Анотація до роботи:

Мелоян А. Е. Глибиннопсихологічні витоки агресивності особистості (на матеріалі активного соціально-психологічного навчання). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2004.

Дисертація розглядає глибиннопсихологічні аспекти дослідження витоків агресивності особистості. Складність визначення глибиннопсихологічних першопричин агресії полягає у тому, що вони найчастіше пов’язані з неусвідомлюваними суперечностями психіки, об’єктними відношеннями індивіда, енергією лібідо і мортідо, дуалізмом потягів “до життя” та “до смерті”. Чільне місце при цьому займає впорядкованість несвідомої сфери, її зв’язок зі свідомістю, що забезпечується системою психологічних захистів, провідними серед яких є базові, пов’язані з умовними цінностями суб’єкта, до яких може входити агресія, що найчастіше виявляється в амбівалентних почуттях особи. Така суперечливість детермінується наявністю Едіпової залежності, що зумовлює неоднозначне ставлення до себе та близьких людей, за яким стоїть енергія лібідо і мортідо.

Системне розуміння несвідомої сфери суб’єкта психіки сприяє виявленню глибиннопсихологічних витоків агресивності особистості, яка потребує психологічної корекції, що ефективно здійснюється за методом АСПН.

Концепція мотивації агресивної поведінки представлена в дисертації, допоможе практичному психологу у його фаховій роботі, яка передбачає самокорекцію і нівелювання дисфункцій психіки, пов’язаних з мортідними (агресивними) тенденціями, та розвиток конструктивного потенціалу його особистості.

Підбиваючи підсумки проведеного теоретико-емпіричного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки:

1. Аналіз наукової літератури, представленої працями вітчизняних та зарубіжних психологів, а також результати проведеного дослідження по темі дисертації, дають підстави стверджувати, що пізнання глибиннопсихологічних витоків виникнення агресії суб’єкта залишається недостатньо дослідженим, особливо в контексті підготовки майбутніх психологів. Основні з глибинопсихологічних чинників, що обумовлюють агресію, пов’язані з боротьбою двох потягів: “до життя” і “до смерті”. Аналіз української науково-психологічної літератури дозволив встановити значний внесок С. Балея, В. Роменця, В. Підмогильного, О. Потебні, Г. Маліса, А. Халецького та ін. в дослідження глибиннопсихологічних аспектів проблеми агресії завдяки застосуванню прийому патографії на зразок досліджень З. Фрейдом творчості визначних митців, зокрема Леонардо да Вінчі, Ф. Достоєвського, У. Шекспіра. Аналіз творчості українських митців, зокрема Т. Г. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, Ю. Федьковича довів, що “хто творить як художник, відчуває себе батьком по відношенню до власних творів”, що пов’язується з Едіповою залежністю. Аналіз мотивації агресивної поведінки суб’єкта за допомогою вивчення даної проблеми в літературі доводить неусвідомлюваність глибинних витоків даного феномену через його суперечності просоціальним мотивам поведінки. Практичний ракурс дослідження даної проблеми засвідчує обмеженість академічних знань, життєвої досвідченості і ерудованості для розуміння та глибинного дослідження феномену агресії, особливостей розвитку соціально-перцептивного інтелекту, що базується на рефлексивних знаннях, здобутих у процесі глибиннопсихологічної психокорекції, яка здатна нівелювати особистісні деструкції майбутнього фахівця-психолога.

2. Феномен агресії, хоч і перебуває у взаємозв’язку з іншими явищами, такими як тривога, стрес, фрустрація, депресія та ін., є сам по собі більш локальним явищем, пов’язаним зі сферою спілкування, тому агресія стосується не лише деструктивного боку особистості, але й її сутності саме в суперечливих (діаметральних) проявах: чорне – біле, добро – зло, що символізує китайський знак “інь і янь”. Виходячи з аналізу літературних джерел, який доводить, що агресія передбачає взаємозв’язок енергії “лібідо” і “мортідо” є підстави ствердити, що процес виховання та психокорекції повинні сприяти розвитку лібідних (конструктивних) тенденцій, що знизить амбівалентні почуття та сприятиме гармонізації особистості.

3. Вивчення мотивів агресивної поведінки дозволило констатувати зв’язок даного феномену із біологічною та соціальною детермінацією, зокрема: виявлено зв’язок інстинктів (у тварин) і потягів (у людей) та превалювання енергії мортідо у визначенні досліджуваного феномену, а також превалювання тенденції „до розрухи” та „до смерті”; доведено зв’язок агресивних тенденцій суб’єкта з формуванням його Едіпової залежності, що носить просоціальний характер.

4. В рамках авторитарних впливів на вихованця, виховні впливи, хоч і відзначалися агресивністю, проте були спрямовані на нівелювання та упередження агресії дітей. Вивчення ж глибиннопсихологічних витоків агресії доводить, що цей феномен є вираженням архаїчної форми страху, що формується в дитячому віці – тому авторитарність виховних впливів може його (страх, а значить, і агресію) лише посилювати.

