Анотація до роботи:

Костриця М. Ю. Географічне краєзнавство України: теоретико-методологічні засади, історія, практика.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.13 — історія географії. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2007.

У дисертації розроблено концепцію дослідження історії географічного краєзнавства України (ГКУ), здійснено аксіоматичне узагальнення його теоретико-методологічних засад, проведено систематизацію наукових знань, за якими окремі теоретичні твердження приймаються за вихідні як аксіоми, а всі інші положення теорії виходять з них шляхом логічних міркувань — доведень. Вперше, з позицій синергетичного підходу, на великому документальному матеріалі досліджено генезис і еволюцію ГКУ, розроблено методику дослідження, згідно з якою визначено його періодизацію, проаналізовано етапи історії розвитку від витоків до утвердження як наукової дисципліни. Визначено сутність, зміст, функції, об’єктно-предметне поле, основні наукові школи і центри ГКУ, розкрито головні напрями їх діяльності, рівень інституціалізації. Всі ці чинники розглядаються на тлі культурно-історичного процесу духовного життя України. Особливе місце у роботі відведено висвітленню творчої спадщини декількох поколінь видатних діячів українського краєзнавчого руху, чиї імена протягом тривалого часу незаслужено замовчувалися тоталітарною системою, розкривається їх роль у становленні і розвитку географічного краєзнавства — невід’ємної складової культурно-освітнього і наукового простору України.

Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки.

1. Розроблена дисертантом цілісна концепція дослідження історії ГКУ та проведений системно-структурний історико-географічний аналіз засвідчують, що у своєму розвитку воно пройшло складний і тривалий еволюційний шлях: від витоків до утвердження як наукової дисципліни. Запропонована методика дослідження дозволили виокремити і обґрунтувати провідну роль географічного краєзнавства в структурі національного краєзнавства; визначити його зміст, сутність, функції, об’єктно-предметне поле; обґрунтувати періодизацію та проаналізувати кожний з визначених етапів; дослідити і висвітлити діяльність фундаторів ГКУ та очолюваних ними наукових шкіл; повернути в науковий обіг творчу спадщину декількох поколінь «забутих» імен вчених-краєзнавців; визначити рівні інституціалізації та побудувати його сучасну парадигму.

2. В результаті дослідження встановлено, що у своєму еволюційному розвитку ГКУ пройшло такі класичні етапи: витоки, початки (зародження), становлення, утвердження. Кожний з цих етапів характеризується певною специфікою і особливостями. У розробленій періодизації в самостійний етап нами виокремлено витоки, які за своєю протяжністю співвідносяться з витоками класичної науки і охоплюють час від появи найдавнішою людини до ХVІІ ст. включно. Зазначимо, що витоки науки — це лише той фактуальний матеріал та пізнавальна інформація, які конденсувалися з моменту виникнення людини і в майбутньому стали «матерією» науки. В цілому цей етап характеризується як стихійно-описовий і поділяється на найдавніший, античний та середньовічний періоди.

3. Початки (зародження) ГКУ припадають на XVIII — першу половину XIX століття, поділяються на анкетно-описовий, експедиційний та статистичний періоди і пов’язуються з практичним накопиченням різноманітної інформації для потреб господарського освоєння України.

Прискорений розвиток наукового ГКУ розпочався з відкриттям перших вищих навчальних закладів (Харкові, Києві, Одесі, Кременці, Ніжині), а також з утворенням ряду організацій, причетних до краєзнавчої діяльності (Губернських статистичних комітетів, Тимчасового комітету вишукування і збереження старожитностей, Київської археографічної комісії), які відіграли важливу роль в організації географо-краєзнавчих досліджень, заклали основи генетично-еволюційного підходу до регіональних досліджень окремих земель, країв, губерній, повітів, міст тощо.

Перші два етапи — витоки (стихійно-описовий або емпіричний) та початки (цілеспрямовано-описовий) — визначаються нами як доінституціальний рівень, є своєрідною предтечею зародження ГКУ.

4. У середині ХІХ ст. склалися об’єктивні передумови для утворення першої в Україні наукової інституції краєзнавчого спрямування — Комісії для опису губерній Київського навчального округу (1851–1864 рр.). Комісія виробила наукові засади регіонального вивчення України в історико-природничому та економіко-географічному вимірах.

