У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано підходи до вирішення наукового завдання щодо системного дослідження інституціональної моделі функціонування сучасної національної ринкової економіки в умовах трансформації. Основні результати теоретичного, методологічного і науково-практичного спрямування зводяться до наступного: 1. Необхідність здійснення системного реформування вітчизняної економіки, використання зарубіжного досвіду реформування, врахування тенденцій глобалізації вимагають від вітчизняної економічної теорії переосмислення її категоріального апарату щодо відтворення ним механізму функціонування економічної системи. Тривале переважання формаційного та функціонального підходів до його відображення призвело до розуміння господарського механізму лише як частини економічної системи країни, але звернення до світової економічної думки показує дійсний потенціал даної категрії та плідність ідеї порівнняння економіки із функціонуючим механізмом для системного відображення взаємозв`язків національної економіки. 2. Суперечливість визначень категорії «господарський механізм» у сучасній вітчизняній економічній та майже нереалізований її науковий потенціал щодо відображення нею функціонуючої економіки в цілому, закладений світовою економічною думкою, надали можливість увести у науковий обіг категорію «господарсько-політичний механізм ринкової економіки», яка відображає національну економіки як динамічну систему взаємодії суб’єктивно-об`єктивних регуляторів і дозволяє повніше відобразити особливості сучасної національної економіки, де господарська діяльність держави виявляє весь спектр відносин, що породжуються соціально-політичним устроєм суспільства. Дана категорія продовжує та розвиває погляди на ринкову економіку як на функціонуючий механізм у вітчизняній та зарубіжній літературі. Сутністю пропонованої категорії є взаємодія двох діалектично протилежних регуляторів ринкової економіки: об`єктивних економічних законів, які реалізуються через соціально-економічні відносини, а також суб’єктивної економічної діяльності, яка реалізується у вигляді соціально-політичних відносин господарюючих суб`єктів. 3. На основі використання пізнавальних принципів системного, діалектичного, інституціонального та синергетичного методів та методу моделювання, а також на основі визначення цілей, завдань, вимог і обмежень побудови інституціональної моделі господарсько-політичного механізму національної економіки була висунута гіпотеза про чотири базових елементи такої моделі. Такими елементами є власність, конкуренція, економічна демократія та державное управління, які з необхідністю та достатністю відображають сутнісні риси та діалектичну природу сучасних суспільно-економічних систем, а також є придатними для опису багатоманіття та з`ясування особливостей сучасних функціонуючих суспільно-економічних систем. Відображена у вигляді графічної схеми дана модель розкриває основні взаємозвязки і взаємозалежності між базовими інститутами сучасної ринкової економіки та дозволяє виконувати низку окремих теоретико-методологічних завдань, які стосуються аналізу функціонування національних економічних систем. 4. Розроблена концепція ГПМ дозволяє здійснити систематизацію регуляторів народногосподарської діяльності, яка, на відміну від існуючих окремих групувань, ґрунтується на концепції ГПМ і має вигляд структурованої і багатовимірної системи. У відповідності до неї основні регулятори суспільно-господарської діяльності слід класифікувати за природою, характером дії, сутнісним джерелом, змістом, формою а також за ступенем їх зростаючого узагальнення понять («важіль» - «інструмент» - «регулятор»). Це дозволяє з`ясувати логіку взаємозв’язку сутнісних основ функціонування суспільно-економічної системи з практичним рівнем реалізації господарської діяльності та показати місце окремих економічних категорій у теоретичній системі національної економіки. 5. Економічні функції держави, систематизовані за допомогою концепції господарсько-політичного механізму, слід виокремлювати у дві групи в залежності від критерію відображення ними сутнісного взаємозвязку між ринком та державою. Тоді до першої групи слід відносити ті економічні функції держави, які організаційно забезпечують функціонування ринкового механізму, наприклад, функцій, повязаних зі створенням та забезпеченням функціонування правової та грошової системи, оскільки ринковий механізм з даної точки зору не здатний сам себе організувати і забезпечувати. До другої групи виокремлених за цим критерієм категорій слід відносити функції, які модифікують ринковий механізм. В свою чергу, такі функції можна розподіляти на функції пом’якшення недоліків ринку та функції доповнення регулюючих властивостей ринку. Це дало змогу узагальнити різноманітні варіанти групування економічних функцій держави та уникнути утвореного таким багатоманіттям враження про відокремленість проблем функціонування ринкового механізму і державного регулювання економіки і привести їх у системну цілісність. 6. Тлумачення сутності економічної трансформації, здійснене за домогою розробленої концепції господарсько-політичного механізму та його інституціональної моделі, полягає у зміні співвідношення діалектично протилежних сторін кожного з базових елементів моделі. Така зміна має місце внаслідок виникнення великої кількості взаємообумовлюючих проблем та необхідності здійснення глибоких господарських змін, сконцентрованих у просторі та часі. Для власності така зміна означає зміну співвідношення між державною та приватною власністю, для конкуренції – між монополією та вільною конкуренцією, для економічної демократії – між авторитаризмом та демократією, для державного управління – між лібералізмом та патерналізмом. Це дає можливість поглибити теоретичне обґрунтування і зміст програм трансформаційних перетворень а також цілісно та системно відобразити сутність та зміст сучасної економічної трансформації суспільно-економічних систем. 7. Згідно з інституціональною моделлю господарсько-політичного механізму економічну демокртію слід визначати як спосіб організації суспільного господарського життя та управління ним шляхом реалізації спільних економічних інтересів суб’єктами різних економічних рівнів через створення та функціонування різноманітних інституційних утворень і формальних організацій. На відміну від існуючих її визначень як мікро- або макроекономічної категорії, обмеженої сферою суспільного виробництва, пропонований вище її зміст представляє собою системний погляд на економічну демократію як на економічний інститут. Одночасно такий інститут уособлює в собі соціально-політичні відносин, оскільки в ньому розкривається політична сторона діяльності господарюючих суб`єктів, які відстоюють та захищають спільні економічні інтереси на різних рівнях суспільного життя шляхом створення різноманітних формальних об`єданань. 8. Основними напрямками формування ефективного господарсько-політичного механізму України, відповідно до його інституціональної моделі, є наступні: - щодо власності: забезпечення законності, прозорості, планомірності, обгрунтованості, контролю та спостереження за ефективністю приватизації; - щодо конкуренції: забезпечення зниження рівня монополізації окремих загальнодержавних та регіональних ринків, удосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, управління об'єктами державної власності; - щодо економічної демократії: забезпечення розробки механізмів ефективної співпраці неурядових організацій з органами державної влади різних рівнів; - щодо державного управління: забезпечення високої якості державного менеджменту, послідовної стратегії розвитку вітчизняної економіки, розробки порогових знаячень параметрів національної економічної безпеки. Таким чином, саме завдяки уявленню про сучасну ринкову економіку як функціонуючий механізм та розробку на його основі інституцональної моделі господарсько-політичного механізму став можливим комплексний аналіз та вирішення завдань як теоретико-методологічного, так і науково-практичного спрямування. Така модель здатна стати теоретичною основою для системного управління соціально-економічними процесами, сприяючи виробленню цілеспрямованих і послідовних практичних рішень для здійснення та вдосконалення народногосподарської діяльності. |
