Анотація до роботи:

Микитюк І.М. Функціонування вторинної композиційно зумовленої номінації у художньому тексті (на матеріалі короткого англомовного оповідання). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню семантичних, прагматичних і лінгвостилістичних особливостей засобів вторинної номінації персонажів у художньому тексті. У роботі розглядаються комунікативні та прагматичні потенції одиниць вторинної номінації головних персонажів на різних ланках композиційної структури тексту, на локальному та глобальному дискурсних рівнях, у кількісному аспекті. Визначено та описано специфіку номінаційного ланцюжка як одного із засобів зв’язності тексту. Досліджено морфологічні та структурні характеристики вторинного найменування персонажа як обов’язкового та істотного компонента цілого тексту. Встановлено обернений зв’язок між кількістю лексем, що вживаються для номінації персонажів коротких оповідань, та емоційним напруженням елементів композиції: зі збільшенням кількості найменувань зменшується емоційна насиченість композиційного елемента.

Сучасні тенденції розвитку лінгвістики визначили необхідність нашого дослідження, мета якого полягала у встановленні специфіки функціонування вторинної номінації персонажів на різних рівнях художнього тексту та у визначенні її комунікативно-прагматичних стратегій. Вторинна номінація, об’єкт даного дослідження, є специфічним мовним явищем, що базується на певних властивостях психічної та розумової діяльності людини і має свої особливі смислові та формальні маркери та характеристики.

Первинна та вторинні номінації, функціонуючи в дискурсі, забезпечують його зв’язність, а також образність і точність мовлення та послідовне розкриття характерних рис головних персонажів. Вторинні номінації уособлюють смисловий зв’язок на тлі зв’язку зображуваних явищ, а також на тлі асоціативного зв’язку, наявного у свідомості автора художнього тексту.

Предметом спеціального дослідження у роботі були питання особливостей реалізації засобів вторинної номінації персонажів на морфологічному, синтаксичному, стилістичному та композиційному рівнях художнього тексту.

У найменуванні персонажа реалізується основна функція номінації у художньому тексті: ідентифікація та виділення її носія з-поміж інших персонажів. Однофокусні номінації персонажів є наскрізними та варіативними, тобто такими, що фіксують різноманітні аспекти образів їх носіїв, різнофокусні номінації відображають ставлення до головних персонажів інших дійових осіб твору, а також позиції автора.

Основна частина нашого дослідження присвячена аналізу ланцюжків вторинної номінації персонажів у художньому тексті та вивченню особливостей їх функціонування у різних елементах композиції.

Процес найменування щільно пов’язаний, з одного боку, з авторським задумом, а з іншого – з системою мовних одиниць і композицією художнього тексту. Первинні номінації персонажів у експозиції представлені, як правило, іменниками-власними назвами та займенниковими позначеннями. Розвиток дії як композиційний елемент характеризується високою частотністю вживання та варіативністю номінацій. Провівши комплексне дослідження явища вторинної композиційно зумовленої номінації, ми дійшли висновку, що найменування персонажів у експозиції та кульмінації художнього тексту завжди несуть найбільше змістове навантаження, що засвідчують найвищі показники коефіцієнта смислового навантаження саме в цих композиційних елементах.

Між кількістю лексем, що вживаються для номінації персонажів коротких оповідань, та емоційним напруженням елементів композиції існує обернений зв’язок: зі збільшенням кількості найменувань зменшується емоційна насиченість композиційного елемента.

Більшість вторинних номінацій персонажів несе прагматичне навантаження у тексті, виявляючи ставлення мовця до адресата мовлення та стосунки між комунікантами. Ефективним засобом реалізації прагматичного впливу виступають характеристики персонажів за статтю, віком, соціальним положенням, поведінкою, зовнішністю та іншими маркерами. Вторинні найменування персонажів відіграють у тексті конструктивну, організуючу роль, творять текстову архітектоніку, сприяють реалізації жанрової специфіки тексту.

Одержані в дослідженні результати не претендують на вичерпність і стосуються особливостей функціонування вторинної номінації лише у короткому оповіданні з традиційною композиційною організацією. Зауважимо, що тема вторинної номінації у лінгвістиці значно ширша і така, що потребує подальших досліджень. Перспективою застосування кількісного критерію, запропонованого у дисертації, є порівняльно-типологічний аналіз літературних творів одного чи різних письменників, одномовних чи різномовних літератур на основі контрастивних і контактивних зіставлень.

Публікації автора:

1. Прагматичний аспект вторинної номінації // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – Вип. 41. – С. 171-175.

2. Cognitive Approach to Text Interpretation // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 1999. – Вип. 68. – С. 53-59.

3. Комунікативно-прагматичний аспект номінації-звертання у драматичному творі // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. – К.: Видавничий центр КДЛУ. – 2000. – Т. 3, № 2. – С. 119-124.

4. Функціонування вторинної композиційно зумовленої номінації в тексті // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: Астропринт. – 2001. – Вип. 3. – С. 81-90.

5. Прагматична спрямованість вторинної номінації у художньому тексті // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. – Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ. – 2001. – Частина 2. – С. 165-170.

6. До питання типології вторинних номінацій у структурі художнього тексту // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. – Чернівці: Рута. – 2002. – Вип. 136. – С. 89-94.

7. Мовленнєві індекси – показники єдності тексту // Матеріали Третьої всеукраїнської наукової конференції “Нові підходи до філології у вищій школі”. – Мелітополь: МДПІ. – 1996. – С. 80.

8. On the Function of Presupposition in Discourse // Збірник статей і доповідей Міжвузівської науково-практичної конференції “Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов”. – Коломия: Вік. – 1997. – С. 100-101.

9. On Discourse Analysis Theory // Матеріали конференції “Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті: тенденції і перспективи”. – К.: Логос. – 2000. – С. 48.

10. Художній текст як особлива форма комунікації // Матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна Наукова ‘2001”: Філологія. Педагогіка. Філософія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2001. – Том 7. – С. 18-19.

11. Ономасіологічні дослідження лексичної номінації // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2003”: Філологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2003. – Том 13. – С. 88-89.