Анотація до роботи:

Ромась М.І. Гідрохімія водних об`єктів атомної і теплової енергетики. – Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.07. – гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія. Географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Обґрунтовані і реалізовані основні положення гідрохімії водних об`єктів АЕС і ТЕС та оцінка їх впливу на якісні і кількісні гідролого-гідрохімічні та гідрогеологічні характеристики поверхневих та підземних вод. Виконані дослідження, узагальнення, оцінки і висновки базуються на натурних і експериментальних даних, одержаних автором (або під його керівництвом) під час експедиційних робіт, що виконувались з 1981 р. на Смоленській, Чорнобильській, Хмельницькій, Рівненській, Південно-Українській, Запорізькій АЕС, а також Дарницькій, Запорізькій, Трипільській ТЕС.

На основі розроблених автором єдиних методичних засад на вищезазначених енергетичних об`єктах організовані системи гідролого-гідрохімічного моніторингу, згідно з якими відібрано біля 5 тис. проб води і донних відкладів. У пробах визначено більше 125 тис. гідрохімічних показників: вміст головних іонів, біогенних, органічних та різноманітних забруднюючих речовин органічної чи мінеральної природи, мікроелементів. Показані особливості формування температурного, кисневого та гідрохімічного режиму водоймищ-охолоджувачів АЕС різного типу (руслового, наливного, руслово-наливного) в різних природних умовах та при підігріві води та інтенсивній примусовій циркуляції водних мас за різної кількості працюючих енергоблоків. Розроблено і здійснено модифікований прогноз мінералізації води водоймища-охолоджувача на основі методу гідрохімічного балансу. Оцінено вплив об`єктів атомної і теплової енергетики на природні води та розроблені відповідні рекомендації, реалізовані в проектних розробках на різних АЕС і ТЕС, в т.ч. при обґрунтуванні необхідності введення 2-го блоку на Хмельницькій та 4-го блоку на Рівненській АЕС у 1998–2000 рр.

Призначена для студентів, аспірантів, гідроекологів, фахівців у галузі географії, гідрохімії, гідроекології, раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Ключеві слова: атомні, теплові електростанції, водні ресурси, водоймища-охолоджувачі, гідрохімія, температурний режим.

За результатами багаторічних досліджень, що проведені в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка при виконанні численних наукових та проектних розробок на водних об`єктах у районах АЕС і ТЕС, можна зробити такі головні висновки.

1. Дослідження впливу теплового навантаження на температурний, гідробіологічний і, менше, гідрохімічний режими водоймищ-охолоджувачів ТЕС та АЕС, що проводились у різних країнах, присвячені вивченню окремих аспектів цієї проблеми. Вони виконані за різними методичними підходами, а їх результати важко порівняти.

2. Досліджувані АЕС і ТЕС розміщені у різних фізико-географічних зонах, які помітно відрізняються за природними умовами. На водних об`єктах уперше створені, на основі загальних методичних розробок, але із урахуванням індивідуальності кожної АЕС і ТЕС, системи гідролого-гідрохімічного моніторингу, де протягом двох десятків років експедиціями НДЛ гідроекології і гідрохімії та іншими установами проведено близько 250 гідрохімічних зйомок, відібрано понад 5 тис. проб води, в яких за допомогою сучасних аналітичних методів визначено біля 125 тис. гідрохімічних показників.

3. Температурний режим ВО АЕС визначається, головним чином, природними умовами. Вплив скидових теплих вод виявляється найбільш помітно в зоні циркуляції і зумовлений морфометрією ВО, розмірами та особливостями водообміну із живлячими їх річками та іншими навколишніми водними об`єктами. Підвищення температури води у скидових каналах ВО порівняно із підвідними складало, в середньому за рік, 8–10 <sup>0</sup>С на більшості АЕС. Найбільше нагрівання води у ВО, у середньому за рік, відносно природного фону спостерігалося на ЗАЕС – близько 12 <sup>0</sup>С, що пояснюється фізико-географічними умовами (степова зона), порівняно невеликим об`ємом ВО та значною кількістю працюючих енергоблоків. Найменше нагрівання, біля 2,0–2,8 ⁰С, спостерігалося на ВО САЕС і ХАЕС, що розташовані в зоні мішаних лісів, мають більший об`єм і тільки по одному діючому блоку.

