць), так і за структурно-системною організацією. Дослідження зазначеного фрагменту фразеології дозволяє з’ясувати й систематизувати раніше не досліджувані функціонально-семантичні особливості ФО з компонентами-назвами людини, тоді як їх аналіз, по-перше, уможливлює заповнення лакун фрагментів мовної картини світу, по-друге, сприяє виявленню специфіки знакового характеру ФО в семантичному й функціональному аспектах. Вторинність фразеологічної номінації виявляється в превалюванні кваліфікативної функції при називанні фрагмента дійсності, в обов’язковості вияву суб’єктивно-модальної інтенції мовця і в “прозорості” цих образів для лінгвокультурної спільноти. Семантичний аналіз ФО з компонентами-назвами людини, здійснений шляхом ідентифікації та диференціації, дозволив класифікувати ФО таким чином: фразеологізми з антропонімами й патронімами, фразеологізми з назвами людей за спорідненістю й свояцтвом, фразеологізми з компонентом-назвою людини за міжперсональними стосунками, фразеологізми з назвами людини за статтю. Кожна з цих груп має подальшу диференціацію, що зумовлено семантичною складністю слів-компонентів назв людини в структурі ФО. Семно-компонентний аналіз дозволив виявити тип мотивації й участь слів-компонентів у формуванні цілісного фразеологічного значення. Слова-компоненти фразеологізму повністю не десемантизуються, внаслідок чого формування цілісного значення ФО відбувається з урахуванням семантики компонентів-назв людини, які є стрижневими словами досліджуваних одиниць. Вони становлять ядро образу, за допомогою якого розкривається внутрішня форма фразеологізму. Дослідження семантики фразеологізмів з антропонімами й патронімами свідчить про те, що компоненти-власні назви, втрачаючи здатність виконувати видільну функцію, набувають іншої – характерологічної і виступають при цьому образним стрижнем внутрішньої форми ФО. Наявність у лексичному наповненні того чи іншого антропонімічного компонента зумовлена найчастіше екстралінгвальними чинниками, через що в корпусі досліджуваних фразеологізмів не зафіксовані ФО з іншомовними власними назвами. Антропонімічний компонент фразеологізмів свідчить про соціальні умови виникнення ФО, тому не фіксуються в корпусі досліджуваних ФО такі, що мають власні назви правителів країни. Засвідчено розширення групи пейоративно забарвлених антропонімів у лексичному наповненні ФО. Фразеологізми з компонентом-назвою людини за статтю характеризуються тим, що актуалізація сем “вік” і “стать” безпосередньо залежить від семантичної структури досліджуваного слова-компонента. Загальне превалювання “жіночих” ФО для виділення негативного виявляється в значній кількості ФО з компонентом-назвою баба. Аналіз фразеологічних одиниць з компонентом-назвою людини за міжперсональними стосунками продемонстрував асиметрію в кількості слів відповідної лексико-семантичної групи й наявності їх у лексичному наповненні ФО. Фразеологізми з компонентом-назвою людини за спорідненістю й свояцтвом зафіксовані у складі 10 фразеосемантичних груп. Найчисленнішими є ФСГ, що характеризують власне особу – “риси характеру”, “соціальний стан”, “стосунки”, “емоції й почуття”. Причиною цього явища є особливості функціонування української сім’ї. Як правило, родини українців були великими й нараховували не одне покоління, а звідси й можливість бачити людину все життя й фіксувати найдрібніші зміни. Слова-компоненти батько, мати, син, дочка виявляють найбільші фразотворчі потенції, оскільки превалюють у лексичному наповненні фразеологізмів цієї групи й найчастіше демонструють наявність своїх словотворчих демінутивних варіантів, що можна пояснити специфікою національного виховання. Ідеографічний аналіз фразеологізмів з назвами людей показав, що найбільш складним у кількісному і якісному плані виявилося фразеосемантичне поле “людина”. Такий результат є цілком закономірним, оскільки в семантиці наведених ФО представлена інформація, яка відображає місце людини в картині світу народу, характеризує її з різних точок зору, демонструє національний підхід до виділення найбільш яскравих фрагментів, названих фразеологізмом. |