Спадкоємцем Комісії став Південно-Західний відділ Руського Географічного товариства. Вчені товариства всебічно удосконалили організацію наукового дослідження України, сприяли консолідації краєзнавчого руху, залучили до своїх лав передових представників української національної інтелігенції, яка активно включилася до розбудови української науки, переконливо довівши її високе реноме на міжнародному рівні. Новаторські праці П. П. Чубинського, які носили комплексний характер дослідження окремих регіонів України, вивели географічне краєзнавство з регіонального на всеукраїнський і надукраїнський рівні. Закладена П. П. Чубинським ідея про детермінованість відмінностей етнічних рис українського населення, способів його господарювання, рівнів матеріальної та духовної культури природними умовами, топографічними особливостями різних місцевостей, характером пристосування до середовища стала вагомим підгрунтям подальшого розвитку ГКУ.

5. Наприкінці ХІХ — першій третині ХХ ст. в Україні відбулося становлення організаційних форм ГКУ, закладено наукові основи його первинної (когнітивної) інституціалізації. Під впливом соціально-економічних, політичних та культурологічних факторів сформувалися Харківська (Слобожанська), Львівська (Галицька), Київська (Наддніпрянська), Одеська (Новоросійська), Волино-Подільська науково-географічні краєзнавчі школи. Лідерами і засновниками цих наукових шкіл стали всесвітньо відомі вчені — А. М. Краснов, С. Л. Рудницький, П. А. Тутковський, Г. І. Танфільєв, В. О. Геринович та їх численні учні. Зусиллями С. Л. Рудницького і П. А. Тутковського сталася сцієнтизація ГКУ, сформувалися його теоретико-методологічні засади.

Вінцем процесу інституціалізації ГКУ стало створення в Харкові в 1927 році Українського науково-дослідного інституту географії і картографії (УІГК), одним із пріоритетних напрямів діяльності якого був розвиток краєзнавства. Під егідою інституту згуртувалися провідні вчені і аматори, які зробили вагомий внесок в теорію ГКУ, методику краєзнавчого вивчення природи, господарства, населення, культури на локальному, регіональному та загальноукраїнському рівнях. Головним координаційним центром краєзнавчого руху від 1925 р. став Український комітет краєзнавства (УКК).

Але на початку 30-х років в умовах культу особи та монопольного права на істину, демократичний за своїм характером краєзнавчий рух перестав вписуватися в структуру командно-адміністративної системи, став для неї небезпечним і на довгі десятиліття був загнаний системою у підпілля. Краєзнавство як галузь було остаточно зруйновано, а процес його інституціалізації на довгі десятиліття згорнуто.

6. Розвиток ГКУ у 40–80-х роках ХХ ст. характеризується як етап складних трансформацій в умовах соціалістичної системи і пов’язується насамперед з ім’ям професора О. Т. Діброви та учнів його наукової школи.

Розвиток ГКУ у ці роки відбувався у руслі ідеологічних замовлень правлячої комуно-партійної системи, яка ревно дотримувалася вказівок «старшого брата» щодо росієцентриської парадигми розвитку держави. Починаючи з 70-х років держава повернулася до неосталінізму.

7. На сучасному етапі у своєму розвитку ГКУ керується рішеннями Міжнародної Хартії географічної освіти, прийнятої на 27-му конгресі Міжнародного географічного союзу (МГС) 1992 року у Вашингтоні, в якій недвозначно зазначається, що у концепції змісту географічної освіти пріоритетна роль належить краєзнавчому компоненту, зокрема вивченню рідного краю — від місцевої общини, району проживання — до рідної країни. На практичному рівні знайшло втілення географічне краєзнавство у вищій та загальноосвітній школах. З 1992/93 навчального року у 5 класі загальноосвітньої школи України було впроваджено пропедевтичний курс «Географія рідного краю».

Утвердженню географічного краєзнавства як наукової дисципліни на сучасному етапі та формуванню краєзнавчих інституцій в Україні сприяє цілісна державна доктрина, концепція якої закладена у вище згаданих Указі Президента України та Постанові Кабінету Міністрів України.