4. Хімічний склад води ВО АЕС залежить від фізико-географічних умов районів розміщення станцій, теплового навантаження та особливостей водообміну кожного ВО із навколишніми поверхневими і підземними водами. За відсутності такого водообміну, особливо для ВО наливного типу, за рахунок випаровувального концентрування підвищується вміст головних іонів. Якість води ВО АЕС не тільки не гірша, а навіть дещо краща, ніж у живлячих їх річках. Для золовідвалів ТЕС характерним є підвищення вмісту сульфатних іонів, які можна використати як трасери при оцінці впливу золовідвалів на навколишні природні води.

5. При експериментальних дослідженнях процесів формування хімічного складу води ВО АЕС найбільш специфічними є досліди з вивчення впливу підігріву води на гідрохімічні показники, оцінки процесів самоочищення води у ВО, вивчення процесів розповсюдження та перемішування поверхневих вод з основною водною масою ВО руслового типу тощо. Донні відклади мають суттєвий вплив на розподіл та міграцію багатьох речовин, що знаходяться у водоймищі. Серед мікроелементів максимальний вміст спосрерігався у мулистих фракціях донних відкладів ВО мікроелементів і залежить, головним чином, від гранулометричного складу відкладів та вмісту у них органічної речовини. Загалом середній вміст мікроелементів у донних відкладах ВО АЕС та пов`язаних з ними водних об`єктах (рр. Горинь, Прип`ять, Дніпровські водосховища, Дніпровсько-Бузький лиман) знаходиться практично на одному рівні і відповідає середньому їх вмісту у таких геологічних формаціях, як ґрунти та донні відклади річок світу. Важкі метали в донних відкладах досліджуваних водних об`єктів містяться переважно у вигляді практично нерозчинних сполук, що фактично виключає за сучасних умов їх ремобілізацію з цих відкладів, тобто вторинне забруднення води ВО.

6. Вплив теплообмінників АЕС на хімічний склад води особливо помітний за відносним збільшенням кисню. Виявляється тенденція до деякого зменшення легкоокислюваних форм органічних речовин, амонійного азоту, завислих часток і мікроелементів, забруднюючих речовин – СПАР і, менше, фенолів. Формування гідрохімічного режиму в зоні циркуляції теплих вод пригреблевої частини ВО руслового типу внаслідок підвищення температури води зазнало помітних змін порівняно з природними умовами верхньої частини ВО. Покращився кисневий режим, особливо в зимовий період, коли льодостав був практично відсутній. Тривалість та інтенсивність гідробіологічних процесів зросли, що призвело до зменшення вмісту біогенних елементів та збільшення автохонної органічної речовини тощо.

7. Результати розрахунку водного балансу ВО АЕС показують, що АЕС, розташовані на півдні України (ЗАЕС і ПУ АЕС), мають найбільші питомимі витрати води – за рік з 1 км² водної поверхні ВО випаровувалося, відповідно, 7,0 та 3,8 млн. м³. Значно менші такі витрати на ЧАЕС і ХАЕС – 2,7 і 1,1 млн. м³, мінімальні – на САЕС – усього 0,58 млн. м³, або у 12 разів менше, ніж на ЗАЕС і у 7 разів – ніж на ПУ АЕС. Стрімке зростання питомих витрат на АЕС півдня України пов`язане з дією як природних чинників, в основному зростанням середньорічної температури повітря, так і з конструктивними відмінами – меншими площами дзеркала ВО та їх об`єму, а також з більшою кількістю працюючих енергоблоків.

