1. Çà ñóêóïí³ñòþ îòðèìàíèõ ó äèñåðòàö³¿ äàíèõ âèð³øåíî àêòóàëüíå íàóêîâå çàâäàííÿ, ùî ñòîñóºòüñÿ òîêñèêîëîãî-ã³ã³ºí³÷íî¿ îö³íêè ïðîìèñëîâîãî øòàìó ãðèáà Penicillium vitale Pidoplitschko et Bilaj ÿê ïðîäóöåíòà ì³êðîöèäó é ãëþêîçîîêñèäàçè â àñïåêò³ îáãðóíòóâàííÿ éîãî ã³ã³ºí³÷íîãî íîðìàòèâó â ïîâ³òð³ ðîáî÷î¿ çîíè òà îá´ðóíòóâàííÿ êîìïëåêñó ïðîô³ëàêòè÷íèõ çàõîä³â. 2. Âñòàíîâëåíî, ùî ïðîìèñëîâèé ñèíòåç ì³êðîöèäó òà ãëþêîçîîêñèäàçè, ÿêèé ´ðóíòóºòüñÿ íà ïîâåðõíåâîìó ñïîñîá³ êóëüòèâóâàííÿ ²V ãëþêîçîîêñèäàçíîãî øòàìó ãðèáà P. vitale, öå ñêëàäíèé áàãàòîñòàä³éíèé ³ íåäîñêîíàëèé, ç ïîçèö³é ã³ã³ºíè ïðàö³, ïðîöåñ, äëÿ ÿêîãî õàðàêòåðíèì º çàáðóäíåííÿ ïîâ³òðÿ âèðîáíè÷èõ ïðèì³ùåíü ñïîðàìè ãðèáà-ïðîäóöåíòà, íåñïðèÿòëèâèé âèðîáíè÷èé ì³êðîêë³ìàò òà çàñòîñóâàííÿ, â îñíîâíîìó, ðó÷íî¿ ïðàö³. 3. Âèçíà÷åíî êîíöåíòðàö³¿ ñïîð ãðèáà P. vitale â ïîâ³òð³ âèðîáíè÷èõ ïðèì³ùåíü ä³þ÷îãî ï³äïðèºìñòâà “Ëüâ³âä³àë³ê”, ÿê³ êîëèâàþòüñÿ â ìåæàõ â³ä 11,0±0,66 äî 1049,0±31,3 ÊÓÎ/ì3. Ïðè÷èíîþ äóæå âèñîêîãî ð³âíÿ çàõâîðþâàíîñò³ ç òèì÷àñîâîþ íåïðàöåçäàòí³ñòþ íà ï³äïðèºìñòâ³, äå ïîíàä 50 % çàéìຠïàòîëîã³ÿ îðãàí³â äèõàííÿ, ìîæå áóòè ïîºäíàíà ä³ÿ á³îëîã³÷íèõ ÷èííèê³â ³ íåñïðèÿòëèâîãî âèðîáíè÷îãî ì³êðîêë³ìàòó. 4. Äëÿ çä³éñíåííÿ ã³ã³ºí³÷íîãî ìîí³òîðèíãó çà çàáðóäíåííÿì ïîâ³òðÿ ðîçðîáëåíî é àïðîáîâàíî ìåòîä ê³ëüê³ñíîãî âèçíà÷åííÿ ñïîð ãðèáà Penicillium vitale Pidoplitschko et Bilaj. Ñïåöèô³÷í³ñòü éîãî ïîëÿãຠâ äîäàâàíí³ äî ñóñëî-àãàðó, íà ÿêèé àñï³ðóþòü ïîâ³òðÿ, àíòèá³îòèêó ãåíòàì³öèíó ñóëüôàò ç ìåòîþ ïðèãí³÷åííÿ ðîñòó ñòîðîííüî¿ ì³êðîôëîðè. Âñòàíîâëåíî, ùî äàíèé àíòèá³îòèê çàáåçïå÷óº á³ëüøó ñåëåêòèâíó ä³þ äëÿ ãðèáà P. vitale, í³æ ³íø³ àíòèá³îòèêè. Ìåòîä çàòâåðäæåíèé Ãîëîâíèì äåðæàâíèì ñàí³òàðíèì ë³êàðåì Óêðà¿íè 07.05.1997 ð. çà ¹ 10.2.1.00007 – 97. 