Анотація до роботи:

Москалець С.М. Гормонально-психологічні аспекти формування стресу у лікарів анестезіологів.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. – Дніпропетровська державна медична академія, м. Дніпропетровськ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена аналізу функціонування осі гіпофіз – надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони, встановленню специфіки нейро – медіаторних механізмів стресогенної перебудови мотиваційної сфери, розробці “методики діагностики рівня професійного вигоряння”, розкриттю загальних тенденцій в розвитку “професійного вигоряння”, вивченню характера змін особистості у лікарів анестезіологів.

Паралельне вивчення стресостійкості анестезіологів та хірургів зі стажем роботи 20 років та більше визначило певні розбіжності на гормональному (у хірургів більш низькі показники екскреції адреналіну на 48,48%, норадреналіну на 33,46% та тестостерону на 17,41%, при збільшенні концентрації в крові кортизолу на 15,56%,) і психосоціальному (більша впевненість в собі, оптимістичність, схильність до заперечення тривоги на фоні позиції спостерігача, виражених суб’єктивності та індивідуальності) рівнях.

1. Для лікарів-інтернів анестезіологів у функціонуванні осі гіпофіз – надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони характерна різка активація симпато-адреналової системи, при істотному переважанні медіаторних механізмів, збільшення значень тироксину, тиреоїдного і сумарного індексів на фоні стабільної концентрації кортизолу і зниження рівня тестостерону, що свідчить про мобілізацію організму в період первинної дії "професійного стресу".

2. Для лікарів-анестезіологів зі стажем роботи за фахом до 10 років у функціонуванні осі гіпофіз – надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони властивий період стійкої адаптованості з елементами нераціональності у відповідних реакціях на професійні впливи, який виявлявся новим рівнем підтримки гомеостазу; проте, зниження активності симпато-адреналової системи, з переважанням гормональної ланки; незначні коливання значень тиреотропного гормону, трийодтироніну і кортизолу, зниження концентрації тироксину; відповідність рівня тестостерону у чоловіків і зменшення його на 48,07% в порівнянні з даними групи інтернів у жінок, свідчило про тенденцію до пригнічення нейрогуморальних систем.

3. У лікарів-анестезіологів зі стажем роботи від 10 до 20 років несприятливі ефекти реалізації стресу на нейрогуморальному рівні можна охарактеризувати як період дезадаптації, що виявляється переважанням гормонального тонусу на фоні зниження функціональної активності симпато-адреналової системи, що продовжується; зменшенням змісту кортизолу, тироксину, тестостерону.

4. У лікарів-анестезіологів зі стажем 20 і більше років намітилася тенденція до відновлення тонусу медіаторної ланки з перевищенням рівня норадреналіну, визначеного у лікарів зі стажем від 10 до 20 років, на 213,0%, при цьому екскреція медіатора складала 52,39% від показників групи інтернів, зниження концентрацій кортизолу, тироксину, трийодтироніну і тестостерону у лікарів-жінок і зростання значень тестостерону у лікарів-чоловіків на 66,57%, що свідчило про стабілізацію досліджуваних показників у тривало працюючих професіоналів.

5. Для лікарів-хірургів зі стажем роботи 20 і більше років властиві певні особливості біохімічних змін: значно нижчі показники екскреції адреналіну (на 51,52%), норадреналіну (на 67,54%) і тестостерону (на 15,56%), при збільшенні концентрації в крові кортизолу (на 17,41%) і зростанні співвідношення А/НА на 44,32% в порівнянні з лікарями-анестезіологами відповідного стажу, що свідчить про значно менше стресове навантаження.

6. Розроблена концепція методики діагностики синдрому "професійного вигоряння", що включає психологічні та психосоціальні рівні, дозволяє проаналізувати проблеми самих рельєфних медико-соціальних деформацій з позицій комплексної оцінки і встановити їх залежність від стажу роботи за фахом.

7. Для лікарів-інтернів анестезіологів характерний період "активізації" обумовлений первинною стресовою дією професійного чинника, що виявляється значним збільшенням активності, без збільшення показників працездатності, впевненості в собі, контактності, при деякому зниженні тривожності та відчуженості.

8. У лікарів зі стажем роботи за фахом до 10 років домінуючим компонентом є "резистентність", яка включає: неадекватне виборне реагування, редукцію професійних обов'язків, розширення сфери економії емоцій, емоційно-моральну дезорієнтацію.