8. Для більшості головних іонів їхній баланс розрахований досить точно, що дозволяє рекомендувати балансовий метод для прогнозу мінералізації води ВО АЕС. Але при цьому необхідна поправка на зменшення вмісту гідрокарбонатів кальцію, яку отримують шляхом розрахунку їх фактичного балансу за кілька років експлуатації ВО. Дія чинників, які призводять до виводу із водної товщі карбонату кальцію, таких як підігрів води та інтенсифікація гідробіологічних та фізико-хімічних процесів, виявляється при тривалій експлуатації одного блоку (ХАЕС), а ще більшою мірою – кількох енергоблоків (ЧАЕС).

9. Не зважаючи на відмінність гідрологічних і фізико-географічних умов та різницю у тепловому навантаженні, спостерігається майже ідентична і велика роль внутрішньо-водоймищних процесів у формуванні балансу біогенних речовин у ВО різного типу. За рік у них лишалося близько третини азоту, а ще більше – фосфору (72–85%). У надходженні біогенних речовин, особливо фосфору, значну роль відіграють господарсько-побутові стічні води, які скидаються до ВО. З ними надходить близько третини азоту та більше двох третин фосфору. У надходженні органічної речовини у ВО головну роль відіграють річковий приплив та підкачка із річки, з якими надходять переважно важкоокислювані гумінові кислоти. У воді ВО, поряд із процесами деструкції цих кислот, йдуть процеси продукції автохтонної, так званої "білої" органічної речовини. На ВО процеси деструкції переважають над продукційними процесами, про що свідчить зменшення витратної частини балансу відносно прибуткової – на 17–30% (ВО САЕС і ХАЕС) та 30–60% (ЧАЕС) по всіх показниках органічної речовини (БСК₅, ПО, БО).

10. Серед важких металів найбільше значення у внутрішньоводоймищних процесах має залізо. Значення марганцю та міді менше, а для цинку спостерігається найменша неузгодженість між прибутковою та витратною частинами балансу на всіх ВО – у межах 1–5%. Це свідчить про незначну роль, з одного боку, цинку у внутрішньоводоймищних процесах і, з другого боку, про досить високу точність розрахунку балансу для цього металу. У надходженні забруднюючих речовин до ВО стічні води відіграють помітну роль для НВВ (18–64%), СПАР (16–36%), а для цинку і міді – на ЧАЕС і ХАЕС, у межах 17–19%. За рахунок деструкційних процесів у ВО руйнується близько 12–65% фенолів, 21–31% СПАР та 32–35% НВВ. У цілому розрахунок водного і гідрохімічного балансу ВО АЕС різного типу дає можливість виявити загальні закономірності та спрямованість внутрішньоводоймищних процесів і роль, яку відіграють при цьому різні чинники.

11. Серед екологічних проблем, пов`язаних з експлуатацією енергетичних об`єктів, однією з найважливіших є оцінка впливу АЕС і ТЕС на кількісні та якісні показники поверхневих і підземних вод. Для ВО руслового типу головною проблемою було збереження якості води р. Десна, яка використовується в Росії та Україні, аж до Києва, як джерело питного водопостачання. Виявлено, що після створення ВО САЕС температурний режим та якість води р. Десна зазнали значних позитивних змін у зв`язку з інтенсифікацією процесів самоочищення води у ВО. До створення ВО вода р. Десна належала до V класу – "брудна", а вже після трьох років його існування належала до ІІ класу – "чиста".

12. Безповоротні втрати води при роботі І-го блоку ХАЕС становили 5,7% від середньорічних об`ємів стоку р. Горинь і 10,9% – у маловодні роки 97%-ї забезпеченості, у створі ХАЕС. При роботі двох блоків вони становитимуть, відповідно, 8,7% та 17%. За якістю вода ВО ХАЕС і рр. Горинь, Гнилий Ріг належать до ІІІ класу – "помірно забруднена", але за числовими значеннями ІЗВ вона дещо краща, ніж у р. Горинь. Негативного впливу на кількісні та якісні показники водних ресурсів басейну р. Горинь при роботі одного блоку ХАЕС не спостерігалось, а пуск другого блоку суттєво ситуацію не змінить.

