Анотація до роботи:

Миголинець О.І. Функціонально-стильові характеристики префіксальної номінації в сучасній англійській мові. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 — германські мови. — Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню префіксальної номінації (кодифікованої/некодифікованої), реалізованої ономасіологічними категоріями, в сучасній англійській мові. У результаті поетапного аналізу продемонстровано весь спектр їхніх функціональних характеристик у тому вигляді, в якому вони проявляються в текстах різної стильової та тематичної орієнтації. Опис кодифікованої номінації ґрунтувався на: фіксації репрезентативності ономасіологічних категорій, виявленні інтегральних та дистинктивних ознак їхньої інвентарної реалізації; встановленні квантитативно-функціональних характеристик префіксальних одиниць у межах кожної з ономасіологічних категорій, аналізі особливостей синтагматичної репрезентації інваріантних/варіантних номінативних різновидів. Значна увага була зосереджена на виконанні мікро- та макрофункцій префіксальними морфемами.

Результатом дослідження функціонально-стильових характеристик некодифікованої префіксальної номінації стало встановлення репрезентативності кожної ономасіологічної категорії дериватами, що не є частиною мовного узусу, фіксація словотвірної активності префіксальних одиниць. На основі тих морфем, активність яких перевищує 50 похідних утворень, показано основні тенденції їхньої лексико-граматичної та лексико-семантичної сполучуваності.

У дисертації проведено комплексне дослідження функціонально-стильових характеристик префіксальної номінації у сучасній англійській мові. Установлено, що кожна ономасіологічна категорія відзначається здатністю регулювати власні функціональні характеристики. Стильова та тематична орієнтація текстів виступає ще одним важливим чинником, який значною мірою обумовлює ФСХ як кодифікованої, так і некодифікованої префіксальної номінації.

Дослідження репрезентативності ПОК виявило, що найбільша кількість префіксальних похідних зафіксована у межах ономасіологічних категорій заперечення та локативності, що складає їхню інтегральну ФСХ у досліджуваних текстах. Значна поширеність цих ономасіологічних категорій свідчить про велику потребу в носіїв англійської мови актуалізувати такі фрагменти екстралінгвальної дійсності, які пов’язані з різними проявами орієнтації людини у просторі, або вказують на відсутність того, що викликає у них першочерговий інтерес. Репрезентативність інших ПОК переважно обумовлюється позамовними чинниками, до яких належать як сфера, так і тема комунікації. Дослідження також виявило нижчий рівень актуалізації ПОК кодифікованими та некодифікованими утвореннями у текстах газетного функціонального стилю. Це є свідченням того, що у цій сфері масової комунікації система префіксації задіяна меншою мірою для утворення дериватів, які беруть участь в описі навколишньої дійсності, ніж у науковому спілкуванні.

Виявлення дистрибуції префіксальних (препозитивних) морфем у межах кожної з 10 ономасіологічних категорій продемонструвало можливість їхнього розподілу за функціональним критерієм на декілька груп: 1) спільні для текстів різної функціонально-тематичної орієнтації; 2) функціонально-орієнтовані; 3) тематично-орієнтовані; 4) префіксальні одиниці, що вживаються у текстах газетного стилю, а у межах наукового – в медичних або астрономічних. Існування префіксальних вербалізаторів, спільних для текстів досліджуваних стилів, а також тих, які зафіксовані у газетних та медичних/астрономічних текстах, є підтвердженням того, що функціональні стилі є незамкнутими системами, які характеризуються взаємопроникненням їхніх складових елементів.

Отримані квантитативно-функціональні характеристики ПОК за параметрами вживаності та продуктивності дали змогу провести класифікацію префіксів і виділити серед них високовживані / високопродуктивні, вживані / продуктивні та невживані / непродуктивні. Це, у свою чергу, продемонструвало польовий принцип організації ономасіологічних категорій у досліджених текстах і дозволило виявити морфеми, що виступають стереотипними номінаторами у межах ПОК. Кількісний та якісний інвентарі вживаних/ продуктивних номінаторів обумовлюються ПОК та стильовою й тематичною орієнтацією тексту.

