Анотація до роботи:

Єргіна О. І. Географічний аналіз інтенсивності ґрунтоутворення в агроландшафтах Криму для потреб їх протиерозійного облаштування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.05 – Біогеографія та географія ґрунтів. Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003.

Дисертація присвячена визначенню інтенсивності ґрунтоутворення в агроландшафтах Криму та оцінці темпу їх ерозійної деградації. Вперше на основі ґрунтово-хронологічних досліджень дана кількісна оцінка зміни властивостей різновікових ґрунтів в часі: встановлений темп зміни потужності гумусового горизонту, масштаби трансформації морфології профілю, фізичних та фізико-хімічних властивостей. Проведено математичне моделювання зміни потужності та швидкості формування гумусного горизонту, запасів гумусу в часі для ґрунтів Криму.

З’ясовано, що гідротермічні відмінності в умовах ґрунтоутворення на схилах та плакорах добре описуються величиною енергетичних затрат на ґрунтоутворення. Після доповнення розрахункової формули показниками, що характеризують мікроклиматичні особливості ґрунтоутворення на схилах, її можна використовувати для розрахунку швидкості утворення гумусового горизонту (допустимих норм ерозії) на схилах різного нахилу та експозиції для ґрунтів різного ступеня змитості.

Запропонований таблично-графічний алгоритм визначення величин допустимих норм ерозії з урахуванням природно-зональних чинників та особливостей землекористування на території Кримського півострова, який дозволяє вирішити проблему протиерорзійного облаштування агроландшафтів Криму.

1. Наукові дослідження проведенні із застосуванням наступних методів: порівняльно-географічного, порівняльно-історичного, археологічного, генетико-еволюційного, картографічного методів та методів математичного моделювання процесів ґрунтоутворення.

2. Проведеними дослідженнями встановлено: що процесами прискореної (антропогенної) ерозії ґрунтів у Криму уражено 1117,2 тис га (63% площі всіх агроландшафтів). З них 823,2 тис га (74%) є орними землями. Коефіцієнт еродованості сільськогосподарських угідь змінюється в межах від 0,2 в степових районах до 0,5 в передгірському та гірському Криму;

3. Виконаними дослідженнями переконливо доведено, що оптимізація землекористування можлива лише на основі підтримки позитивного або нульового балансу між швидкостями утворення гумусового горизонту (допустимими нормами ерозії) і темпами ерозії.

4. Встановлено, що при кількісній оцінці швидкостей ґрунтоутворення найточніші результати дає метод, заснований на оцінці темпу формування гумусового горизонту (Н+Нр). Результати проведених ґрунтово-хронологічних досліджень дали змогу моделювати за принципом аналогії ґрунтоутворення еродованих ґрунтів у сучасних агроландшафтах.

5. Кількісні показники зміни потужності гумусового горизонту в часі, отримані у ході польових досліджень, для чотирьох виділених рядів ґрунтів Криму показують, що при апроксимації інформації про потужність гумусового горизонту експонентною кривою найбільш високі темпи ґрунтоутворення спостерігаються на перших етапах формування профілю, а через 1000-2500 років його швидкість різко зменшується. Повнопрофільний ґрунт з типовими морфологічними характеристиками, формується вже через 1000 років.

6. Встановлено, що запаси гумусу в горизонтах Н+Нр на початку ґрунтоутворення зростають, пропорційно збільшенню потужності гумусового горизонту. Однак на перших етапах утворення профілю (до 100 років) запаси гумусу в чотирьох рядах ґрунтів Криму непропорційно великі, що пов’язано з наявністю підвищеного вмісту органічної речовини у вихідній породі.

7. Обґрунтовані нами математичні моделі зміни потужності гумусового горизонту дали змогу одержати залежності для оцінки швидкостей утворення горизонтів H+Hp. Для урахування впливу експозиції і крутизни схилу на процес ґрунтоутворення рекомендовані відповідні поправки, які адекватні змінам енергетичних затрат на ґрунтоутворення.