13. Аналіз матеріалів, зібраних у районі РАЕС за півтора десятка років та проектних даних показує, що скидання промислових вод основної системи охолодження РАЕС та очищених господарсько-побутових стічних вод м. Кузнецовськ на якісні показники води р. Стир впливають незначною мірою як у сучасному стані, так і при пуску четвертого блоку. Протягом 1992–1999 рр. вода р. Стир у межах Рівненської області вище і нижче РАЕС належала, переважно, до ІІІ класу – "помірно забруднена". Відносне зменшення витрат води р. Стир на покриття безповоротних втрат на РАЕС, що спостерігається найбільшою мірою в літній період, у середній рік 50%-ї забезпеченості, становить 6,5–9,5%, а в маловодний рік 97%-ї забезпеченості досягає 14,7–18,3% при роботі чотирьох блоків.

14. При експлуатації ВО ЗАЕС у 1984–1992 рр. негативного впливу на якість води прилеглої акваторії Каховського водосховища не відзначалось. Досить високе теплове навантаження на ВО призводить до значного випаровувального концентрування та збільшення вмісту сульфатів і хлоридів, що не передбачено технологічними умовами експлуатації парогенераторів. Для додержання технологічних умов щодо солевмісту у воді ВО необхідно періодично проводити його водообмін з Каховським водосховищем, тобто "продувку". Оптимальний період для цього – з жовтня по березень.

15. При роботі у 1984–1985 рр. чотирьох блоків ЧАЕС частка безповоротних втрат становила 0,6% від середньої багаторічної норми стоку р. Прип`ять та 1,7–3,3% – від мінімальних середньомісячних витрат у літню межень забезпеченістю 50–97%. Вода р. Прип`ять і ВО ЧАЕС належала до ІІІ класу – "помірно забруднена", але за числовими значеннями ІЗВ вона була дещо кращою (відповідно 1,14–1,97 і 1,22–2,16) за рахунок зменшення вмісту заліза та марганцю.

16. Безповоротні втрати води на Південно-Українській АЕС при роботі трьох блоків становлять близько 1,4 % від середньої багаторічної витрати води р. Південний Буг та близько 4,3% від найменшої річної витрати. За більшістю забруднюючих речовин – НВВ, СПАР, феноли, важкі метали – якість води ВО не гірша, ніж води р. Південний Буг. Тільки вміст головних іонів та мінералізація води ВО були значно більші, ніж в річці, що зумовлено у 1987–1992 рр. відсутністю "продувки" ВО, як було передбачено проектом створення Південно-Українського енергокомплексу. Це призводило до передчасного виходу із ладу технологічного обладнання АЕС, особливо парогенераторів, та значних втрат електроенергії і, врешті решт, – до економічних втрат.

17. Вплив золовідвалів теплових електростанцій на хімічний склад природних вод виявляється переважно у збільшенні вмісту сульфатів кальцію або натрію у ґрунтових водах, а на Дарницькій ТЕЦ – також і у поверхневих водах. Забруднення ґрунтових вод сульфатами найбільш виявилося на Трипільській ТЕС. Основна їх кількість виноситься фільтраційним потоком ґрунтових вод і розвантажується в р. Стугна.

18. При прогнозних розрахунках мінералізації та вмісту головних іонів у воді ВО АЕС та золовідвалів ТЕС застосування методу гідрохімічного балансу дозволяє одержати надійні та репрезентативні результати. Але для прогнозу мінералізації води у ВО, де в хімічному складі головну роль відіграють гідрокарбонати кальцію, обов`язковою умовою об`єктивності прогнозу є введення коефіцієнту трансформації цих іонів. Для ВО ХАЕС згідно з таким модифікованим методом гідрохімічного прогнозу мінералізація води при пуску ІІ блоку досягне 552 мг/дм³, а потім практично не буде зростати. Для Дарницької ТЕЦ прогноз мінералізації води золовідвалу був проведений з урахуванням періодичності подачі золопульпи. Найбільш вдалим є варіант прямоточної системи гідрозоловидалення (без скидання промислових вод хімводоочищення). При цьому вода золовідвалу відповідатиме нормативним вимогам. Для Трипільської ТЕС, також при реалізації прямоточної системи ГЗВ, мінералізація води золовідвалу стабілізується на рівні 1,4–1,5 г/дм³.