Номінативні різновиди ПОК у сучасній англійській мові теж значною мірою текстуально обумовлені. Ця зумовленість проявляється, перш за все, у віднесенні одних до класу репрезентативних, інших – нерепрезентативних, а стосовно сфери вживання – варіантних та інваріантних. Проведений аналіз поширеності виділених різновидів, яка є наслідком особливої суспільної потреби у їхній вербалізації, дозволив виділити як такі, що складають спільну функціонально-стильову характеристику ПОК у текстах різної функціонально-тематичної орієнтації, так і ті, що є її ознакою тільки у текстах одного стилю, а в його межах одного тематичного контексту. Актуалізація номінативних різновидів концентрується навколо основ 4 ЛГК: субстантивних, дієслівних, ад’єктивних і адвербіальних. Вибір типу основи обумовлюється конкретним номінативним різновидом та функціонально-стильовою орієнтацією тексту.

Аналіз здатності префіксальних морфем до актуалізації номінативних різновидів, який проводився у межах кодифікованих одиниць номінації, дозволив покласифікувати їх на моно-, бі- та поліфункціональні. При цьому встановлено, що інтегральною ФСХ префіксів у текстах газетного та наукового функціональних стилів є їхня чітко виражена монофункціональність. Це є свідченням того, що у сучасній англійській мові спостерігається яскраво виражена тенденція до фіксації певного словотвірного засобу за конкретним номінативним різновидом. Вивчення макрофункцій префіксальних морфем, яке проводилося з метою встановлення моно-, бі- та поліномінативності ПОК, показало, що ці ознаки зумовлюються як конкретною ономасіологічною категорією, так і стильовою та тематичною орієнтацією текстів. Досліджений мовний матеріал дає підстави для тверджень про те, що всі 3 ознаки (моно-, бі- та поліномінативність) є ФСХ ономасіологічної категорії локативності, які проявляються безвідносно до сфери її функціонування. Монономінативність є також характерною рисою категорії квантитативності, представленої препозитивними морфемами (числівниками та радиксоїдами).

Результати класифікаційно-пізнавальної діяльності людини закріплюються у структурі різних за мовним статусом префіксальних дериватів. Базовим критерієм класифікації останніх стало входження/невходження до узусу, що дало змогу охарактеризувати всі новоутворення, які не ввійшли на цей момент до складу лексичної системи сучасної англійської мови, як некодифіковані префіксальні номінації.

Утворення некодифікованих номінацій, як засвідчують отримані квантитативно-функціональні характеристики, визначається, перш за все, конкретною ономасіологічною категорією. Підтвердженням цьому є, наприклад, відсутність реалізації префіксальними інноваціями ономасіологічної категорії ранговості у текстах обох функціональних стилів та ономасіологічної категорії каузативності – тільки у газетних. Аналіз репрезентативності ономасіологічних категорій некодифікованими номінаціями дозволив установити їхню належність до ядерної або периферійної частини некодифікованого номінативного простору, а також виявити вищу словотвірну активність префіксів, які репрезентують ПОК у наукових текстах.

Виявлення квантитативно-функціональних характеристик префіксальних морфем, які беруть участь в утворенні некодифікованих дериватів, дало змогу виявити серед них “активні”, тобто такі, які зафіксовані у складі префіксальних лексем більше 50 разів. Новотвори з такими формантами розглядаються нами як потенційні некодифіковані номінації. Дослідження механізму їхньої реалізації підтвердило дію закону дериваційної аналогії - потенційні префіксальні (препозитивні) похідні формуються без порушення словотвірних норм сучасної англійської мови. Їхнє утворення відбувається за взірцем тих, які вже функціонують: уживаних/продуктивних формантів із прозорою семантикою. У межах досліджених груп інновацій виділяються граматичні префіксальні номінації, реалізація яких концентрується навколо неособових форм дієслів.