9. У анестезіологів зі стажем від 10 до 20 років формується симптом "напруги", для якого характерні переживання психотравмуючих обставин, тривога і депресія, незадоволеність собою, загнаність у кут; у результаті, щоб зберегти власне емоційне здоров'я і благополуччя, анестезіологи часто приходять до тактики економії емоцій, вибудовують захисні бар'єри на шляху виснажуючих взаємостосунків.

10. Для лікарів зі стажем роботи за фахом 20 і більше років властивий симптом "виснаження", який супроводжується психовегетативними і психосоматичними порушеннями, деперсонізацією, емоційним дефіцитом, емоційним відчуженням, що приводить до фрустрації фундаментальних особових потреб на фоні деякої психоемоційної стабілізації з тенденцією до відчуженості.

11. У цілому характер і динаміка особових змін у лікарів-анестезіологів інтерпретується як соматизація тривоги, надконтроль, ригідність, поступове накопичення впертості, застійного афекту, пов'язаного з повільною зміною настрою, підвищеною підозрілістю, невпевненістю в собі, схильністю до аутизації, відгородження від оточуючих; механізм психологічного захисту у вигляді "забування", витискування, викликаних стресовою ситуацією подій, дозволяє успішно справлятися з високою психоемоційною напругою.

12. При абстрагуванні від вікових впливів і професійних дій, проведеного зіставлення усередненого особового профілю хірургів і анестезіологів зі стажем роботи 20 і більше років, встановлено, що лікарі хірурги більш впевнені в собі, оптимістичні, активні, схильні до заперечення тривоги на фоні позиції спостерігача, виражених суб'єктивності та індивідуалістичності.

Публікації автора:

1. Мальцева Л.А., Усенко Л.В., Канюка Г.С., Москалец С.М., Саланжий А.Н. Нейро-гуморальные и психологические аспекты формирования стресса у врачей анестезиологов: механизмы профилактики и пути преодоления. – Днепропетровск: «Новая идеология», 2004.-251с.

Автором особисто проведені обстеження половини лікарів, участь у формуванні комп’ютерних баз даних, статистичній обробці та узагальненні результатів.

2. Мальцева Л.А., Москалец С.М. Синдром «профессионального выгорания» у врачей анестезиологов // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія - 2004.- №4.- С. 2-5. Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування комп’ютерних баз даних, статистична обробка та узагальнення результатів.

3. Мальцева Л.А., Москалец С.М. Характер и динамика личностных изменений у врачей анестезиологов соответственно стажа работы по специальности // Укр. журнал екстремальної медицини.-2004.-№4. –С.24-27.

Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування комп’ютерних баз даних, статистична обробка та узагальнення результатів.

4. Мальцева Л.А., Усенко Л.В., Канюка Г.С, Шкваря И.П., Москалец С.М., Саланжий А.Н., Йовенко И.А. Сравнительная психофизиологическая характеристика анестезиологов и хирургов с длительным сроком работы по специальности // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія - 2001.-Т.1, №1.- С. 2-5.

Автором особисто проведені обстеження лікарів та узагальнення результатів.

5. Мальцева Л.А., Москалец С.М. Нейро-гуморальные и психологические механизмы формирования стресса у врачей анестезиологов, пути их профилактики и преодоления. Методические рекомендации. – Днепропетровск, 2005. -30с. Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування комп’ютерних баз даних, статистична обробка та узагальнення результатів.

6. Москалец С.М. Типологические и индивидуальные особенности врачей – анестезиологов // МРЖ - 1984.- № 7.- С.40.

7. Усенко Л.В., Мальцева Л.А., Фроленко В.В., Москалец С.М. Психодинамические и вегетативные компоненты как основа нейро–вегетативного стресса у анестезиологов и реаниматологов. Материалы IV съезда анестезиологов и реаниматологов УССР. – Днепропетровск, 1984. - С.12-14.

Автором особисто проведені обстеження лікарів, узагальнення результатів.

8. Фроленко В.В., Мальцева Л.А., Москалец С.М. Некоторые типологические и индивидуальные особенности врачей анестезиологов – реаниматологов. Материалы третьей областной научно- практической конференции. –Днепропетровск, 1985. – С.86-87. Автором особисто проведені обстеження лікарів, статистична обробка та узагальнення результатів.

9. Усенко Л.В., Мальцева Л.А., Москалец С.М., Постоленко Т.В. Формирование механизмов острого стресса у врачей анестезиологов с большим стажем работы по специальности. Материалы третьей Межобластной научно-практической конференции анестезиологов. – Луганськ, 1999. - С. 138-139. Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування комп’ютерних баз даних та статистична обробка.