Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


Парасюк Тетяна Василівна. Функціонально-ономасіологічний аналіз дієслів на позначення емоційних станів у сучасній українській літературній мові : Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2004. — 232арк. — Бібліогр.: арк. 158-184.



Анотація до роботи:

Парасюк Т.В. Функціонально-ономасіологічний аналіз дієслів на позначення емоційних станів у сучасній українській літературній мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Львівський національний університет імені Івана Франка.– Львів, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню семантичної структури дієслів ЕС залежно від їх функціонування в свідомості мовців та художніх текстах.

З метою виявлення семантичної специфіки дієслів ЕС докладно проаналізовано кожен елемент структури (фрейму) ЕСн, описано основні риси предикатів ЕСн, розкрито питання про формат тлумачення дієслів ЕСн, запропоновано схему організації ЛСГ "дієслова ЕСн". У дисертації показано, що приналежність до того чи іншого семантичного типу визначає відмінності у сполучуваності розглянутих дієслів. За результатами асоціативного експерименту встановлено специфіку семантики дієслів ЕСн і ЕСв.

Функціонально-ономасіологічний аналіз емоційних дієслів показав, що у тексті повноцінною знаковою одиницею для позначення психічного стану може бути окрема лексема, словосполучення, слово із підрядним реченням тощо. У дисертації доведено, що необхідним показником функціонального типу дієслова є його дистрибуція. Статистичні показники дали змогу виявити функціональну значущість дієслів ЕС. Контекстуальний аналіз дієслів ЕС засвідчив відмінність функціонально-ономасіологічних характеристик у мовному виконанні від мовної компетенції.

I. Використання асоціативного експерименту для вивчення семантичних особливостей дієслів проаналізованої групи і створення їхніх лексикографічних портретів в окремих синонімічних рядах дає змогу стверджувати:

1. Процес асоціативного реагування містить декілька етапів: а) активізацію певного фрагмента мовної і концептуальної картини світу носія мови; б) моносемантизацію слова-стимула; в) вибір відповідної реакції (асоціата). Інформанти відтворюють на першому етапі діяльність слухача (пункти а і б), а на другому – діяльність мовця (пункт в), загалом – діяльність "співбесідника", людини, яка бере безпосередню участь у діалозі, хоча сам діалог має штучний характер.

2. У реакціях на багатозначні дієслова виявлено взаємовплив окремих значень дієслів-стимулів. Стимул, моносемантизуючись, не звільняється повністю від решти своїх значень.

3. Основним видом реакцій на дієслова ЕСн, ЕСв, ЕВ, ПП відповідно до неелементарності лексичного значення дієслова, його організуючої ролі у висловлюванні є реакції семантичного розгортання.

4. Значення слів-асоціатів відповідають актантам фреймів ЕСн, ЕСв, ЕВ, ПП.

5. Кількісна перевага імен з актантним значенням Caus як реакцій на дієслова ЕСн доводить той факт, що ЕСн мисляться обов'язково зумовленими попередньою ситуацією.

6. Відсутність серед реакцій на дієслова ЕСн імен з актантним значенням Sub засвідчує, що ЕСн доступний для аналізу лише самому суб'єктові ЕС, з яким і ототожнює себе інформант. Процес асоціативного реагування на дієслова ЕСн чотириетапний: а) активізація певного фрагменту мовної і концептуальної картини світу носія мови; б) ототожнення інформантом себе з суб'єктом ЕСн у випадку, якщо стимул є вербальним позначення ЕСн; в) моносемантизація слова-стимула; г) вибір відповідного асоціата.

7. АЕ дає змогу експлікувати відмінності в семантиці та сполучуваності синонімічних дієслів, які в лексикографічній практиці традиційно тлумачаться одне через інше з певними уточненнями.

8. Належність до того чи іншого семантичного типу визначає відмінності у сполучуваності розглянутих дієслів.

9. Випадки, коли між стимулом і реакцією існує референтно-відображувальне узгодження, однак відсутнє граматичне узгодження (боятися – бабай, смерть, ліфт тощо, подані реакції отримані у формі називного відмінка, тобто не узгоджені зі стимулом граматично) можуть бути інтерпретовані як позначення учасників одного й того самого фрейму, але їхня зовнішня вербалізація не є граматикалізованою, тобто процес вербалізації не доведений до повного завершення.

10. Асоціативний експеримент дає змогу не лише описати і класифікувати отримані реакції, а й пояснити їхню різноманітність із погляду виявлення різнопланових стратегій асоціативного реагування і експлікації різних концептуальних структур та їх елементів.

11. Список слів-стимулів у нашому асоціативному експерименті становили дієслова ЕСн, ЕСв, ЕВ, ПП. Основною особливістю дієслівного стимулу є здатність викликати в нашій свідомості уявлення про певну ситуацію, для якої характерний відповідний набір учасників. Це дає підстави для висновку про неелементарність значення дієслова, що містить у собі знання про актанти ситуації, а це може бути реалізоване лише в рамках мінімальних синтагм.