19. Як показує практика експлуатації ВО АЕС і золовідвалів ТЕС та прогнозні розрахунки мінералізації води у цих водних об`єктах, концепція замкнутого оборотного водопостачання для них взагалі неприйнятна. У цьому випадку штучно і невиправдано утворюються ВО або золовідвали ТЕС з високою мінералізацією води за рахунок концентрації тих головних іонів (сульфати, менше - хлориди), які за природних умов визначають хімічний склад поверхневих і підземних вод степової зони України. Наочним прикладом таких, створених штучним шляхом, технічних і екологічних проблем, що призводять до великих економічних втрат, в Україні було ВО Південно-Української АЕС. За проектної експлуатації АЕС, їх вплив на кількісні та якісні показники водних ресурсів виявляються досить не в значній мірі.

20. За несприятливих гідроекологічних умов, що можуть створюватися на ВО АЕС, особливо в літній період при температурній стратифікації водних мас, доцільно проводити примусову аерацію природних шарів особливо у найбільш глибоководних частинах ВО, але для оцінки гідроекологічних умов водних об’єктів у районах АЕС і ТЕС необхідний постійний гідролого-гідрохімічний моніторинг.

Публікації автора:

а) монографії, навчальний посібник

1. Горев Л.Н., Закревский Д.В., Косовец А.А., Пелешенко В.И., Ромась Н.И. Карта химического состава речных вод равнинной части Украинской ССР / период летней межени. М-б 1:4000000 // В мон.: "Оценка взаимосвязи химического состава различных типов природных вод (на примере равнинной части Украины)", К.: Вища школа, 1975. – С.166 (виділення і розрахунки полів на основі ймовірностно-статистичних методів виконані здобувачем, збір і обробка гідрохімічних даних, теоретичні положення гідрохімічного картографування поверхневих вод, редагування карти виконані співавторами).

2. Пелешенко В.И., Закревский Д.В., Горев Л.Н., Ромась Н.И., Хильчевский В.К. Карта "Средняя годовая минерализация и состав главных ионов речных вод Украины". М-б 1:4000000 // В кн.: Гидрохимический атлас СССР. – ГУГК при СМ СССР.– М.: 1990. – С.60-61 (Збір та первинна обробка, визначення однорідності гідрохімічних сукупностей статистичними методами виконані здобувачем, розробка теоретичних засад гідрохімічного картографування, розробка легенди, побудова і редагування карти здійснено співавторами).

3. Дьячук В.А., Пристер Б.С., Ромась Н.И., Осадчий В.И. Контроль за влиянием нерадиационных факторов на окружающую среду // В мон.: "Руководство по организации контроля состояния природной среды в районе расположения АЕС". Л.: Гидрометеоиздат. – 1990. – 264с. (підрозділ 6.3 "Контроль за химическим загрязнением водных объектов", написаний здобувачем, підрозділи 6.1, 6.2, 6.4 - співавторами).

4. Пелешенко В.И., Закревский Д.В., Ромась Н.И., Снежко С.И. Картографирование химического состава речных вод на основе дисперсионного анализа. Навчальний посібник. – К.: УМК ВО. – 1988. – 76с. (розділ 1.4 "Особенности гидрохими-ческой информации", "Определение оценок параметров распределения гидрохи-мических показателей", написані здобувачем).

б) статті

5. Закревський Д.В., Пелешенко В.І., Ромась М.І. Оцінка та прогнозування гідрохімічних умов на осушених землях // Вісник Київ. ун-ту. – Географія. – 1979. – Вип. 21. – С.37-43 (розрахунок та статистична оцінка кореляційних зв`язків виконані здобувачем).

