Анотація до роботи:

Попенко О.М. Функціонально–семантична категорія інтенсивності дії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі дослідження функціонально-семантичної категорії інтенсивності дії, яка співвідноситься з морфологічним та синтаксичним рівнями мови.

У роботі з’ясовано статус функціонально-семантичної категорії інтенсивності дії в сучасній українській мові, що перебуває в тісному зв’язку з категоріями експресивності та оцінки; визначено ознаки виділення дієслів із семантикою інтенсивності дії; описано засоби вираження інтенсивності в сучасній українській мові; запропоновано один із можливих варіантів класифікації родів дієслівної дії у складі функціонально – семантичного поля дієслів інтенсивної дії, окремі розряди яких реалізують семантику інтенсивності в центральних зонах та на периферії розглядуваного поля.

Аналіз дієслів інтенсивної дії проведено у семантичному, словотвірному і функціональному аспектах на матеріалі вибірок зі Словника української мови в 11-ти томах, текстів української літератури кінця XIX–XX ст., у сфері яких виявляється специфіка реалізації досліджуваних дієслів.

У роботі описано групи (підгрупи) функціонально–семантичного поля дієслів інтенсивної дії за спеціальними ознаками, охарактеризовано типи зв’язків між його мікрополями та зони перетину з суміжними функціонально-семантичними полями; охарактеризовано дієслова інтенсивної дії за внутрішніми інтенційними ознаками і синтаксичною сполучуваністю.

В аспекті реалізації поняттєвої категорії аспектуальності функціонально-семантична категорія інтенсивності дії має ономасіологічний характер. Змістовий аспект категорії інтенсивності дії характеризується наявністю двох протилежних значень: значення підсилення (інтенсивності) і значення послаблення (релаксації), пов’язаних між собою значенням міри.

Особливістю реалізації категорії інтенсивності є те, що слова позначають і саму ознаку й одночасно вказують на високий ступінь наявності цієї ознаки. А оскільки категорія інтенсивності є частковим виявом категорії кількості (недискретної, неозначеної), то денотативна співвіднесеність її мовного змісту зі світом речей і відношень пов’язана з категоріями оцінки й експресивності, які супроводжують інформативний зміст в актах мовлення як константи об’єктивних і суб’єктивних смислів. Інтенсивність як ономасіологічна категорія називає об’єктивну кількісну визначеність динамічної ознаки, а експресивність – це якісна ознака мовлення, що відображає конотації, які накладаються на основне значення мовної одиниці, створюючи особливу виразність мовлення. У структурі дієслівного слова інтенсивність має статус семи як оцінки мовцем ступеня вияву дії. Це значення репрезентується в мовленні не з боку якісної ознаки предмета, події, ситуації (“добре” – “погано”), а з боку її кількісної градації на шкалі: нижче норми – норма – понад норму.

Функціонально-семантичне поле дієслів інтенсивної дії формується граматичними, морфологічними і синтаксичними засобами в тісному зв’язку з лексичними та словотворчими засобами, що входять до тієї самої семантичної сфери.

Семантична реалізація значення інтенсивності зосереджується в двох групах дієслівних одиниць: 1) у яких значення інтенсивності є іманентною характеристикою кореня (інтенсиви) і 2) в яких це значення нашаровується на основне в процесі семантичного розвитку (внутрішні інтенсиви). Реалізація мотивованих значень інтенсивності в інтенсифікатах здійснюється за допомогою афіксів.

Важливими засобами вираження інтенсивності є також редуплікація дієслів, метафоричні перенесення значень слів, фразеологічні одиниці, словосполучення. Високий ступінь інтенсивності виражається засобом порівняння, складнопідрядним реченням міри – ступеня. На синтаксичному рівні категорія інтенсивності дії реалізується також прислівниками-інтенсифікаторами, що виступають у ролі обставинних поширювачів зі значенням міри вияву дії (стану).

Інтенсифікати, які безпосередньо своєю семантикою називають яку-небудь дію з вказівкою на високий ступінь її вияву, виступають одним із головних засобів реалізації категорії інтенсивності в межах дієслівного слова і становлять ядро структури лексико-семантичного поля дієслів інтенсивної дії.

Серед дієслівних лексем носіями семи інтенсивності виявлено 2484 дієслів-інтенсифікатів.

Функціонально-семантичний аналіз інтенсифікатів здійснено на основі опису мікрополів у структурі функціонально-семантичного поля дієслів з префіксами ви -, від -, до -, за -, на -, об -, роз -, конфіксами ви-...-ся, від-...-ся, до-...-ся, за-...-ся, на-...-ся, об-...-ся, роз-...-ся та з суфіксом -ону. Встановлено основні значення та додаткові відтінки значень інтенсивності у структурі дієслівних лексем.

Афіксальні дієслова виявляють внутрішньо інтенційні ознаки на рівні слова і додатково характеризуються за особливостями сполучуваності з іншими словами в реченні. Так, одновалентні дієслова за формальними ознаками можуть семантично ускладнюватися (гуконути на всю вулицю).

Двовалентні дієслова об’єднуються в кілька груп за ознакою спрямованості/ неспрямованості дії на об’єкт (задрипатися: хто? чим?; розгромити: хто? що?; нападлючити: хто? кому?).

Тривалентні дієслова відкривають позиції суб’єкта, об’єкта й адресата або суб’єкта, об’єкта і знаряддя дії, матеріалу (захвиськав: хто? що? чим?; випаскудити: хто? кого? чим?; вимордувати: хто? кого? чим? або яким способом?).

Ієрархічно вищою ланкою в системі валентних можливостей дієслів інтенсивної дії є чотири актантні позиції: суб’єкта, об’єкта та локатива, який зазнає членування на вихідний та кінцевий пункти руху (вижбурити: хто? кого? куди? звідки?) або суб’єкта та локатива, який визначає початковий та кінцевий пункти руху і шлях руху (вишкандибати: хто? звідки? куди? через який простір?).

Особливості семантики дієслів інтенсивної дії зумовлюють специфіку їх сполучуваності, синтагматичне оточення предметних актантів при дієслівному предикаті.