8. На початку ХХІ ст. наукове ГКУ набуло конструктивних рис і за своїми якісними і кількісними параметрами вийшло на рівень соціальної (вторинної) інституціалізації, відбувається процес утвердження його як наукової дисципліни. Успішно розвиваються всі основні організаційні форми географічного краєзнавства: державне, яке концентрується навколо Інституту географії НАН України, музеїв, бібліотек, архівів; громадське, діяльність якого координують Українське географічне товариство (УГТ), Всеукраїнська спілка краєзнавців (ВСК), Товариство охорони природи та його осередки на місцях; педагогічне, науково-методичне керівництво яким здійснюють науковці ВНЗ, методисти обласних ІППО, працівники станцій юних туристів, численний загін педагогів-краєзнавців.

Наукове географічне краєзнавство бере активну участь у формуванні ефективної регіональної політики, у розробці та обґрунтуванні територіально-адміністративної реформи, збереженні і відтворенні генофонду нації, ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії, пошуку шляхів поліпшення якості життя та повноцінного життєзабезпечення населення, формуванні у нього основ екологічного імперативу на особистісному рівні, відтворенні історико-географічної пам’яті народу, деідеологізації географо-краєзнавчих досліджень, створенні «Червоної книги» топонімів України та реалізації програми «Пам’ять втрачених сіл», поверненні в науковий обіг спадщини видатних географів, дослідників і літописців рідного краю, чиї імена замовчувалися тоталітарною системою, вивченні і популяризації внеску вітчизняних учених-географів, краєзнавців, мандрівників та зарубіжних дослідників України, раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу, удосконаленні історико-географічного районування, розширенні мережі природно-заповідного фонду тощо. ГКУ відіграє важливе світоглядне і виховне значення у вищій та загальноосвітній школі, є суттєвим чинником культури.

На сучасному етапі ГКУ сприятиме підсиленню інтеграційного потенціалу географії, справлятиме позитивний вплив на удосконалення регіональної та етносоціальної політики в державі, стане важливим фактором подолання негативних тенденцій глобалізації, сприятиме формуванню національної самосвідомості, викоріненню негативних явищ, що виникають на ґрунті гіпертрофованого регіоналізму, стане потужним чинником відродження, консолідації, примноження та збереження національно-культурної спадщини. В свою чергу участь у цих проектах-програмах сприятиме прискореному процесу соціальної інституціалізації ГКУ, утвердженню його як самодостатньої наукової дисципліни у соціогуманітарному просторі України.

Публікації автора:

Монографії

1. Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті. — Житомир: М.А.К. — Житомир, 2001. — 360 с.

2. Костриця М. Ю. Українське географічне краєзнавство: історія, методологія, постаті, практика. — Житомир: Косенко, 2006. — 444 с.

Статті у фахових наукових виданнях

1. Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: історичний досвід і сучасні завдання // УГЖ. — 1995. — № 4. — С. 50–53.

2. Костриця М. Ю. До 150-річчя від дня народження М. М. Миклухо-Маклая // УГЖ. — 1996. — № 3. — С. 68–69.

3. Костриця М. Ю. І. А. Фещенко-Чопівський — автор праць з економічної географії // УГЖ. — 1997. — № 2. — С. 65–66.

4. Костриця М. Ю. Наукове географічне краєзнавство: до питання про предмет і об’єкт вивчення // УГЖ. — 1998. — № 4. — С. 37–39.

5. Костриця М. Ю. Професор О. А. Івановський та його внесок в українську географію // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Зб. наук. праць. — К.: Антекс, 2000. — Вип. 1. — С. 155–158.

6. Костриця М. Ю. Мріяв про незалежну Україну [І. А. Фещенко-Чопівський] // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники. — 2000. — Вип. 2. — С. 15–19.

7. Костриця М. Ю. Географічне краєзнавство: поступ у III тисячоліття // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — Вип. 4 (2). — С. 8–11.

8. Костриця М. Ю. Острозький інвентар 1620 року як унікальне економіко-географічне джерело // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — Вип. 4 (2). — С. 73–75.

9. Костриця М. Ю. Адміністративний район як об’єкт географічного краєзнавства // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Зб. наук. праць. — Вінниця: Консоль, 2002. — Вип. 3. — С. 36–38.

