Текст не автоматично складається з певної кількості простих і складних речень: він має свою смислову, граматичну і загалом лінгвістичну композицію. Для тексту слід визнати ієрархічно вершинною категорію цілісності, до якої прилягають категорії зв’язності, членованості, інформативності, континууму, проспекції, ретроспекції, модальності та ін. Синтез усіх можливих категорій тексту зумовлений творенням і сприйняттям художнього твору як цілісного. Основний зміст тексту передається абзацними фразами, вони визначають структурне і смислове ядро тексту, його стилістичну спрямованість. Мікротемами переважної більшості досліджених нами абзаців виступають розповіді про різні події, окремих дійових осіб, їхні вчинки. Тому найбільша кількість абзаців починається іменниками – 33,1 %. Поряд з іменниками абзацним зачином також виступають дієслова – 23,7 %, займенники – 20,3 %, прислівники – 13 %, словосполучення на позначення часу – 5 % та місця – 2,4 %. Середній обсяг кількості речень в абзаці художнього тексту становить 5 речень. В А.Дімарова абзаци за кількістю речень середні за обсягом і складаються приблизно з 5 речень. Наявні також і більші за обсягом абзаци, які охоплюють від 10 до 34 речень. У письменницькій манері В.Дрозда надається перевага значним за обсягом абзацам. Середня кількість речень у цьому разі – 11. Часто вживаними є й великі абзаци, що містять від 15 до 34 речень. Більшість прислівних речень у складі абзацу – синсемантичні структури. Яскраво виражена синсемантія окремого речення є показником його текстотвірної функції. Прислівні складнопідрядні речення використовуються письменниками як частини складних ускладнених речень, як компоненти складних синтаксичних конструкцій, зазвичай, в описах природи, портрета, характеру героя, його внутрішнього і фізичного стану. Проаналізувавши по 1000 речень у кожного письменника, дійшли висновку, що прості речення складають 51 % всього художнього тексту, складні речення – 49 %, серед яких: складнопідрядні речення – 13 %, безсполучникові складні речення – 11 %, складносурядні речення – 6 %. Прислівні складнопідрядні речення становлять 7 %, детермінантні складнопідрядні речення – 6 %. Складні синтаксичні конструкції охоплюють 15 % художнього твору, а складні ускладнені речення – 4 %. Серед власне-прислівних СПР з’ясувальні СПР у художньому тексті складають 30 % від усіх прислівних складнопідрядних речень, присубстантивно-атрибутивні – 44 %, прикомпаративні – 2 %, локативні – 0,35 % (див. Табл. 1), тобто найбільший текстотвірний потенціал виявляють з’ясувальні та присубстантивно-атрибутивні речення. У художньому тексті власне-прислівні СПР є здебільшого неускладнені, з постпозиційною підрядною частиною. Ускладнені СПР виявляють себе переважно у структурах з однорідною супідрядністю з двома або трьома підрядними частинами. Увесь реєстр сполучувальних засобів, що функціонують у прислівних складнопідрядних реченнях художнього тексту, нараховує 27 сполучників і сполучних слів. Найбільш типовим сполучувальним засобом у з’ясувальних реченнях виступає сполучник що, реєстр сполучувальних засобів, що функціонують як з’ясувальні, нараховує 16 сполучників та сполучних слів. У роботі описана ядерна структура з’ясувальних конструкцій зі сполучником що, якій властива негнучкість, відсутність граматичних обмежень в обох частинах, семантична обмеженість головної частини. У ролі опорного слова в з’ясувальних реченнях найчастіше вживаються дієслова із семантикою мислення, мовлення, буття. У складнопідрядних реченнях із підрядними атрибутивними важливим чинником постає синтаксична позиція і лексичне значення опорного слова. Щодо місця пояснюваного іменника в головному компоненті, то тут прозорою постає тенденція до контактного розташування. Розподіл опорних слів за