12. Найтиповішим видом реакцій на дієслова в АЕ стали синтагматичні реакції, або реакції розгортання. Серед реакцій розгортання переважають імена актантів відповідних фреймів. Найчастотнішими для ЕСн, ЕСв є Caus i Obj, що доводить факт пов’язаності, зумовленості в людській свідомості ЕСн із каузованою подією (Caus), у якої в окремих випадках може бути "винуватець" (Obj). Суб'єкт в основному не виникає як реакція на дієслова ЕСн. Це пояснюється, мабуть, тим, що інформант під час отримання стимулу – дієслова ЕСн відразу проектує вербалізований ним стан на себе, подумки відкидаючи решту "претендентів" на роль Sub. Однак майже всі дієслова ЕСн викликають як реакції імена актантів зі значеннями тривалість, періодичність (Period), інтенсивність (Intensive), що співвідносяться з такими ознаками предикатів емоційного стану, як тривалість, актуальність, здатність до інтенсифікації. Окрім актантних значень, серед синтагматичних реакцій виявлено неповнозначні дієслова з фазовим або модальним значенням, які доповнюють інфінітив дієслова ЕСн до форми складеного дієслівного присудка, а також слова з оцінним значенням. У реакціях на зразок буду, не буду, почали, перестали, тобто у всіх допоміжних дієсловах із фазовим значенням, також експлікуються такі ознаки ЕСн, як періодичність і тривалість. Оцінні реакції розпадаються на дві групи: реакції, де відображена оцінка ЕСн із погляду самого суб'єкта ЕСн (це допоміжні дієслова хочу, не хочу, люблю, не люблю), і реакції, де відображена оцінка ЕСн з боку "когось третього" (оцінні прислівники та слова інших частин мови, які виражають оцінку, на зразок гріх, не можна, не треба, не варто).

II. Статистичні показники дали змогу виявити функціональну значущість дієслів, їхнє реальне місце у випадку мовного "виконання".

III. Контекстуальний аналіз дієслів чотирьох синонімічних рядів з домінантами любити, хвилюватися, радіти, сумувати свідчить про відмінність функціонально-ономасіологічних характеристик у мовному виконанні щодо мовної компетенції. Так, текстова реалізація показує більшу семантичну валідність дієслів порівняно з результатами асоціативного есперименту (для тих дієслів, що активно вживаються під час породження спеціально опрацьованого тексту). З іншого боку, не всі дієслова, що входять до мовної компетенції, активно реалізуються у текстах. Якщо носії мови активно реагували на дієслова любитися та кохатися, то у літературно-художніх текстах вони менш активні. Це свідчить про те, що під час створення тексту перевага надається дієсловам з більш широкою семантичною спеціалізацією.

Дистрибуція дієслів (контактна чи дистантна, мінімальна — з одним залежним членом — чи поширена) є необхідним показником функціонального типу дієслова.

Функціонально-ономасіологічна характеристика дієслів психічних станів свідчить, що в тексті повноцінною знаковою одиницею для позначення психічного стану може бути не тільки окрема лексема, а й значно більший відрізок тексту – словосполучення, слово із підрядним реченням тощо.

Публікації автора:

1. Мацієвська Т. В. *Функціональні особливості дієслів психічного стану (на матеріалі вільного асоціативного експерименту) // Південний архів. Філол. науки: Зб. наук. пр. – Херсон: Айлант, 2002. – Вип. 14. – С. 167 – 170.

2. Мацієвська Т. В. Вербалізація психічних станів у поезії Василя Стуса // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. Сер.: Філол. науки. – Луганськ: ЛДПУ, 2002. – № 4. – С. 58 – 62.

3. Мацієвська Т. В. Особливості семантики дієслів емоційного стану з домінантою радіти (за результатами вільного асоціативного експерименту) // Мова і культура. – К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2002. – Вип. 5. – Т. 2, ч. 1: Культурологічний компонент мовознавства. – С. 280 – 284.

4. Мацієвська Т. В. Дієслово відчувати у функціонально-ономасіологічному аспекті (на матеріалі роману В.Шевчука "Стежка в траві. Житомирська сага") // Волинь – Житомирщина: Іст.-філол. зб. з регіон. проблем. – Житомир: ЖДПУ, 2002. – № 8. – С. 42 – 47.

5. Мацієвська Т. В. Вербалізація психічних станів: термінологічні проблеми психології та лінгвістики // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". – Львів, 2002. – № 453: Проблеми української термінології. – С. 368 – 372.

6. Мацієвська Т. В. Психолінгвістичний аспект лексикографічного портрету дієслів на позначення психічних станів // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Сер.: Філологія. – Вінниця, 2003. – Вип. 6. – С. 229 – 233.

7. Мацієвська Т. В. Лексема тужити: спроба психолінгвістичного аналізу // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – Вип. 12. – С. 209 – 212.