10. Костриця М. Ю. Внесок професора Олексія Івановського в українську географію // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. — Вип. 5(1). — С. 13–14.

11. Костриця М. Ю. Геолого-географічні студії у Товаристві дослідників Волині (1900–1920) // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники. — 2002. — Вип. 6. — С. 49–54.

12. Костриця М. Ю. Професор Кость Дубняк: забута постать української географії і краєзнавства // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. — Серія: Географія. — 2002. — № 2. — С. 43–45.

13. Костриця М. Ю. Вивчення історії географічного краєзнавства — важливий напрям наукових досліджень // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Зб. наук. праць. — Вінниця: Антекс-УЛТД, 2004. — Вип. 4. — С. 159–162.

14. Костриця М. Ю. Внесок професора Павла Постоєва у розвиток географічного краєзнавства // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — Вип. 1(9). — С. 28–30.

15. Костриця М. Ю. Краєзнавча діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства у Києві (1873–1876 рр.) // Історія української географії. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — Вип. 10(2). — С. 27–32.

16. Костриця М. Ю. Краєзнавство в системі безперервної освіти // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: — К.: Інститут передових технологій, 2005. — Вип. 5. — С. 92–95.

17. Костриця М. Ю. Подільська наукова географічно-краєзнавча школа: діяльність і постаті (кінець XIX — 30-і роки XX століття) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. — Вінниця, 2005. — Вип. 9. — С. 148–155.

18. Костриця М. Ю. Внесок професора Костя Дубняка в теорію географічного краєзнавства // Історія української географії: Всеукраїн. наук.-теорет. часопис. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — Вип. 2 (12). — С. 33–39.

19. Костриця М. Ю. Українське географічне краєзнавство: актуальні питання теорії і методології // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. — Вінниця, 2005. — Серія: Географія. — Вип. 8. — С. 151–155.

20. Костриця М. Ю. Волинська науково-краєзнавча школа (кінець ХІХ — 30-ті рр. ХХ ст.) // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. — 2005. — № 3. — С. 229–238.

21. Костриця М. Ю. Дослідник Волині і Галичини Готфрід Оссовський // Історія української географії: Всеукраїн. наук.-теорет. часопис. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — Вип. 1(11). — С. 27–30.

22. Костриця М. Ю. Зародження регіональних краєзнавчих досліджень у вищій школі України (перша половина ХІХ ст.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. — Тернопіль, 2005. – № 2. — С. 60–64.

23. Костриця М. Ю. Подільська наукова географічно-краєзнавча школа: діяльність і постаті (кінець ХІХ — 30-і роки ХХ ст.) // Наукові записки Вінницького держ. педаг. ун-ту імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. — Вінниця, 2005. — Вип. 9. — С. 148–155.

24. Костриця М. Ю. Географічно-краєзнавчі дослідження в роки Другої світової війни // Наукові записки Вінницького державного університету імені Михайла Коцюбинського. — Серія: Географія. — Вінниця, 2006. — Вип. 11. — С. 167–170.

25. Костриця М. Ю. Д. П. Журавський — фундатор Київської науково-краєзнавчої географічної школи // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. — 2006. – № 3. — С. 226–234.

26. Костриця М. Ю. Дослідницька робота в процесі краєзнавчого вивчення природно-територіальних комплексів // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Зб. наук. праць. — К.: Інститут передових технологій, 2006. — Випуск 6. — С. 118–121.

27. Костриця Микола. Формування Львівської науково-краєзнавчої географічної школи (кінець ХІХ — 20-і роки ХХ ст.) // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — Випуск 1(13). — С. 34–39.

28. Костриця М. Ю. Краєзнавча діяльність Українського наукового товариства та комісій ВУАН // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. — Серія: Географія. — Вінниця, 2006. — Вип. 12. — С. 227–234.

29. Костриця Микола. Науково-краєзнавча діяльність Київського товариства природодослідників // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. — Серія: Географія. — Тернопіль, 2006. — № 1. — С. 3–11.

30. Костриця Микола. Науково-краєзнавча спадщина В. О. Гериновича // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. — Тернопіль, 2006. — № 2. — С. 12–18.