семантикою виявив наявність лексем на позначення абстрактних – 20,8 % і конкретних понять – 79,2 %. Типовою семантикою опорного іменника атрибутивних СПР є назви осіб – 26,7 %, назви речей – 9 %, просторові поняття – 6,9 %. Найбільш уживаними сполучувальними засобами атрибутивних СПР виступають що, який, яка, які. У прикомпаративних СПР найпоширенішими в художньому тексті виступають опорні компаративи краще, більше. Сполучувальним засобом у прикомпаративних СПР переважно постає сполучник ніж, хоча можливе вживання і його варіанта – сполучника аніж, які приєднуються здебільшого до підрядної частини контактно. Локативні СПР маловживані в художньому тексті. Підрядні частини в них залежать від дієслів руху, переміщення типу іти, їхати або від дієслова місцезнаходження, перебування стояти і приєднувані до головної частини за допомогою сполучних слів куди, де. З-поміж прислівно-кореляційних СПР субстанційні речення становлять 3,1 % від загальної кількості прислівних складнопідрядних речень, ад’єктивні складнопідрядні речення – 6,8 %, адвербіальні речення – 2,8 %, асиметричні речення – 8,4 %, псевдосиметричні речення – 2,3 % (див. Табл. 1). Отже, найбільший текстотвірний потенціал виявляють ад’єктивні та асиметричні речення. Наявність у головній частині прислівно-кореляційних СПР вказівного займенника в ролі співвідносного слова, конструктивно необхідного компонента їхньої структури, є тією формальною ознакою, яка визначає сутність цих конструкцій як структурно-семантичного типу складнопідрядних речень. Усталеним для прислівно-кореляційних конструкцій є постпозитивний порядок розташування підрядної частини, периферійним виступає препозиційне вживання підрядної частини. Аналіз матеріалу засвідчив, що підрядні речення прислівно-кореляційних конструкцій можуть бути ускладнені, зазвичай, однорідними членами. Найбільш уживаними в субстанційних реченнях виступають антецеденти те і той, які найчастіше використовуються в називному, родовому і / або знахідному відмінках. За вказівкою на особу із займенником той сполучаються займенники хто, що; для номінації предметів, подій – тільки що. Для ад’єктивних складнопідрядних речень художнього мовлення характерними є кореляти такий, така, такі. У межах складнопідрядних речень із корелятами якісно-ототожненої семантики постають, зазвичай, сполучники що, як. Ядерними виступають СПР з підрядними адвербіальними частинами, що функціонують у моделях з корелятами там – де, тоді – коли. Для асиметричних речень найбільш уживаним є корелят так і сполучувальні засоби що, наче. Семантично спустошене слово те у псевдосиметричних реченнях співвідноситься у підрядній частині зі сполучниками що, щоб. Семантично нівельоване те розташовується в головній частині після іменника або після дієслів зі значенням мовлення, мислення, відчуття, дії. Прислівні складнопідрядні речення активно використовуються письменниками і є одними з найпоширеніших у художніх текстах, мають надзвичайно розвинені різновиди та синонімію зв’язків. Отже, реалізований у дисертаційному дослідженні структурно-семантичний підхід до аналізу прислівних СПР у художніх текстах сприяє подоланню певної непослідовності чинних класифікацій СПР прислівного типу і водночас передбачає осмислення пов’язаних із ним питань на рівні сучасних теоретичних досліджень, дозволяє поглибити вивчення різновидів таких речень у художніх текстах в межах нового напрямку – лінгвістики тексту, розкрити внутрішньотекстове навантаження прислівних СПР, дозволяє окреслити основні / неосновні тенденції і закономірності розвитку цих утворень в українській літературній мові XX і XXI ст. Таблиця 1 Репрезентативність вживання прислівних складнопідрядних речень в ідіостилях А.Дімарова, В.Дрозда, П.Загребельного (на 1000 с. художнього тексту) |