6. Закревский Д.В., Пелешенко В.И., Горев Л.Н., Ромась Н.И. Об использовании гидрохимических показателей при физико-географическом районировании // Физическая география и геоморфология. – 1979. – Вып. 22. – С.94-99. (збір та обробка гідрохімічних даних, участь побудові карти виконано здобувачем).

7. Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Хільчевський В.К. Ромась М.І., Савицький В.М., Сніжко С.І. Про точність розрахунку хімічного стоку // Вісник Київ. ун-ту. – Географія. – 1983. – Вип. 25. – С.29-34 (експедиційні та аналітичні роботи, розрахунки і табличні побудови, оцінка і аналіз даних належать співавторами, обробка і узагальнення результатів, висновки зроблені здобувачем).

8. Ромась Н.И., Соколов С.А. Кислородный и термический режим Верхне-Деснянского водохранилища-охладителя Смоленской АЭС // В кн.: "Вопросы гидрологии суши". – Л.: Гидрометеоиздат. – 1984. – С.157-160 (участь в експеди-ційних роботах, первинна обробка і табличні побудови належать співавтору, постановка польових експериментів, узагальнення результатів, висновки належать здобувачу).

9. Пелешенко В.И., Ромась Н.И., Закревский Д.В., Савицкий В.Н., Хильчевский В.К., Зеленова В.В. Влияние антропогенных факторов на химический состав снежного покрова г. Киева и прилегающих районов // Гидрохим. материалы. – Л.: Гидрометеоиздат. – 1986. – С.3-9 (експедиційні роботи, узагальнення результатів, висновки належать здобувачу, участь в польових роботах, аналітичні роботи, первинна обробка даних, табличні та графічні побудови, аналіз даних - співавторам).

10. Пелешенко В.И., Закревский Д.В., Ромась Н.И., Савицкий В.Н., Хильчевский В.К. Гидрохимия поверхностных вод УССР в условиях антропогенного воздействия // В кн.: "Современные проблемы региональной и прикладной гидрохимии", – Л.: Гидрометеоиздат. – 1987. – С.140-151 (положення та висновки про вплив енергетичних об`єктів на поверхневі води України належать здобувачу, оцінка ролі інших антропогенних факторів: осушення та зрошення земель, агрохімічні заходи тощо – співавторам).

11. Пелешенко В.И., Закревский Д.В., Горев Л.Н., Ромась Н.И., Хильчевский В.К. Гидрохимические проблемы освоения природных ресурсов Украинской ССР // Известия Всесоюзн. Географич. общества. – 1989. – Т.121. – Вып.3. – С.244-249 (проблеми, пов`язані із розвитком атомної енергетики на Україні, розглянуті здобувачем, інші гідрохімічні проблеми освоєння природних ресурсів України – співавторами).

12. Савицкий В.Н., Осадчий В.И., Ромась Н.И., Чеботько К.А. Химический состав и некоторые свойства донных отложений устьевой части Днепровско-Бугского лимана // Водные ресурсы, – 1990. – С.121-129 (відбір та хімічний і грануло-метричний аналіз проб, розгляд фізико-хімічних умов донних відкладів виконані співавторами, обробка даних статистичними методами, графічна і таблична побудова, розгляд результатів кореляційних зв`язків та висновки виконані здобувачем).

13. Ромась М.І., Соколова І.Л. Особливості формування гідролого-гідрохімічного режиму водосховища руслового типу // Вісник Київ. ун-ту. Географія. – 1990. – Вип.32. – С.33-38 (Первинна обробка даних, таблиці виконані І.Соколовою, польові роботи, узагальнення результатів, графіка, висновки належать здобувачеві).

14. Ромась Н.И. Влияние водоема-охладителя Хмельницкой АЭС на водные ресурсы р.Горынь // В кн.: "Проблемы экологической оптимизации землепользования и водохозяйственного строительства в бассейне р. Днепр". – К.: СОПС НАН Украины. – 1991. – Т.2. – С.104-107.

15. Воронов Г.С., Ромась М.І. Емпірична оцінка забруднення снігу і повітря в крупному Ромась М.І. промисловому регіоні // Вісник Київ. ун-ту. Географія. – 1995. – Вип.41. – С.126-136 (розробка методики оцінки забруднення снігу, узагальнення та висновки по гідрохімічних даних належать здобувачу).

