Анотація до роботи:

Попович О.О. Генетичні маркери крові у хворих на хронічний гепатит С. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2007.

У дисертації досліджений розподіл хворих на хронічний гепатит С залежно від носiйства окремих генетичних маркерів систем ABO, Rh, MN, Р, Нр та їх комбінацій. Проведена оцінка особливостей перебігу гепатиту у зв’язку з певними фенотипами крові. Доведений вплив відповідних антигенів на схильність до захворювання і характер перебігу хронічного гепатиту С.

Встановлено, що у популяції Вінницької області серед хворих на хронічний гепатит С достовірно частіше діагностуються еритроцитарні антигени АВ(ІV) (13,97%), MN (49,60%), Р(+) (84,92%) і достовірно рідше маркери N (12,80%) і Р(-) (15,08%).

Р(+) фенотип істотно впливає на формування хронічного гепатиту С порівняно з Р(-), що обумовлює підвищення ризику захворюваності в 3,5 рази.

Встановлено значну унікальну потужність впливу еритроцитарних маркерів крові систем АВО (l_{парціальна}=0,971447) і Rh (l_{парціальна}=0,980872) на ступінь активності захворювання.

Виявлений істотний вплив тривалості хронічного гепатиту С на активність захворювання (l_{парціальна} 0,982524) і формування фіброзу (l_{парціальна}=0,846137) печінки.

В дисертаційному дослідженні встановлено існування індивідуальної схильності до розвитку хронічного гепатиту С і визначені особливості перебігу захворювання в зв’язку з еритроцитарними маркерами систем АВО, Rh, MN, Р та фенотипами Нр, розроблені критерії формування груп ризику щодо виникнення хронічного гепатиту С залежно від носiйства певних антигенів крові.

1. У обстежених хворих на ХГС достовірно частіше, порівняно зі здоровими особами, виявляються антигени АВ(IV) (13,97%), MN (49,60%), P(+) (84,92%) і достовірно рідше - маркери N (12,80%) і Р(-) (15,08%).

2. Серед пацієнтів з АВ(IV) групою крові переважають особи з помірною біохімічною активністю (25,00%), 1-м генотипом HCV (18,32%), високим вірусним навантаженням (23,81%), мінімальною морфологічною активністю (22,00%) та мінімальним (22,00%) і помірним фіброзом (20,00%) печінкової тканини.

3. У хворих на ХГС MN фенотип частіше асоціюється з мінімальною біохімічною активністю (49,40%), низьким вірусним навантаженням (58,18%) і мінімальною за METAVIR морфологічною активністю гепатиту (62,00%), N фенотип рідше асоціюється з мінімальною біохімічною активністю (14,00%) та 1-м генотипом HCV (12,21%).

4. Наявність в крові Р (+) антигену суттєво впливає на можливість формування ХГС, що обумовлює підвищення ризику захворіти в 3,5 рази.

5. У хворих на ХГС достовірно частіше порівняно зі здоровими людьми виявляються гаплотипи: АВ(ІV)Rh(+), О(І)Р(+), В(ІІІ)Р(+), АВ(ІV)Р(+), АВ(ІV)М, АВ(ІV)Нр1-1, Rh(+)Р(+), Rh(-)Р(+), Р(+)МN, Р(+)Нр2-1, Р(+)Нр2-2, О(І)Rh(-)Р(+), О(І)Rh(-)Hp2-2, О(І)MP(+) O(I)P(+)Hp2-2, B(III)MNP(+), B(III)P(+)Hp2-1, AB(IV)Rh(+)P(+), AB(IV)Rh(-)P(+), AB(IV)Rh(+)M, AB(IV)MP(+), P(+)Rh(+)M, P(+)Rh(+)MN, P(+)Rh(-)MN, Hp2-1Rh(-)P(+), Hp2-2Rh(-)P(+).

