Найбільш узагальнені результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що його основне наукове завдання, яке полягало в комплексному аналізі правової природи гідності й честі як об’єктів цивільних прав з урахуванням останніх досягнень наукової думки та сучасного стану законодавства України, виконано. У цивілістичній літературі гідність і честь фізичної особи тривалий час розглядалися в аспекті охоронної (неґативної) функції права, пов’язаної з реґулюванням особистих немайнових відносин не в процесі їх нормального здійснення, а в порушеному стані. Крім того, їх зміст розглядався з позицій різко позначеного, ортодоксального підходу. Суб’єктивні права людини, пов’язані з реалізацією гідності й честі, визнавалися правами, що забезпечують "неґативну свободу", а тому їх сутність зводилася до їх недоторканності та до утримання від їх порушення з боку інших осіб. На сьогодні такі ідеї теорії вже не в змозі повною мірою відбити статус гідності й честі як найвищих соціальних цінностей. Для вирішення цієї проблеми в дисертації позначено новий – ціннісний – підхід до її характеристики як об’єктів цивільних прав. Його суть полягає в тому, що дослідження гідності й честі проводиться з урахуванням перспективи так званого "позитивного" реґулювання пов’язаних з ними відносин. На це націлює насамперед їх статус як найвищих соціальних цінностей, що потребує і відповідного забезпечувального засобу, яким, на думку дисертантки, є суб’єктивне право фізичної особи, котре опосередковує їх. Гідність і честь – духовні цінності людини, які свідчать про її значущість як члена певного соціуму незалежно від того, будуть вони порушені, чи ні. Тому її соціальне буття забезпечується не тільки за допомогою суб’єктивного права особи на захист цих найвищих соціальних цінностей. Як вважає дисертантка, такий забезпечувальний характер і має суб’єктивне право фізичної особи на повагу гідності й честі, що перш за все відповідає потребам її нормального функціонування. У результаті дисертаційного дослідження сформульовано найважливіші висновки, які, на погляд дисертантки, відповідають не тільки ідеї позитивного реґулювання особистих немайнових відносин, а й правовому статусу гідності й честі як найвищих соціальних цінностей. Основними з них є такі. 1. Процес розвитку ідеї про гідність і честь у праві є не тільки постійним і безперервним, а й має яскраво виражений еволюційно-діалектичний характер. 2. Вирішальною історичною причиною, яка зумовлює якісні характеристики та зміст гідності й честі, є соціальний, а не класовий зв’язок між людьми. 3. Історично гідність і честь перебувають у певному співіснуванні та тісному взаємозв’язку. Однак їх генезис показав, що, будучи цінностями, які справляють величезний вплив на долі людей, вони навперемінно брали на себе роль лідера в системі соціального ранжирування. Для вираження такої ролі гідності стосовно до сучасного періоду розвитку суспільства дисертанткою вперше обґрунтовується висновок, що, будучи вихідним положенням у формуванні цивільного права, гідність у його системі самостійно виступає як окремий правовий принцип. З метою цивільно-правового закріплення цієї важливої правової ідеї пропонується доповнити статтю 3 нового ЦК України таким принципом: "Повага гідності людини як найвищої соціальної цінності та її недоторканність". 4. Беручи за основу те принципово нове в розумінні сутності честі й гідності, що відображає блок міжнародно-правових документів, Конституція України і новий Цивільний кодекс України, дисертантка пропонує такі визначення: гідність – найвища соціальна цінність, яка свідчить, з одного, об’єктивного, боку, про значущість людини для суспільства з точки зору її моральних, духовних, фізичних (природних) якостей, тобто значущість індивіда як людини, як представника людства незалежно від належності до тієї чи іншої соціальної спільноти, групи та становища в суспільстві, а з іншого, суб’єктивного, боку – про особистісну значущість для особи її моральних, духовних, фізичних (природних) якостей незалежно від соціальної належності до тієї чи іншої спільноти людей і становища в суспільстві, про усвідомлення і почуття цієї значущості; честь – це найвища соціальна цінність, яка свідчить, з одного, об’єктивного, боку, про значущість особи для суспільства, визначувану в процесі суспільної життєдіяльності людей у зв’язку з її належністю до тієї чи іншої конкретної групи: соціальної, професійної, національної та ін.; а з іншого, суб’єктивного, боку – про особистісну значущість особи як представника соціальної, професійної, національної та іншої конкретної групи людей, визначувану на основі власного внутрішнього духовного світу, суспільної та індивідуальної свідомості й самосвідомості. 