Дослідження функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у підготовленому і спонтанному мовленні виявило наявність суперечностей між кодифікованою нормою і реальною вимовою. Виявлення можливих алофонів фонеми /r/ та їхнє вживання в мовленні дозволило визначити основні чинники, що зумовлюють модифікацію попередніх голосних. За даними дослідження встановлено, що фонема /r/ у вигляді цілого ряду таких алофонів, як фрикативний [],зімкнення без вібрації [], вокалізований [] чи елідійований (r), певним чином впливають на попередні голосні. Встановлено, що короткі голосні перед [r] відрізняються відхиленнями від кодифікованої орфоепічної норми, відповідно до якої приголосний [r] не впливає на кількісні й якісні ознаки попередніх голосних. У реальному мовленні консонантний [r] дійсно не впливає на попередні голосні, але його редуковані варіанти спричиняють певні зміні попередніх голосних. Так, вокалізований [] сприяє подовженню фонологічно коротких голосних. Крім того, елізія приголосного [r] зумовлює зміни коротких голосних за підняттям. Довгі голосні перед напівскладовим [] характеризуються стабільною артикуляцією лише в початковій фазі, у фінальній частині вони стають більш відкритими і набувають дифтонгоїдного характеру. Стверджується, що алофони фонеми /r/ впливають на модифікації попередніх голосних, але ступінь варіативності залежить від їхніх інгерентних характеристик. Так, голосні високого підняття більшою мірою підлягають змінам за підняттям, ніж за рядом, що призводить до збігу алофонів різних фонем /у/ = /ш/, /u/ = /o/; голосні середнього підняття незначною мірою змінюються за рядом, наближаючись до центру фонологічного трикутника голосних; найстійкішими виявилися голосні низького підняття [а] і [а:]. Певний вплив на модифікації німецьких голосних перед приголосним [r] чинить положення в фонетичному слові: позиція перед наголошеним складом сприяє більшій варіативності голосних, ніж позиція після наголошеного складу, наголошені голосні відкритих і закритих складів не розрізняються між собою за тривалістю перед вокалізованим [] чи елідійованим (r), позиція наприкінці фонетичного слова сприяє збереженню основних диференційних ознак німецьких голосних. Одним із чинників, що впливають на ступінь варіативності голосних перед приголосним [r] є належність до частини мови. Встановлено, що голосні службових слів більш редукуються, ніж голосні повнозначних слів. Проте експеримент показав також наявність певного ступеня редукції голосних у повнозначних частин мови, яка залежить від підготовленості мовлення. За рангом вияву встановленої редукції голосні модифікуються таким чином: короткі голосні найбільшою мірою відповідають орфоепічній нормі в ізольовано прочитаних словах (63,1 %); у фразах їхня відповідність вимовній нормі знижується до 29,6%; у тексті в 100 % випадків відзначено подовження коротких голосних без зміни якісних характеристик і в 80,0% довгі голосні перед напівскладовим [] набувають дифтонгоїдного характеру; подовження фонологічно коротких голосних в спонтанному мовленні відбувається 100-відсотково, а довгі голосні мають дифтонгоїдний характер у 90,0 % випадків. Отримані результати дозволяють стверджувати, що варіативність німецьких голосних перед приголосним [r] забезпечується дією внутрішніх лінгвістичних чинників, до яких належать інгерентні характеристики голосних, а також їхня дистрибуція. Модифікації голосних залежать також від позиції у фонетичному слові, структури ФС, належності до певної частини мови. Поряд з лінгвістичними чинниками, які є основними, певну роль відіграють і позамовні параметри, такі, як ступінь підготовленості мовлення. Дослідження системи німецького вокалізму у мовленні дало змогу встановити такі фонетичні процеси: 1) нормативну реалізацію довгих і коротких голосних тільки перед консонантими алофонами фонеми /r/; 2) подовження фонологічно коротких голосних перед вокалізованим[]; 3) появу довгих широких ненапружених алофонів коротких голосних перед елідійованим (r). 4) появу наддовгих голосних перед єлідійованим (r) на місці фонологічно довгих голосних та короткого [a]; 5) дифтонгоїдну вимову довгих голосних перед напівскладовим []. Таким чином, експериментально-фонетичне дослідження функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у підготовленому й спонтанному мовленні дозволило виявити відмінність кодифікованої норми від реальної, що підтверджує сталий розвиток мови. Система будь-якої мови – це система одиниць і взаємовідношень між ними. Кожний її компонент існує не ізольовано, а лише в протиставленні до інших компонентів системи, наприклад, в системі голосних фонем німецької мови кожна фонема відрізняється від інших за 5 диференційними ознаками, але яка з цих ознак виконує провідну роль – є невирішеним питанням. Як виявило наше дослідження, належність голосних до ряду та розрізнення за участю губ (огубленість / неогубленість) є сталими. Ступінь підняття, навпаки, модифікується такою мірою, яка призводить до збігу алофонів різних фонем. Вивчення тривалості довгих і коротких голосних показало, що вона є не диференційною, а просодичною ознакою, внаслідок чого усувається опозиція “довгий / короткий” з системи фонем німецькій мові. Нестабільність якісної ознаки “закритість / відкритість”, що супроводжується “напруженістю / ненапруженістю” спричиняє появу довгих ненапружених монофтонгів на місці фонологічно коротких голосних. Суттєва зміна одного елемента фонологічної системи сприяє зміні і в інших точках системи або порушенню її рівноваги. Так, за даними дослідження встановлено подовження фонологічно коротких голосних, які при цьому не змінюють свої тембральні параметри, а залишаються відкритими і ненапруженими. Поява довгих ненапружених широких фонем перед вокалізованим [] чи елідійованим (r) поряд із вже існуючими напруженими довгими монофтонгами може призвести до зміни системи довгих голосних німецької мови, а саме до виникнення нового класу монофтонгів. Дифтогоїдна вимова довгих голосних перед напівскладовим [] сприятиме появі дифтонгів нисхідного характеру. Отримані результати не вичерпують питання, висвітленого в роботі. Перспективним вважається подальша розробка проблеми функціонування системи німецьких голосних у мовленні, тому що вона не є сталою, а безперервно змінюється. |