Вивчення успадкування кількісних ознак у зв'язку із взаємодією генотип-середовище дозволило формалізувати поняття екологічної пластичності в рамках регресійної моделі кількісної ознаки, розробити експресний метод оцінки цієї властивості без проведення екологічних випробувань і метод генетичного визначення однорідних за умовами екологічних зон, виявити взаємозв'язки між найважливішими показниками еколого-генетичних характеристик генотипів, установити прояв генетичних параметрів кількісних ознак у системі діалельних схрещувань для споріднених видів пшениці й тритикале, а також запропонувати методи їх оцінки при неповних діалельних схрещуваннях без втрати якості одержуваної генетичної інформації. Отримані результати дозволяють зробити наступні висновки. 1. Екологічна пластичність визначається загальною пристосованістю генотипу до умов кліматичної зони і його реакцією їх зміни. Формалізація цього поняття в рамках лінійної регресійної моделі дозволяє здійснювати оцінку цієї властивості з використанням параметрів лінійного рівняння, у якому вільний коефіцієнт відображає загальну пристосованість, а коефіцієнт регресії - реакцію генотипу на умови середовища. 2. На основі виявленого у пшениці генетичного взаємозв'язку між реакцією генотипів на умови середовища і регресією зерно/біомаса, а також збиральним індексом розроблено метод експресної оцінки екологічної пластичності з одного пункту випробування в даній екологічній зоні. 3. Встановлено, що взаємозв'язки між еколого-генетичними параметрами: дисперсією ознаки, ековалентом Вріке, оцінками Плейстеда й Шукли, стабільністю й реакцією на умови середовища Еберхарта й Рассела залежать від екологічної кореляції генотипів у вибірці. Для одержання оцінок параметрів екологічної пластичності незалежно від величини та співвідношення екологічних коефіцієнтів кореляції запропоновано метод головної осі, в основу якого покладено відношення середніх квадратичних відхилень генотипів. 4. Успадкування кількісних ознак у тритикале й у пшениці схожі. Ознаки висоти рослин та її компонентів: довжини 1-го й 2-го верхніх міжвузел, а також довжина колосу контролюються адитивними генами зі стабільним проявом у різних умовах. Для ознак продуктивності: кількості колосків у колосі, кількості зерен з колосу, маси зерен з колосу характерно перевизначення генетичних формул за умовами середовища. Ознака маси 1000 зерен контролюється за адитивном типом незалежно від умов середовища. 5 У тритикале виявлена подібність структури генетичних кореляцій, кореляцій ЗКЗ і СКЗ, тоді як у пшениці така схожість виявляється тільки в окремих випадках, що може бути наслідком різної інтегрованості складових геномів досягнутої у процесі селекції. В той же час для пшениці кореляції генотипові, ЗКЗ і СКЗ у різні роки випробувань відносно більш стабільні, ніж у тритикале. 6. Генетичний аналіз неповних діалельних схрещувань запропонованими алгоритмами з поправками на неврегульованість середніх квадратів дозволяє одержати незміщені оцінки загальної та специфічної комбінаційної здатності з високим ступенем їх співпадання з їх теоретичними або еталонними значеннями, отриманими методом Грифінга. 7. Дослідження неповних діалельних схем схрещування показали, що для практичного застосування найбільш суттєвими є незбалансовані нерегулярні схеми, що не вимагають спеціального планування експерименту, а алгоритми оцінок комбінаційної здатності для даних схем дають найбільш точні значення. 8. Розроблені ЕОМ-програми для оцінки комбінаційної здатності при неповних схемах діалельних схрещувань дозволяють оперативно проводити розрахунки незважаючи на складність і громіздкість алгоритмів. | 