Дисертація є науково-дослідною роботою, у якій розроблені теоретико-методичні основи ГЕЕАТ і її практична реалізація на прикладі Великого Севастополя. Теоретичні 1. Уперше обґрунтована доцільність і необхідність упровадження ГЕЕАТ, що обумовлюється наступними причинами: по-перше, адміністративний район є певною цілісною «управлінською» системою, яка має єдність управління і регулювання у сфері природокористування, і це дозволить розглядати територію як цілісну ПГТС, де господарська підсистема була б узгоджена з природною за принципом сумісності компонентів природи природного ландшафту; по-друге, при здійсненні ГЕЕАТ охоплено інтереси багатьох землекористувачів, що націлює на розв’язання питань оптимальної територіальної організації землекористування і стійкого розвитку регіону. 2. Під ГЕЕАТ розуміємо науково-практичний вид експертної діяльності, спрямований на розгляд адміністративних територій як цілісної територіально-управлінської структури, що ґрунтується на аналізі коадаптивності природної і господарської підсистеми в межах адміністративних територій, а також взаємодію розглянутих територій із довкіллям. 3. ГЕЕАТ базується на системно-синергетичному підході, що дозволяє виділити основні принципи здійснення експертизи: системність, сумісність, унікальність, обмеження, нелінійність розвитку систем, наявність головного процесу, кумулятивність, нестійкість. 4. Теоретичні основи ГЕЕАТ випливають із теорії ГЕЕ і зводяться до інтегральних положень експертології, екології (геоэкологии), а також географії. 5. Головним поняттям ГЕЕАТ виступає коадаптивність природної і господарської підсистем, тобто результат процесу сумісності природної і господарської підсистем, вираженний у просторі за розглянутий часовий інтервал. Оцінка коадаптивності природної і господарської підсистем робиться залежно від ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем. Під ступенем коадаптивності ми розуміємо сумісність природної і господарської підсистем, виражену в кількісних або якісних характеристиках за розглянутий інтервал часу. 6. Процедура ГЕЕАТ має 3 основні етапи: передекспертний, власне ГЕЕАТ (аналітичний) та постекспертний. У зв’язку зі специфікою, складністю та обсягом організації даного виду експертизи ми запропонували зміни в процедурі реалізації ГЕЕАТ, що стосуються складу експертної комісії, необхідних для ГЕЕАТ матеріалів, термінів, фінансування, ролі громадськості. 7. Головним методом роботи експертної комісії при ГЕЕАТ виступає експертний. Сутність його полягає в дослідженні та розв’язанні проблемних ситуацій професіоналами, які мають спеціальні знання, шляхом вибору найбільш аргументованих рішень. 8. При впровадженні ГЕЕАТ у практику доцільно доповнити перелік об’єктів (ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу»), включаючи до їхнього складу адміністративні території. Методичні 1. Доповнено схему методики здійснення ГЕЕАТ, що базується на загальних методичних питаннях ГЕЕ і ЕЕ і зводиться до аналізу коадаптивності об’єкта ГЕЕАТ через реалізацію етапів, унаслідок яких встановлюється організація об’єкта ГЕЕАТ і його середовища; оцінка середовищеутворюючих геосистем; оцінка коадаптивності природної і господарської підсистем у межах об’єкта ГЕЕАТ і коадаптація об’єкта ГЕЕАТ із середовищем; прогноз стану території; експертний висновок. 2. Уперше була розроблена загальна схема методики оцінювання середовищеутворюючого потенціалу геосистем, яка складається з наступних етапів: упорядкування ландшафтної карти; вичленення ландшафтних контурів, що підлягають оцінюванню; оцінка характеристик середовищеутворюючого потенціалу ТОО; інтегральна оцінка середовищеутворюючого потенціалу ландшафтних контурів; створення карти оцінки середовищеутворюючого потенціалу геосистем. 3. Уточнено методику кількісної оцінки коадаптивності господарської і природної підсистем для локальних ПГТС через кількісний показник — ступінь коадаптивності. 