8. Складена карта показника енергетичних затрат на ґрунтоутворення, для Кримського півострова, що дало змогу виявити певні географічні закономірності поширення цього показника на території Кримського півострова. Встановлено, що його максимальні значення спостерігаються в передгірських районах, а також на південному узбережжі Криму (Q>1200 МДж/см² у рік). Мінімальні значення приуроченні до найбільш посушливих районів північної частини Криму та окремих частинах Керченського півострова, а також до крайніх південно-східних і крайніх південно-західних районів узбережжя Криму (Q< 1000 МДж/см² у рік). Такий розподіл пояснюється впливом зонально-азонального розподілу опадів, температури повітря, надходження сонячної радіації та пов’язаною з цими чинниками біопродуктивністю ґрунтів.

9. Виконані на основі запропонованих нами моделей ґрунтоутворення розрахунки показують, що за інших рівних умов у посушливих районах з темно-каштановими ґрунтами і чорноземами південними, вищі швидкості утворення гумусного горизонту 0,8-2,1 т/га спостерігаються на еродованих ґрунтах вологішої північної експозиції. У передгірських і гірських районах і на південному узбережжі Криму, де випадає значна кількість опадів, обмежуючим фактором ґрунтоутворення виступає кількість сонячної радіації, тому найбільші швидкості утворення гумусного горизонту спостерігаються на схилах південної експозиції 1,0-2,6 т/га. Найбільш рельєфно ці закономірності виявляються на крутих схилах.

10. На підставі запропонованого нами таблично-графічного алгоритму розрахунку швидкостей утворення гумусового горизонту (допустимих норм ерозії) і методики картографування цього показника та переходу від отриманих значень до умов сучасних схилових агроландшафтів, можна оцінити допустимі норми ерозії практично для будь-якого агроландшафту Криму.

11. Розрахунки величини допустимих норм ерозії на конкретних ділянках схилу показали, що вони становлять 0,1-0,2 т/га, що є набагато нижче сучасних темпів ерозії ґрунтів від 7,2 до 40 т/га і свідчить про прискорену деградацію ґрунтового покриву в Криму та високий ризик втрати родючості і втрати ними своєї природної біопродуктивності.

12. Для виходу з кризової ситуації нами запропонована система ґрунтозахисних заходів, яка охоплює: зміну сівооборотів на ерозійно небезпечних ділянках в бік посилення участі багаторічних трав та зрошення.

Публікації автора:

1. Бизов О. О., Лiсецький Ф. М., Єргіна О. І. Вплив тривалого сiльскогосподарського використання земель на ландшафти сухого Степу Причорномор’я. Сучаснi географiчнi проблеми Української РСР: Тези доповідей VI з’їзду географiчного товариства УРСР. – Київ, 1990. – С. 289-290 (внесок автора становить 30%).

2. Ергина Е. И. Формирование гумусового горизонта почв Южного Берега Крыма // Культура Народов Причерноморья. – 1999. – № 6. – С. 44-49.

3. Ергина Е. И. Оценка скорости формирования почв южнобережной части Горного Крыма / Генеза, географiя та екологiя ґрунтiв: Збірник наукових праць Міжнародної конференцiї. – Львiв, 1999. – С. 118-120.

4. Ергина Е. И. Модель развития почв во времени // Культура Народов Причерноморья. – 2001 – №17. – С. 18-22.

5. Ергина Е. И Исследование интенсивности процесса почвообразования в Крыму // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадського. Серия “География”. – Т.14. – № 1(2001). – С. 47-52.

6. Ергина Е. И Историко-географические исследования в Крыму / Материалы II Международной научной конференции. – Санкт-Петербург, 2002. – С. 95-96.

7. Чорний С. Г., Єргіна О. І. Методика визначення допустимих норм ерозії для агроландшафтів Криму // Збірник наукових праць “Фальцфейновські читання”. – Херсон, 2003. – С. 371-375 (внесок автора становить 50%).