Функціонально-стильовою ознакою утворення некодифікованих номінацій із активними префіксами є провідна роль субстантивних основ. Вивчення лексико-семантичної сполучуваності активних префіксальних морфем показало, що відбір основи певної лексико-семантичної групи обумовлюється метою комунікації, яку реалізують тексти різної стильової та тематичної орієнтації; префіксальні морфеми при цьому демонструють тенденцію до сполучуваності з основами, які найвиразніше підкреслюють специфіку та характерні риси газетного та наукового функціональних стилів.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Миголинець О.І. До поняття функціоналізму, функціонального стилю та функціонально-орієнтованого тексту // Проблеми романо-германської філології: Зб.наук. праць. – Ужгород: УжДУ, 1999. – С. 78-90.

2. Миголинець О.І. Деякі особливості текстової реалізації префіксальної ономасіологічної категорії заперечення та її відтворення в українських перекладах // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. праць. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – С. 106-112.

3. Миголинець О.І. Функціональні особливості префіксальної ономасіологічної категорії локативності (на матеріалі англійських газетних текстів) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія “Філологія”: Зб. наук. праць. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2001. – Том 4, № 2. – С. 105-112.

4. Миголинець О.І. Функціонально-стильові характеристики префіксальної соціативної номінації у текстах різних стилів // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. праць. – Ужгород: Мистецька лінія, 2001. – С.71-78.

5. Миголинець О.І. Функціонально-стильові характеристики препозитивної квантитативної номінації // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Зб. наук. праць. – Луцьк: Вежа, 2002. – Вип. 4. – С. 178-184.

6. Миголинець О.І. Явище моно-, бі-, поліфункціональності та моно-, бі-, поліномінативності префіксальних одиниць сучасної англійської мови (на матеріалі текстів газетного та наукового функціональних стилів) // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. праць. – Ужгород: Патент, 2002. – С. 30-38.

7. Миголинець О.І. Префіксальна оцінна номінація: функціонально-стильові характеристики // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Філологія”: Зб. наук. праць. – Ужгород: Ліра, 2003. – Вип. 8. – С. 39-44.

8. Миголинець О.І. Функциональные особенности префиксальных ономасиологических категорий // Материалы междунар. конф. “Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество”. – Симферополь: CLC, 1999. – С.104-106.

9. Миголинець О.І. Некоторые функциональные особенности ономасиологической категории фазовости // Материалы докл. междунар. научн. конф. “От слова к тексту”. – Ч. 2. – Мн: МГЛУ. – 2000. – С.67-70.

10. Миголинець О.І. Количественно-функциональные особенности префиксальной ономасиологической категории контрарности (на материале подъязыка медицины) // Материалы межд. науч. конф. “Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество – II”. – Симферополь: Крым-Фарм Трейдинг, 2000. – С. 231-234.

11. Миголинець О.І. Функціонально-семантичні особливості ономасіологічної категорії квантитативності // Тези допов. міжнар. наук. конф. “Іноземна філологія на межі тисячоліть”. — Харків: Константа, 2000. – С.191-193.

12. Миголинець О.И. Функционально-стилевой аспект исследования префиксальной номинации // Материалы докл. междунар. научн. конф. “Форма, значение и функции единиц языка и речи”. – Ч.1. – Мн.: МГЛУ. – 2002. – С. 119-121.

13. Миголинець О.І. Некодифікована контрарна префіксальна номінація: особливості реалізації (на матеріалі текстів газетного та наукового функціональних стилів) // Матеріали четвертої міжнар. наук.-практ. конф. “Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної”. – Полтава, 2002. – С.200-203.

14. Myholynets О.І. Some functional peculiarities of prefixal onomasiological categories // Матеріали конф. “Linguistics and Verbal Communication in the 21^st century: Tendencies and Prospects”. – Київ: Логос, 2000. – С. 66-67.