4. Деталізовано схему методики оцінки коадаптивності природної і господарської підсистем для адміністративних територій з обліком ступеня відповідності ландшафтного потенціалу сучасному господарському використанню і рівню соціально-екологічних обмежень, передбачених природоохоронним законодавством. Регіональні 1. Для території Великого Севастополя вперше: - здійснено ГЕЕАТ Великого Севастополя, під час якої були доповнені заходи щодо стійкого розвитку території; - з огляду на ландшафтну структуру розраховано мінімальну площу, необхідну для підтримки ландшафтно-екологічного балансу досліджуваної території, що складає 12 891,82 га (15,2% від загальної площі). Однак кількісні показники варіюються залежно від ландшафтного поясу: для передгірної зони різнотравних степів, шибляковых заростей, лісостепу і дубових лісів складає 16,4% від загальної площі ландшафтного поясу, для зони широколистих і соснових лісів північного макросхилу гір — 12,9%, для зони гірських лугів і гірського лісостепу на закарстованих плато яйли — 10,3%, для зони напівсубтропічних лісів ПБК — 30,6%. - зроблено оцінку середовищеутворюючого потенціалу лісових геосистем Великого Севастополя, яка показала, що ліси з дуже високим середовищеутворюючим потенціалом займають 15,3% від загальної площі лісів території Великого Севастополя; з високим — 50, 4%; із достатнім — 27,8%; із середнім — 2,7%; з низьким — 3,8%. - оцінено ландшафтний потенціал території Великого Севастополя. Остання відрізняється складністю ландшафтної структури, а отже, різноманітним ландшафтним потенціалом, що обумовлює різноманітний характер її використання. Ми виділили наступні типи ландшафтів у залежності від оцінки ландшафтного потенціалу: ландшафти, потенційно сприятливі для рекреаційного використання, займають 3,1% (або 2 640 га) від загальної площі досліджуваної території; потенційно сприятливі для рекреаційного і сільськогосподарського використання — 2,5% (2 189,7 га); поліфункціонального використання — 29,8% (25 756,3 га ); потенційно сприятливі для сільськогосподарського використання — 11,4% (9 864,5 га); такі, що мають середовищеутворюючий потенціал із деякими видами рекреаційного використання — 37,8% (32 647,5 га); такі, що мають високий середовищеутворюючий потенціал — 1,1% (900,0 га); такі, що мають середовищеутворюючий потенціал з обмеженою рекреаційною діяльністю вздовж узбережжя — 2,2% (1 901,7 га). - дано оцінку ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем для наступних видів ПГТС території Великого Севастополя: рекреаційної ПГТС бази відпочинку «Батіліман» — 0,6; селітебних ПГТС району залізничного вокзалу — 0,4; промислової ПГТС ТОВ «Севморсудноремонт» — 0,9; агроландшафтної ПГТС державного підприємства ім. П. Осипенко — 0,5. Запропонована методика оцінки коадаптивності може бути використана для інших видів ПГТС задля створення «експертних систем» оцінки ступеня коадаптивності природної і господарської підсистем Великого Севастополя, що сприяло б стійкому розвитку регіону. - оцінено ступінь коадаптивності природної і господарської підсистем для території Великого Севастополя з огляду на відповідність господарського використання ландшафтного потенціалу і соціально-екологічних обмежень, передбачених природоохоронним законодавством. Оцінка показала, що території із низьким ступенем коадаптивності складають 9 300 га (10,8% від загальної площі території), із середнім ступенем коадаптивності — 18 000 га (20,8%) , з достатнім ступенем коадаптивності — 21 500 га (24,9%), з високим ступенем коадаптивності — 37 600 га (43,5%). - здійснено прогноз розвитку становища на основі показника ступеня коадаптивності природної і господарської підсистеми. Використовуючи пошуковий прогноз, розрахований на 10 -15 років, ми розглянули два прогнозні сценарії. 2. Доповнено пропозиції щодо організації буферних зон уздовж меж об’єктів ПЗФ території Великого Севастополя. Ширина буферних зон має складати від 0,1 - 0,2 км для гідрологічних пам’яток природи біли мисів Лукулл, Фіолент, Сарич. Для ландшафтних заказників «Мис Айя», «Байдарський», «Мис Фіолент» загальнозоологічного заказника «Бухта Козача» БЗ мусять збільшитися за рахунок територій, що прилягають до меж цих об’єктів, для зменшення антропогенного впливу. 3. Формування екологічної мережі території Великого Севастополя має здійснюватися відповідно до ландшафтної структури. Особливо це стосується передгірної зони різнотравних степів, шиблякових заростей, лісостепу і дубових лісів, де площа охоронюваних територій повинна складати 16,3% замість 5,9% (для приморського поясу — 23% при фактичних 10,4%, для лісостепового поясу — 12,2% при 0%, для поясів дубових лісів — до 21,2% при 0%). |