31. Костриця Микола. Іван Франко як історіограф галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня народження) // Історія української географії. Всеукраїн. наук.-теорет. часопис. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — Вип. 2(14). — С. 26–30.

Статті в інших наукових виданнях та збірниках наукових конференцій

1. Костриця М. Ю. Краєзнавству — наукову основу // Географічне краєзнавство: сучасний стан і перспективи. — Житомир: Редакційно-видавниче підприємство «Льонок», 1992. — С. 65–67.

2. Костриця М. Ю. До питання про наукові засади, зміст і структуру національного краєзнавства // Велика Волинь: минуле і сучасне: Матеріали ІV міжнар. наук.-краєзн. конф., жовтень 1994 р. — Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка, 1994. — С. 7–10.

3. Костриця М. Ю. Суспільно-територіальний комплекс як об’єкт краєзнавчих досліджень: До постановки питання про формування нових теоретико-методичних засад національного краєзнавства // Південно-Східна Волинь: Наука, освіта, культура: Матеріали регіональної наук.-краєзн. конф. — Хмельницький; Шепетівка, 1995. — С. 238–241.

4. Костриця М. Ю. Актуальні питання теорії національного краєзнавства // Українська національна ідея: історія і сучасність: Наук. зб., присвячений 80-річчю УНР, 90-річчю від дня народження О. Ольжича. — Житомир, 1997. — С. 68–70.

5. Костриця М. Ю. Павло Постоєв: краєзнавець, географ, педагог // Житомирщина крізь призму століть: Наук. зб. «Велика Волинь»: Пр. Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині. — Житомир: Журфонд, 1997 — Т. 16. — С. 142–144.

6. Костриця М. Ю. Ф. О. Туманський — автор першої програми краєзнавчого дослідження України // ACADEMIA на пошану професора Леоніда Антоновича Коваленка: До 90-річчя від дня народження. — Т. І. — Історичні дослідження. — Кам’янець-Подільський, 1997. — С. 105–106.

7. Костриця М. Ю. Академік С. Л. Рудницький — фундатор українського географічного краєзнавства // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Херсон, 1–3 жовт., 1998. — К.: Реформа, 1998. — С. 238–240.

8. Костриця М. Ю. П. А. Тутковський — видатний український дослідник Полісся: Зб. наук. праць. — Луцьк: Надстир’я, 1998. — С. 16–19.

9. Костриця М. Ю. Витоки географічного краєзнавства в Україні // Географія та основи економіки в школі. — 2000. — № 1. — С. 31–32; № 2. — С. 34–36.

10. Костриця М. Ю. Географічне краєзнавство в системі національного краєзнавства // Житомирщина на зламі тисячоліть: Наук. зб. «Велика Волинь»: Пр. Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині. — Житомир: М.А.К., 2000. — Т. 21. — С. 197–198.

11. Костриця М. Ю. До питання про «витоки» і «початки» географічного краєзнавства в Україні // Україна та глобальні процеси: географ. вимір: Зб. наук. праць. У 3-х т. — Київ; Луцьк: Вежа, 2000. — Т. 1. — С. 338–341.

12. Костриця М. Ю. З історії становлення шкільного географічного краєзнавства // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. Херсон, 9–11 листоп. 2000 р. — К.: Карбон ЛТД, 2000. — С. 166–169.

13. Костриця М. Ю. Краєзнавчі дослідження Т. Г. Шевченка на Волині // Тарас Шевченко і українська культура XXI століття: Зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. симпоз., 19–20 трав. 2000 р. — Кам’янець-Подільський, 2000. — С. 152–155.

14. Костриця М. Ю. Курс «Географія рідного краю»: досвід і проблеми // Географічна наука та освіта в Україні: Зб. наук. праць. — К.: Фітосоціоцентр, 2000. — С. 17.

15. Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині крізь призму XX століття // Краєзнавство. — 2000. — № 1/2. — С. 26–31.

16. Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: До сотої річниці його заснування (1900–2000 рр.) // Берегиня. — 2000. — № 2. — С. 3–11.

17. Костриця М. Ю. Топографічні описи як краєзнавче географічне джерело (кінець ХVIII — початок XIX ст.) // Історія української географії і картографії: проблеми і перспективи: Матеріали Другої Всеукр. наук. конф. — Тернопіль, 2000. — С. 101–104.