5. Гідність, честь та ділова репутація – три самостійні правові категорії, які значно відрізняються одна від одної, тому їх ототожнення (повне або часткове) суперечить юридичній природі кожної з них. 6. Право на повагу гідності та честі – це юридично визнана та забезпечена можливість фізичної особи користуватися своєю гідністю та честю з власної волі, незалежно від інших осіб, узгоджуючи свою поведінку з уявленнями, що існують у суспільстві щодо цих цінностей, з метою отримання належної оцінки її якостей як особистості та позитивного ставлення з боку оточуючих і вимагати від будь-кого визнання цих цінностей. 7. Суб’єктивне право фізичної особи на повагу гідності та честі має позитивний характер і, як правило, складається з кількох правоможностей, оскільки воно покликане виражати й забезпечувати гідність особи та її статус у всіх сферах життя суспільства; здійснюється це право на повагу гідності та честі його носієм різними способами незалежно від інших осіб і може проявлятися як в одиничній дії, так і в діях, що багаторазово повторюються, але тільки особисто правоможною особою; сфера здійснення суб’єктивного права на повагу гідності та честі збігається зі сферою свободи фізичної особи і не може бути обмежена. 8. З метою вдосконалення цивільного законодавства стосовно порушеної проблематики вносяться пропозиції щодо змін і доповнень норм ЦК України. За темою дисертації опубліковано такі основні роботи: 1. Церковная А.А. Защита прав граждан в правовом государстве //Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції "Творча спадщина П.І. Новгородцева (до 130-річчя від дня народження) та актуальні проблеми побудови правової держави в Україні": Збірник наукових праць. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 1996. – С. 159-162. – 0,2 ум. друк. арк. 2. Церковная А.А. Право на честь и достоинство как личные неимущественные права, обеспечивающие социальное бытие физического лица //Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1998. - № 2. – С. 19-32. – 0,81 ум. друк. арк. 3. Церковная А.А. Защита личных неимущественных прав физических лиц //Республиканская научно-практическая конференция "Всеобщая декларация прав человека как международный стандарт правового положения личности в Украине": Аналитические материалы, предложения научных и практических работников. - Луганск: РИО ЛИВД, 1999. - С. 174 –181. – 0,43 ум. друк. арк. 4. Церковна А.О. Деякі аспекти реґулювання особистих немайнових відносин у контексті систематизації цивільного законодавства //Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1999. – С. 577-582. – 0,31 ум. друк. арк. 5. Церковная А.А. Некоторые вопросы исторического развития идеи чести и достоинства человека //Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету /Гол. ред. д-р юрид. наук, проф. Л.І. Лазор. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту. – 2000. - № 1(2). - С. 230-242. – 0,75 ум. друк. арк. 6. Церковная А.А. О философском и правовом измерении категорий чести и достоинства // Ідея правової держави: історія і сучасність: Міжнародна наукова конференція пам’яті П.І. Новгородцева (другі Новгородцевські читання). – Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. – С. 240-245. – 0,38 ум. друк. арк. 7. Церковна А.О. Повага гідності й честі - суб’єктивне право фізичної особи, що забезпечує її соціальне існування //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. - № 2. – С. 44-51. – 0,43 ум. друк. арк. 8. Церковная А.А. О понятии и сущности субъективного права физического лица на уважение его достоинства и чести //Вісник ЛІВС МВС України имені 10-річчя незалежності України. – 2002. – № 1. – С. 23-33. – 0,62 ум. друк. арк. 9. Церковная А.А. О генезисе правового статуса достоинства и чести физического лица //Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2002. - № 2. – С. 13-25. – 0,75 ум. друк. арк. 10. Церковная А.А. К вопросу о соотношении достоинства и чести физического лица //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків. – 2002. – Вип. 17. – С. 110-116. – 0,37 ум. друк. арк. Анотації | 