5. Введені М. Кляйн поняття „хорошого” і „поганого” об’єктів знайшли вираження у феномені амбівалентних почуттів та внутрішніх суперечностей, які обумовлюють формування особистісної проблеми суб’єкта. Результати дослідження доводять важливість позиції цілісного пізнання психіки з використанням різноманітних методичних прийомів АСПН (спонтанна дискусія, робота з авторським та неавторським малюнком, психоаналіз комплексу малюнків, робота з предметною моделлю).

6. Дисертаційне дослідження вказує на те, що пізнання індивідуальних особливостей прояву агресії пов’язано з феноменом об’єктних відношень, які визначають глибиннопсихологічні витоки агресії, пов’язані з Едіповою залежністю. У формуванні агресивних тенденцій відіграють роль механізми ідентифікації, інтроекції, проекції та ін. Методичний прийом роботи з предметною моделлю дозволив виявити складність взаємозв’язків між агресією і спілкуванням, особливості підкорення агресивності суб’єкта його лібідним потягам, розкривається зміст змішаних потягів.

7. Ефективності аналізу емпіричного матеріалу сприяло використання „Моделі внутрішньої динаміки психіки” (розробленої академіком АПН України Т. С. Яценко), яка дозволила реалізувати цілісно-системний підхід та відобразити закономірності психіки в її суперечливих тенденціях на свідомому та несвідомому рівнях. В дисертації доводиться зв’язок внутрішньої суперечливості психіки із системою психологічних захистів, що забезпечує їх маскування через механізми суб’єктивною інтеграції. Робота суб’єкта з предметною моделлю відкрила можливості дослідження різниці між морально-етичним та науково-аналітичним підходами. Саме останній дозволяє об’єктивувати глибиннопсихологічні детермінанти агресивної поведінки особи в її індивідуально-неповторних характеристиках.

8. В дисертаційному дослідженні вперше у практиці психокорекції використано метод самоаналізу учасників АСПН за допомогою неавторського (чужого) малюнку, що засвідчило позитивні результати та дозволило об’єктивувати як практичну, так і теоретичну підготовленість учасників АСПН в галузі психодинамічної теорії. Останнє дозволяє зробити висновок, що психодинамічна теорія, що знаходить вираження в “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, сприяє розширенню соціально-перцептивного інтелекту суб’єкта, розвитку рефлексивних знань, а метод АСПН – глибиннопсихологічній психокорекції, яка спроможна нівелювати агресивні тенденції суб’єкта.

9. Емпіричний матеріал психокорекційних груп за методикою активного соціально-психологічного навчання представлений в дисертації та в додатках, які виступають швидше не в якості „голої” емпірики, а слугують зразковою моделлю проведення аналогічних занять психологами-практиками. Такий емпіричний матеріал відкриває можливості дослідження глибинних витоків агресії та нівелювання мортідно-агресивних тенденцій поведінки суб’єкта.

10. Дослідження доводить доцільність глибиннопсихологічної психокорекції, яка актуалізує мотивацію самопізнання та сприяє з інтегруванню досвідного аспекту окремої особи з розвитком можливостей науково-аналітичної інтерпретації поведінкового матеріалу у групі. У цьому плані стають у нагоді науково-аналітичні коментарі психолога, в яких розкриваються глибиннопсихологічні витоки проблеми агресії та її конкретизації в ракурсі пізнання індивідуально-неповторних характеристик членів групи АСПН.

Перспективу дослідження ми вбачаємо у розширенні аналізу об’єктних відношень суб’єкта та їх взаємозв’язку з глибинними передумовами агресії; у поглибленні науково-теоретичних засад поставленої в дисертації проблеми.

Публікації автора:

1. Хает Л. Г., Мелоян А.Є. Аутогенне тренування в підвищенні стресостійкості студентів та школярів: Зб. Південного наукового Центру АПН України / Матеріали Міжнародного конгресу “Стреси в повсякденному житті дітей”, Одеса, 25-29 квітня 2000 року // Наука і освіта. – Одеса, 2000. – С. 209-211.

2. Мелоян А.Є. Аналіз феномена агресії в психологічних дослідженнях: Вісник ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Вип. 7. – Х., 2001. – С. 126-130.

3. Мелоян А.Є. Психологічний аналіз агресивної поведінки в підлітковому віці: Вісник ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Вип. 9. – Х., 2002. – С. 179-184.

4. Мелоян А.Є. Індивідуальні і соціальні детермінанти агресивної поведінки // Матеріали IV Міжнародних психологічних читань “Психологія
   у сучасному вимірі: теорія та практика”, Харківський національний університет, 26 квітня 2002 року. – Х.: ХНУ, 2002. – С. 158-161.

5. Євтушенко І. В., Мелоян А. Е., Бабенко К. А. Страх та агресія як деструктивні прояви психіки // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, Вип. 21, 2003. – С. 15-23.

6. Мелоян А.І. Проблема агресії у контексті українського психоаналізу // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова. – Вип. 22, 2003. – С. 17-22.

7. Яценко Т. С., Мелоян А.Є., Іваненко Б. Б., Горобець Т. В. Психоаналіз об`єктних відношень суб’єкта в контексті проблеми агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології
ім. Г. С. Костюка АПН України. – К.: 2004. – Т. 4, випуск 1. – С.377-383.