6. У хворих на ХГС встановлено значну унікальну потужність впливу еритроцитарних маркерів крові систем АВО (l_{парціальна}=0,971447) і Rh (l_{парціальна}=0,980872) на ступінь активності захворювання. О (I) та A (II) групи крові порівняно з AB(IV) суттєво детермінують формування ХГС з помірною активністю (коефіцієнт дискримінантної функції 1: -0,60370, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,721791 і коефіцієнт дискримінантної функції 1: -1,18753, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,705247 відповідно), тоді як В (III) - розвиток ХГС з мінімальною активністю мезенхімально – запального синдрому (коефіцієнт дискримінантної функції 1: -0,60941, коефіцієнт дискримінантної функції 2: -0,059396), Rh(+) антиген порівняно з Rh(-) детермінує мінімальну активність гепатиту (коефіцієнт дискримінантної функції 1: -0,32645, коефіцієнт дискримінантної функції 2: -0,371781), N фенотип порівняно з MN достовірно більше пов’язаний з вищими ступенями активності ХГС (коефіцієнт дискримінантної функції 1: 0,51708, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,167087).

7. Тривалість ХГС істотно впливає на активність захворювання (l_{парціальна} 0,982524) і формування фіброзу (l_{парціальна}=0,846137) печінки. Більша тривалість гепатиту пов’язана з вищими градаціями активності гепатиту (коефіцієнт дискримінантної функції 1: 0,15985, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,550764).

Публікації автора:

1. Генетичні маркери крові при хронічних гепатитах В і С // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2001.- № 2.- С. 591-594.

2. Еритроцитарні антигени крові та гаптоглобіну сироватки у хворих на хронічні гепатити В та С (перше дослідження) // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2002.- № 2.- С. 493-494.

3. Еритроцитарні антигени і фенотипи гаптоглобінів крові у хворих на хронічний гепатит С // Сучасні інфекції.- 2003.- № 4.- С.15-20.

4. Генетичні маркери крові та морфологічні зміни печінки у хворих на хронічний гепатит С // Вісник морфології.- 2004.- № 10(1).- С. 113-116.

5. Генетичні маркери крові у хворих на ХГС // Сучасні інфекції.- 2006.- № 3-4.- С. 21-28. (Співавт. Мороз Л.В.). Проведення дослідження, статистичний аналіз отриманих результатів, підготовка статті до друку.

6. Біопсія печінки: види біопсії, показання та протипоказання, відбір та підготовка пацієнта до біопсії (частина 1) // Сучасні інфекції.- 2006.- № 3-4.- С. 58-65. (Співавт. Мороз Л.В, Біктіміров В.В, Шкондіна О.Ф, Гаврилюк А.О). Проведення пункційної біопсії печінки.

7. Еритроцитарні антигени крові та гаптоглобіни сироватки у хворих на хронічні гепатити В і С // Мат. VІ з’їзду інфекціоністів України „Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами” (25-27 вересня, 2002 р.).- Одеса, 2002.- С. 180.

8. Еритроцитарні антигени крові системи MN, P та гаптоглобіни сироватки у хворих хронічним гепатитом С // Мат. наук.-прак. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України ”Керовані інфекції” (14-15 травня, 2003 р.).- Івано-Франківськ, 2003.- С. 281-282.

9. Еритроцитарні антигени і фенотипи гаптоглобіну крові у хворих з різним ступенем активності хронічного гепатиту С // Мат. наук.-прак. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України “Вірусні хвороби. Токсоплазмоз” (5-6 травня, 2004 р.). - Тернопіль, 2004.- С. 167.

10. Розповсюдження генотипів вірусу гепатиту С на Поділлі // Мат. наук.-прак. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України “Вірусні хвороби. Токсоплазмоз” (5-6 травня, 2004 р.). - Тернопіль, 2004.- С. 250. (Співавт. Мороз Л.В., Шкондіна О.Ф.). Обстеження хворих, участь у підготовці до друку.