16. Ромась М.І. Про вплив Рівненської АЕС на водні ресурси басейну р. Стир // Збірник наукових праць "Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра". – Луцьк: Надстир`я. – 1998. – С.61-62.

17. Ромась М.І. Про вплив золовідвалів теплових електростанцій на якісний стан поверхневих і природних вод // Вісник Київ. ун-ту. Географія. – 1999. – Вип.45. – С.63-65.

18. Ромась М.І, Мельничук Ю.І. Прогнозна оцінка хімічного складу та мінералізації води водоймища-охолоджувача Хмельницької АЕС (при пуску другого енергоблоку) // В кн: "Экологическая и техногенная безопасность". – Харків – 2000. – С.277-283 (розробка методики прогнозу для ХАЕС, розрахунки та висновки належать здобувачу).

19. Ромась М.І. Про вплив водоймища-охолоджувача Хмельницької АЕС на водні ресурси р. Горинь // Збірник наукових праць "Україна та глобальні процеси: географічний вимір". – Київ-Луцьк: Вежа. – 2000. – Т.2. – С.304-308.

20. Ромась М.І. Особливості формування гідрохімічного балансу водоймищ-охолоджувачів різного типу // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія. – 2000. – Т.1.– С.54-58.

21. Ромась М.І. Про моделювання гідрохімічних процесів // Картографія та вища школа. – 2001. – Вип.5. – С.65-67.

22. Ромась М.І. Гідрохімічний склад донних відкладів у водних об`єктах районів АЕС// Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія. – 2001. – Т.2. – С.497-504.

23. Ромась М.І. Особливості прогнозування вмісту головних іонів та мінералізації води водоймищ-охолоджувачів АЕС // Наукові праці Укр НДГМІ. – 2001. – Вип.249. – С.178-186.

24. Ромась М.І. Прогнозування мінералізації води золовідвалів теплових електро-станцій // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія. – 2002. – Т.3. – С.180-184.

25. Ромась М.І. Про гідрохімічне картографування в районах енергетичних об`єк-тів // Картографія та вища школа. – 2002. – Вип.7. – С.52-56.

26. Ромась М.І., Пелешенко В.І., Сілевич С.О. Вплив атомних електростанцій на якість поверхневих вод // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія. – 2002. – Т.4. – С.155-158 (розробка методики, кількісна оцінка впливу АЕС на водні ресурси, узагальнення результатів та висновки належать здобувачу).

27. Ромась М.І. Особливості добової динаміки гідролого-гідрохімічних показників у воді водойм-охолоджувачів АЕС // Вісник Київського університету. Географія. – 2002. – Вип.48 – С.34-38.

в) тези доповідей

28. Соколов О.Г., Ахундов Л.Г., Соколов С.А., Ромась Н.И., Федоскин М.Ф. Задачи натурных исследований при прогнозировании качества воды в водоемах-охладителях и опыт их проведения на водохранилище Смоленской АЭС// Тезисы докладов IV научно-технического совещания института "Гидропроект" им.С.Я.Жука – М. – 1982. – ч.2. – С.71-72 (методика проведення натурних досліджень на САЕС належать здобувачу).

29. Пелешенко В.И., Ромась Н.И., Егоршин С.И. Формирование гидрохимического режима Верхне-Деснянского водохранилища-охладителя Смоленской АЭС// Материалы 28 Всесоюзн. гидрохим. совещ. "Изучение процессов формирования химического состава природных вод в условиях антропогенного воздействия" – Л.: Гидрометеоиздат. – 1986. – ч.2. – С.26 (узагальнення даних спостережень, висновки належать здобувачу).

30. Ромась Н.И., Пелешенко В.И. О методологических основах гидрохимического мониторинга в районах крупных энергетических объектов // Тезисы докладов 29 Всесоюз. гидрохим. совещ. "Состояние и перспективы развития методо-логических основ химического и биологического мониторинга поверхностных вод суши" – Ростов-на-Дону. – Т.1. – 1987. – С.74-75 (методичні основи гідрохімічного моніторингу в районах АЕС зроблені здобувачем).

