Анотація до роботи:

Куриленко В.М. Функціональний стан нижніх сечових шляхів у хворих, які перенесли простатектомію. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 — урологія. Інститут урології АМН України, Київ, 2003.

Проведено обстеження та лікування 74 хворих на рак передміхурової залози, 96 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, які перенесли простатектомію.

За найближчими результатами виділено 3 основні групи хворих:

І група — без ускладнень;

ІІ група — хворі з післяопераційним нетриманням сечі;

ІІІ група — хворі з порушенням прохідності міхурово-уретрального

сегменту.

Визначено низький доопераційний тонус м’язових структур внутрішнього сфінктера у хворих на рак простати (-48,1%) та у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (-53,7% по відношенню до нормальних показників) та подальше його падіння з розвитком гіперрефлексії сечового міхура після простатектомії, що є однією з основних причин післяопераційного нетримання сечі.

Післяопераційні порушення прохідності уретрально-міхурового сегменту після простатектомії, в основному, обумовлені низьким післяопераційним тонусом детрузора
(-49,8%) у хворих на рак простати та (-58,5% відносно нормальних показників) у хворих доброякісною гіперплазією передміхурової залози, післяопераційним тонусом детрузора та підвищенним тонусом тканинних структур міхурово-уретрального сегменту.

Для покращення результатів лікування післяопераційних ускладнень на фоні традиційного лікування застосовано методику направленої фармакотерапії
(m-холінолітики — ефедрін та дефедрін) при нетриманні сечі та m-холіноміметики з
a-адреноблокаторами (омнік) при порушеннях прохідності міхурово-уретрального сегменту в комплексі з стимуляцією нервово-м’язових структур нижніх сечових шляхів, тонус яких був змінений внаслідок операції (простатектомії).

Завдяки застосуванню спеціальної методики отримано підвищення ефективності лікування післяопераційного нетримання сечі після простатектомії у хворих раком передміхурової залози на 73,2% та на 55% у хворих доброякісною гіперплазією простати. Результати лікування хворих з післяопераційним порушенням прохідності міхурово-уретрального сегменту покращились відповідно на 18% у хворих раком передміхурової залози та на 23% у хворих доброякісною гіперплазією простати.

Всебічне до- та післяопераційне обстеження пацієнтів з захворюваннями простати грає важливу роль при виборі методу операції, прогнозуванні та успішному лікуванні післяопераційних ускладнень, соціальній та психологічній адаптації хворих під час лікування цих ускладнень.

1. Патогенетичні механізми порушення акту сечовиділення після простатектомії у хворих на ДГП та РП в значній мірі пов’язані з доопераційним станом нижніх сечових шляхів, тривалістю захворювання, операційною травмою, хронічною інфекцією сечового міхура та віковими особливостями.

2. Доведена корелятивна залежність низького доопераційного тонусу м’язових структур в області внутрішнього сфінктера на 48,1% у хворих на РПЗ та 53,7% у хворих на ДГП по відношенню до нормальних показників та подальше його падіння з виникненням гіперрефлексії сечового міхура після простатектомії є однією з основних причин післяопераційного нетримання сечі.

3. Післяопераційні обструктивні порушення акту сечовиділення у хворих після простатектомії обумовлені, в основному, низьким по відношенню до нормальних показників тонусом (–49,8% у хворих на РПЗ та –58,5% у хворих на ДГП) та післяопераційним тонусом детрузора, та підвищеним тонусом м’язів міхурово-уретрального сегменту.

4. Лікування такого ускладнення, як нетримання сечі після простатектомії, ефективно з спрямованою фармакотерапією (a-адренаміметики підвищують тонус сфінктера сечового міхура, m-холінолітики знижують гіпертонус детрузора) та електростимуляцією сечового міхура та сфінктерного апарату, що веде до нормалізації функції цих нервово-м’язових структур та реактивності вегетативної нервової системи.

5. Лікування хворих з затримкою сечовиділення після простатектомії спрямовано на підвищення тонуса детрузора m-холіноміметиками та його електростимуляцією та зниження тонусу сфінктера уретри за допомогою a-адреналітиків.

6. Вивчення доопераційного функціонального стану нижніх сечових шляхів у хворих на рак та доброякісну гіперплазію простати дає можливість прогнозувати можливі післяопераційні ускладнення простатектомії, що в свою чергу покращує психологічну та соціальну адаптацію у хворих під час лікування цих ускладнень.

7. Застосування спеціального лікування з направленою фармакотерапією, яке доповнює традиційну схему, покращує результати лікування нетримання сечі після простатектомії у хворих раком простати на 73,2% та на 55% у хворих ДГП, результати лікування хворих з порушенням прохідності міхурові-уретрального сегменту покращились відповідно на 18% та 23%.

Публікації автора:

1. Павлова Л.П., Возіанов С.О., Вітрук В.Й., Куриленко В.М. Рак передміхурової залози (Клініко-діагностичні, епідеміологічні та прогностичні аспекти) // Урологія. — 1997. — № 1. —С. 91-94.

2. Пирогов В.О., Севастьянова Н.А., Андреева И.А., Зайцев В.И., Куриленко В.Н. Лечение больных с недержанием мочи после аденом- и простатэктомии методом электростимуляции и направленной фармакотерапии // Праці VIII Пленуму асоціації урологів України (18-20 травня 1998 р.). — К, 1998. — С. 257-159.

3. Пирогов В.О., Севастьянова Н.Л., Андреєва І.А., Зайцев В.І., Куриленко В.М. Перміксон у лікуванні хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози // Урологія. — 1999. — №3. — С. 51 – 54.

4. Пирогов В.О., Возіанов С.О. Куриленко В.М. Функціональний стан нижніх сечових шляхів у хворих, які перенесли радикальну простатектомію, та шляхи реабілітації деяких післяопераційних ускладнень // Урологія. — 2002. — № 2. — С. 33 – 39.