18. Костриця М. Ю. Географічне краєзнавство в системі національного краєзнавства // Краєзнавство. — 2001. — № 1–4. — С. 44–46.

19. Костриця М. Ю. Початки географічного краєзнавства в Україні (ХVIII — 50-ті роки XIX століття) // Географія та основи економіки в школі. — 2001. — № 1. — С. 44–45; № 3. — С. 35–37; № 6. — С. 25–26.

20. Костриця М. Ю.«Географія рідного краю»: ретроспективний погляд крізь XX століття // Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика: Матеріали другого Всеукр. наук. семінару. — Тернопіль, 2002. — Ч. 1. — С. 75–81.

21. Костриця М. Ю. До питання про формування сучасних теоретико-методичних засад національного краєзнавства // Архіви — скарбниця людської пам’яті: Наук. зб. «Велика Волинь»: Пр. Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині. — Житомир: Волинь, 2002. — Т. 26. — С. 9–13.

22. Костриця М. Ю. Краєзнавчі студії в епістолярній спадщині І. І. Огієнка // Вісник Житомирського педагогічного університету. — 2002. — № 9. — С. 21–23.

23. Костриця М. Ю. Михайло Кудрицький — визначний метеоролог і краєзнавець України // Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика: Матеріали другого Всеукр. наук. семінару. — Тернопіль, 2002. — Ч. 1. — С. 36–39.

24. Костриця М. Ю. Національне краєзнавство: актуальні питання теорії і методології // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Наук. зб. — Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. — С. 3–9.

25. Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: 100 років видавничої діяльності (1902–2002 рр.) // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. — К., 2002. — Вип. 8. — С. 150–157.

26. Костриця М. Ю. До питання про періодизацію українського географічного краєзнавства // Географічна наука і освіта в Україні: Тези доповідей II міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 26–27 берез. 2003 р. — К.: ВГЛ: «Обрії», 2003. — С. 267–268.

27. Костриця М. Ю. Періодизація українського географічного краєзнавства // Студії з архівної справи та документознавства. — К., 2003. — Т. 9. — С. 39–42.

28. Костриця М. Ю. Українознавство і краєзнавство: точки дотику і взаємодії // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Т. ХІ: Матеріали міжнар. наук. конф. «Актуальні проблеми географічного українознавства на зламі тисячоліть» (до 100-річчя від дня народження Володимира Кубійовича). Львів, 7–8 листопада 2000 р. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2003. — С. 346–348.

29. Костриця М. Ю. Національне географічне краєзнавство: наукові засади, методи, проблеми // Україна: географічні проблеми сталого розвитку: Зб. наук. праць. В 4-х т. — К.: ВГЛ Обрії, 2004. — Т. 4. — С. 86–88.

30. Костриця М. Ю. Роль Д. П. Журавського у становленні організаційних форм українського краєзнавства в середині XIX ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. — Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2004. — Т. 13. — С. 531–538.

31. Костриця М. Ю. Становлення організаційних форм українського географічного краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 3. — С. 39–41; № 7. — С. 42–45.

32. Костриця М. Ю. Роль Івана Франка у становленні історіографії національного краєзнавства (до 150-річчя від дня народження) // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Матеріали ХVІІІ Всеукраїнської істор.-краєзнавчої конф. — Наук. збірник. — Луцьк: Надстир’є, 2006. — С. 145–147.

33. Костриця М. Ю. Теоретико-методологічні засади національного краєзнавства // Місто Хмельницький в контексті історії України: Студії Кам’янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля. — Хмельницький, Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2006. — Т. 2. — С. 236–242.

34. Костриця М. Ю. До питання про сучасну парадигму українського наукового краєзнавства // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. — Рівне: Волинські обереги, 2006. — Вип. 4. — С. 93–97.

35. Костриця М. Ю. Роль почесних членів у діяльності Товариства дослідників Волині (1900–1920) // Краєзнавство. — 2006. – № 1–4.– С. 13–18.

36. Костриця М. Ю. А. М. Краснов — фундатор Харківської науково-краєзнавчої школи // Часопис соціально-економічної географії: Зб. наук. праць Харківського національного університету. — 2007. – № 2(1). — С. 211–216.