5. Âñòàíîâëåíî ³ìóíîòîêñè÷íó é äèñá³îòè÷íó 䳿 ñïîð P. vitale òà çäàòí³ñòü ¿õ äî äèñåì³íàö³¿ ó âíóòð³øí³õ îðãàíàõ ëàáîðàòîðíèõ òâàðèí. Ïîð³ã êîíöåíòðàö³¿ ë³ì³òóâàëüíèõ îçíàê øê³äëèâîñò³, ÿêèìè âèñòóïàþòü ³ìóíîòîêñè÷í³ñòü çà òèïîì ñåíñèá³ë³çàö³¿ é àíòèãåííîñò³ òà äèñåì³íàö³ÿ ó âíóòð³øí³õ îðãàíàõ º âåëè÷èíà 5104 ÊÓÎ/ì3, à â êîíöåíòðàö³¿, íà ïîðÿäîê âèù³é, ñïîðè ãðèáà-ïðîäóöåíòà âèÿâëÿþòü ïîì³ðíî âèðàæåíó äèñá³îòè÷íó ä³þ. Åêñïåðèìåíòàëüíî âñòàíîâëåíî, ùî ïðîìèñëîâèé øòàì P. vitale íàëåæèòü äî ãðóïè àëåðãåí³â, à éîãî ñïîðè íå ìàþòü ïîäðàçíþâàëüíîãî âïëèâó íà ñëèçîâó îáîëîíêó îêà. 6. Ðåçóëüòàòè äîñë³äæåíü äîçâîëèëè íàóêîâî îá´ðóíòóâàòè ÃÄÊ ãðèáà-ïðîäóöåíòà Penicillium vitale Pidoplitschko et Bilaj â ïîâ³òð³ ðîáî÷î¿ çîíè íà ð³âí³ 5103 ÊÓÎ/ì3, à, À (àëåðãåí), ²²² êëàñ íåáåçïåêè. Íîðìàòèâ çàòâåðäæåíî íàêàçîì ÌÎÇ Óêðà¿íè ¹ 336 â³ä 21.11.97 ð. 7. Íà îñíîâ³ ã³ã³ºí³÷íèõ äîñë³äæåíü ùîäî çàáðóäíåííÿ àòìîñôåðíîãî ïîâ³òðÿ ñïîðàìè ãðèáà P. vitale â ðàéîí³ ðîçòàøóâàííÿ ï³äïðèºìñòâ ç âèðîáíèöòâà ì³êðîöèäó é ãëþêîçîîêñèäàçè íàóêîâî îá´ðóíòîâàíî ìîæëèâ³ñòü ïåðåãëÿäó íîðìàòèâíîãî ðîçì³ðó ñàí³òàðíî-çàõèñíî¿ çîíè â ñòîðîíó çìåíøåííÿ äëÿ ïîä³áíîãî ðîäó âèðîáíèöòâ. 8. Ðîçðîáëåíî é ðåêîìåíäîâàíî äëÿ âïðîâàäæåííÿ ó âèðîáíèöòâî ì³êðîöèäó é ãëþêîçîîêñèäàçè êîìïëåêñ ñàí³òàðíî-ã³ã³ºí³÷íèõ ³ òåõí³÷íèõ çàõîä³â ç ìåòîþ ïîêðàùåííÿ óìîâ ïðàö³, à òàêîæ çàáåçïå÷åííÿ åêîëîã³÷íî¿ ÷èñòîòè ï³äïðèºìñòâà é îá’ºêò³â äîâê³ëëÿ. |