Проведений аналіз словоформ числа іменників з неповною числовою парадигмою дозволяє зробити висновок, що категорія числа обслуговує слово, виявляючи граматичну семантику в складі мовного знака як відображувальну категорію. Ґрунтуючись на поєднанні процесів мовлення і мислення, граматичне значення числа виражає відношення до референта, а також спосіб подання людиною цього референта, що репрезентує відповідні смисли мовного знака у мові й мовленні. Морфологічна категорія числа іменників виявляє різнопланові ознаки вираження свого граматичного змісту. Номінативний елемент значення як кількісної характеристики предметів думки властивий основному масивові іменникових одиниць, які характеризуються ознакою обчислюваності, і виявляється на основі опозиції “один – більше як один”. Ядро субстантивів становлять найменування дискретних предметів, що підлягають рахунку. Морфологічні форми однини і множини виражають засобом флексій граматичну опозицію “один” – “більше як один” (вікно – вікна, голос – голоси, птах – птахи, учень - учні). Однак кількісне значеня як вияв категорії мислення поєднує у свідомості мовців не тільки семи ‘один’ – ‘багато’, а й ‘членований’ – ‘нечленований’, ‘означений’ – ‘неозначений’ та інші. Семантична категорія квантитативності знаходить неоднозначне мовне вираження в граматичній категорії числа. Потенціал її значень ґрунтується на взаємодії з лексичним значенням слів різних лексико-граматичних розрядів: власних і загальних, конкретних і абстрактних, збірних, речовинних. У цій взаємодії граматичної і лексичної семантики виявляються первинні і вторинні, ядерні і периферійні значення числа та їх відтінки. Крім однини і множини як дистрибутивної множинності, формою числа в іменниках виражається коло інших значень функціонально-семантичного поля кількісності: у сингулятивах – неозначеної сукупності, колективної єдності, недиференційованого узагальненого поняття, індивідуалізації; у плюративах – роздільно-складної (цільної) множинності, парності, колективної й збірної сукупності . Словникова форма в іменниковій парадигмі відображає функції класифікції предметів і явищ об’єктивного світу, до яких залучаються морфологічні і словотворчі засоби мовного вираження результатів мисленнєвої категоризації реалій дійсності. Багатофункціональна категорія числа виявляє первинні функції: словозмінну, яка спрямована на формально-структурну організацію слова і його зв’язків у синтаксичних побудовах, і сигніфікативну як функцію категоріального осмислення предметності. Вторинні функції категорії числа – це класифікаційна, яка зумовлює повну й усічену числову парадигму, та словотвірну, яка нашаровується на сигніфікативну й класифікаційну. Зміст категорії числа іменників формалізується внутрішньокатегоріально на лексичному й морфологічному рівнях мовної структури, і водночас формалізація граматичної семантики числа підпорядкована реалізації комунікативної і когнітивної функцій мови, що відображають логічну категоризацію денотатів, мовленнєві уживання слова та його граматичної форми. Оскільки граматичне значення числа є частиною загального плану вираження змісту слова, являючи собою абстракцію класу іменників, відмінну від лексичної абстракції, але онтологічно пов’язану з останньою, то категорію числа можна кваліфікувати як своєрідне представлення предметності за ознакою кількості й величини (числа та об’єму). |
