1. Базовим ФСП, що виражає реальну кількість через поняттєву категорію кількісності, є ФСП квантитативності, призначення якого передавати субстанціальну, тобто суб’єктно-об’єктну, кількість. Рахунок же дій та ознак виражається на перетині ФСП квантитативності з іншими полями – аспектуальності, детермінації, темпоральності, локативності, компаративності. 2. Рахованість/нерахованість є ДСО 1-ого рангу, на підставі якої, а також ДСО 2-ого рангу означеність/неозначеність, розчленованість/нерозчленованість, наявність/відсутність суб’єктивної оцінки та ДСО 3-ього рангу один/більше ніж один виділено квантитативні функції точної нумеральності, псевдонумеральності, плюральності, сингулярності, мультипліцитності, паукальності, власне невизначеної кількості, вимірності, опосередкованої сукупності, нерахованої вимірної сукупності. У субполі нерахованості перебуває ФСК збірності. 3. ФСП квантитативності має чітку моноядерну структуру, в якій виділяється ядерна частина, або центр, напівпериферія та периферія. У його центрі перебуває ФСК числа з опозитивними підзонами сингулярності – плюральності, що виражаються досить послідовно суто граматичними засобами і обмежено лексико-семантичними, та нумеральності. Напівпериферію поля формує ФСК збірності, яку реалізують переважно словотворчі засоби та підзона невизначеної кількості, представлена лексичними засобами. Функція власне невизначеної кількості, що виражається займенниками, та функції слабкоцентрованої зони – вимірності, нерахованої вимірної сукупності, опосередкованої сукупності зі спеціальними лексичними засобами вираження становлять периферію ФСП квантитативності. 4. Підзона нумеральності є чітко організованою, охоплюючи одиниці як морфологічного, так і лексичного та словотвірного рівнів. Типові засоби вираження нумеральності виявляються на перетинах зазначених рівнів, деякою мірою дублюючи один одного, але виконуючи різні синтаксичні функції. Провідну роль у вираженні нумеральності відіграють морфолого-лексичні засоби, які й становлять центр цієї підзони. Інші засоби є похідними від морфолого-лексичних. 5. Сингулярність та плюральність, являючи собою дві різні функції, перебувають в опозиційних відношеннях, що дало підставу виділити в межах ФСП квантитативності окрему ФСК числа, серцевиною якої є ГК числа, а також слово один, яке не тільки називає число 1 і позначає кількість чого-небудь з однієї одиниці, а й може реалізувати також цілий ряд семем з домінантною семою сингулярності, охоплюючи діапазон від найбільш конкретної до найбільш абстрактної кількості (математичне число 1). Функцію сингулярності виражають лексико-семантичні, лексико-морфологічні та словотворчі засоби. 6. Функція сукупності як підзона сингулярності посідає проміжне місце між сингулярністю та плюральністю, оскільки має формальне вираження однини, проте означає множину (однорідних чи неоднорідних) предметів. Виділяючи сукупність в окрему функцію, не слід розширювати її до окремої ФСК, бо в такому разі поняття сукупності фактично збігатиметься з поняттям множинності. У сучасній українській мові основними засобами вираження функції сукупності є лексико-семантичні одиниці, які досить чітко поділяються на певні лексико-семантичні групи категорійного характеру та на тематичні групи, тоді як словотворчі засоби, крім дієслівних, розвинені недостатньо і мають досить вузьку семантичну спеціалізацію. 7. Основні засоби підзони плюральності зосереджені в ГК числа, що перебуває у двох зонах – зоні визначеної кількості (сингулярності) та зоні невизначеної кількості (плюральності) і є основним суто граматичним утворенням не тільки для ФСК числа, а й для всього ФСП квантитативності. Іменники з дефектними опозиціями (singularia tantum, pluralia tantum, лише формально опозитивні) належать до периферії ГК числа. 8. Виражальним ядром функцій мультипліцитності та паукальності у двох її варіантах (параметрично-оцінному й експресивно-оцінному) є лексика і фразеологія, синтаксичні засоби перебувають на периферії. Засоби вираження паукальності в українській мові представлені переважно параметрично-оцінною лексикою. 9. Різнорівневі засоби української мови як виразники функцій ФСП квантитативності групуються навколо певної зони чи підзони. Лексичні засоби спеціалізуються переважно на вираженні сукупності, морфологічні – плюральності та сингулярності, синтаксичні – псевдонумеральності, словотворчі – збірності й опосередкованої сукупності. Функції точної нумеральності локалізуються переважно на перетині лексико-семантичного та морфологічного рівнів, функції вимірності – на перетині синтаксичного і лексичного рівнів. 10. Високий ступінь взаємодії з іншими функціями (ФСП) в ТПД притаманний нумеральним і сингулярним функціям, функціям сукупності та мультипліцитності властивий середній ступінь взаємодії, решта ж функцій, взаємодіють з іншими функціями досить обмежено. Такий розподіл функціональної спроможності частково можна пояснити мірою автосемантичної самодостатності тієї чи іншої функції, а також поширеністю відповідних КС. Унаслідок взаємодії утворюються перехідні функції, вторинні ж функції з'являються зрідка, що зумовлено особливістю офіційно-ділового стилю. 11. Тексти правових документів виявляють деяку стильову неоднорідність у функціонуванні засобів ФСП квантитативності, що дало підстави виділити два підстилі офіційно-ділового стилю: 1) строгий офіційно-діловий підстиль – тексти Конституції, законів, кодексів, статутів тощо; 2) нестрогий офіційно-діловий підстиль, зближений з публіцистичним, – тексти інформаційних правових документів різного характеру (вітання, листи, довідки тощо). 12. На показник взаємодії квантитативних функцій у ТПД впливають два чинники: невласне-правові текстові вкраплення медичної, хімічної, математичної, технічної, мистецтвознавчої та ін. термінологічної лексики, а також форми подання документів (зв’язний текст, список, таблиця тощо). Це розширює коло взаємодії функцій і суттєво збільшує корпус виражальних засобів квантитативності. Основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях: Функціонально-семантичний потенціал сингулярності числівника один в сучасній українській мові (на матеріалі текстів правових документів) // Записки з українського мовознавства. – Одеса: Астропринт, 2000. – Вип.9. – С.123-130 (0,4 др. арк.). Структурування ФСП квантитативності у сучасній українській літературній мові // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: Астропринт, 2001. – Вип. 2. – С.108-113 (0,3 др. арк). Функція сукупності у структурі функціонально-семантичного поля квантитативності в сучасній українській мові // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. – Кіровоград: Редакційно-видавничий центр Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 2001. – Серія: Філологічні науки (Мовознавство). – Вип.31. – С.36-37 (0,3 др. арк.). Засоби вираження функції сукупності в сучасній українській мові //Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: Астропринт, 2001. – Вип.3. – С.15-21 (0,3 др. арк.). Засоби вираження функції нумеральності функціонально-семантичного поля квантитативності в сучасній українській мові // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: Латстар, 2002. – Вип. 4. – С.91-100 (0,5 др. арк.). Реалізація функції точної нумеральності в текстах правових документів // Записки з українського мовознавства. – Одеса: Астропринт, 2003. – Вип. 13. – С. 145-152 (0,4).
|