31. Ромась Н.И. Формирование термического режима р. Десны в нижнем бьефе водохранилища-охладителя руслового типа // Тезисы докладов 3-й Всесоюзной конференции "Динамика и термика рек, водохранилищ и окраинных морей". – М. – 1989. – Т.2. – С.228-229.

32. Ромась Н.И., Пелешенко В.И. Результаты и перспективы гидролого-гидрохимических исследований в районах размещения АЭС на территории УССР // Тези доповідей VI з`їзду Українського географічного товариства "Сучасні географічні проблеми Української РСР". – К. – 1990. – С.85-86 (обробка та узагальнення результатів досліджень, методичне обґрунтування виконані здобувачем).

33. Шищенко П.Г., Пелешенко В.И., Ромась Н.И., Малышева Л.Л., Романчук С.П., Щур Ю.Ю., И.Л.Соколова Ландшафтно-экологическое и гидролого-гидрохимическое обоснование размещения АЭС и мониторинга в районах их влияния на примере Украинской ССР// Материалы к ІХ съезду Географич. общ. СССР "Геоэкология: региональные аспекты". – Л.: Наука. – 1990. – С.157-159 (гідролого-гідрохімічні аспекти моніторингу в районах АЕС розроблені здобувачем).

34. Ромась Н.И., Цыбко В.А. Гидрохимические условия и качество природных вод в средней части бассейна р.Горынь // Тезисы докладов Межрегион. конф. "Экологические аспекты осушительных мелиораций на Украине". – К. – 1992. – С.38-39 (узагальнення і висновки про гідрохімічні умови в районі ХАЕС належать здобувачу).

35. Ромась Н.И., Руденко Ю.Ф., Цыбко В.А. Комплексная оценка влияния природних и антропогенных факторов на уровенный режим и качество грунтовых вод в районах осушительных мелиораций // Тезисы докладов Международной конференции "Экологические проблемы при орошении и осушении". – К. – 1993 – С.12-14 (оцінка впливу природних вод та антропогенних чинників на хімічний склад ґрунтових вод в басейні р. Горинь та в районі Хмельницької АЕС належить здобувачеві).

36. Ромась Н.И., Шумов Ю.А. Оценка влияния водоема-охладителя ХАЭС на поверхностные и подземные воды в районе ее расположения // Материалы 2-го Международного совещания "Экология АЭС". – Одесса. 1993. – С.12-13 (узагальнення результатів, висновки належать здобувачу, експериментальні дані, графіка і таблиці – співавтору).

37. Хільчевський В.К., Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Ромась М.І., Макаренко В.Г. Еколого-гідрохімічні проблеми моніторингу природних вод басейну Дніпра //Тези VII з’їзду Українського географічного товариства. – К.: - 1995. – С.152-154 (узагальнення та висновки про вплив АЕС на водні ресурси басейну Дніпра належать здобувачеві).

38. Ромась М.І. Принципи організації та зміст гідролого-гідрохімічних досліджень в районах розміщення АЕС// Матеріали науково-практич. конференції "Проблеми ефективного використання водних ресурсів і меліорації земель. Експрес-інформація". – К. – 1997. – №1-2.– С.8-12.

39. Ромась М.І., Мельничук Ю.І. Гідроекологічні умови золовідвалу Дарницької ТЕЦ та оцінка його впливу на природні води// Тези 2-го з`їзду гідроекологічного товариства України. – К.: ІГБ АН України. – 1997. – Т.1. – С.88 (польові дослідження, узагальнення, висновки належать здобувачу, первинна обробка даних – Мельничуку Ю.І.).

40. Ромась М.І. Оцінка впливу АЕС на водні ресурси// Тези доповідей до ювілейної Міжнародної конференції "Гідрометеорология і охорона навколишнього середовища". – Одеса. – 2002. – С.272-273.