Анотація до роботи:

Книш Я.М. Гострий дивертикуліт товстої кишки: клініка, діагностика, лікування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2004.

В основі роботи покладено результати обстеження та лікування 190 хворих на гострий дивертикуліт товстої кишки (ГДТК) за період від 1984 до 2001 року, що становить 0,28 % серед усіх пацієнтів з невідкладними абдомінальними захворюваннями хірургічного профілю, лікованих за цей період.

Вивчено особливості перебігу ускладнених форм ГДТК залежно від розташування дивертикулу та прилеглих до нього анатомічних структур і напрямку розповсюдження запального процесу.

Опрацьовано клінічну симптоматику ГДТК, виділено клінічні форми, зручні для практичного застосування у діагностично-лікувальному процесі.

Створено алгоритм лікувальної тактики у хворих на гострий дивертикуліт. Розпрацьовано систему формалізованого визначення операційного ризику (ОР), як одного з основних компонентів вибору лікувальної тактики, яку застосовано при хірургічному лікуванні пацієнтів у третьому періоді (1998-2001рр.).

Встановлено диференційовані показання до застосування різних типів операційних втручань, опрацьовано їх класифікацію. Обґрунтовано доцільність застосування резекції кишки при ГДТК на підставі вивчення ОР при різних типах операцій. Доцільність застосування резекції товстої кишки підтверджено також аналізом інших параметрів виконаних операцій: меншою післяопераційною летальністю, меншою кількістю загальних післяопераційних ускладнень, скороченням середнього ліжко-дня, більшою частотою відмінних і добрих віддалених результатів операції.

Вивчено характер і частоту післяопераційних ускладнень, причин смерті хворих, оперованих з ускладненими формами ГДТК залежно від типів операційних втручань.

Опрацювання ефективних консервативних методів лікування водночас із застосуванням диференційованого підходу до вибору типу операції привело до значного зменшення хірургічної активності (від 65,4 % до 25 %) та зменшення як післяопераційної летальності (від 47,1 % до 7,7 %) так і загальної летальності (від 30,8 % до 1,9 %) при ГДТК та його ускладненнях.

На підставі комплексного дослідження вирішено актуальне наукове завДання, яке полягало у поліпшенні результатів лікування хворих на гострий дивертикуліт товстої кишки шляхом опрацювання показань і методу консервативної терапії та диференційованого вибору обсягу операційного втручання.

1. Дивертикульоз товстої кишки спостерігається у 33 % осіб старших 45 років, переважно у сигмоподібній кишці; його частота наростає від 11,1 % у віці менше 60 років до 42,9 % у осіб віком 75–90 років, У 18,2 % хворих дивертикули розміщуються групами. У 84,8 % осіб з дивертикульозом наявні ознаки хронічного запального процесу. Дивертикульоз ускладнюється дивертикулітом найчастіше у середньому віці, натомість у старших вікових групах ця небезпека зменшена.

2. Гострий дивертикуліт товстої кишки є відносно рідкісною формою гострої хірургічної абдомінальної патології (частота 0,28 %), однак у низки хворих характеризується важким перебігом і високою летальністю. Прогноз захворювання визначає його ускладнення.

3. Клінічна симптоматика гострого дивертикуліту товстої кишки різноманітна і залежить, здебільшого, від виявів ускладнень. Їх характер у значній мірі визначається локалізацією запально змінених дивертикулів у різних відділах контуру стінки кишки і напрямком розповсюдження процесу. До описаних у літературі (обструкційної, геморагічної, норицевої) доцільно додати перитонеальну форму (поширення запального процесу у напрямку вільної черевної порожнини), заочеревинну (поширення на заочеревинний простір), неускладнену (запальний процес залишається обмеженим ділянкою дивертикулу).

4. Основне діагностичне значення належить спеціальним методам дослідження: колоноскопії, ультрасонографії, комп’ютерній томографії, іригоскопії, лапароскопії. Ендоскопічні дослідження за відсутності спеціальних показань доцільно виконувати після затихання гострих явищ, що досягається проведенням консервативної терапії протягом 7–10 днів. Невідкладна лапароскопія показана при неможливості точно встановити характер і розповсюдження перитоніту.

5. У більшості хворих на гострий дивертикуліт товстої кишки (55,8 %) консервативна терапія спрямована на подолання інфекції, больового синдрому, порушення моторної функції кишки і дає позитивний результат. У комплексній терапії застосовуються два антибіотики широкого спектра дії, у хворих з кровотечами – гемостатична та гемотрансфузійна терапія. Більшість запальних інфільтратів (68,4 %) піддається успішному консервативному лікуванню. Завдяки опрацюванню показань до консервативної терапії хірургічна активність зменшилася від 65,4 % у 1984–1987 роках до 25 % – у 1998–2001 роках. Раціональному застосуванню методу лікування сприяє використання створеного алгоритму.

6. Хірургічне лікування показане у хворих з розповсюдженим перитонітом, абсцесами черевної порожнини та заочеревинного простору, а також кишковою непрохідністю та кровотечею, які не піддаються консервативній терапії.

7. В основу визначення операційного ризику покладено індекси формалізованих систем; при монофакторному аналізі виявлено 9 статистично істотних ознак, методом множинної регресії – дві незалежні ознаки (вік хворих більше 75 років та гнійно-каловий вміст у черевній порожнині).

8. Серед методів операції найкращий результат (найнижчу летальність – 13,0 %) забезпечує резекція ураженого сегмента товстої кишки за типом Гартмана з максимальним видаленням сигмоподібної кишки. Інші методи (зашивання перфорації дивертикулу, екстеріоризація або дренування зони ураженої кишки), супроводжуються вищою летальністю (від 27,3 до 60 %) і практично не застосовуються в останні роки. За останні чотири роки післяопераційна летальність становила 7,7 %. Причиною смерті більшості хворих були гнійні ускладнення гострого дивертикуліту товстої кишки (каловий перитоніт, наростання перитоніту, місцеві гнійні процеси).

9. Віддалені результати, вивчені у терміни від 1 до 16 років після випису, виявилися добрими і відмінними у 64,7 % оперованих і лише у 28,3 % осіб, лікованих консервативно. Загальна летальність становила 10,0 % всіх хворих на гострий дивертикуліт товстої кишки, серед них у 24,3 % оперованих і у 0,9 % неоперованих.

Публікації автора:

1. Книш Я.М. Клінічні форми перебігу гострого дивертикуліту товстої кишки // Вісник наукових досліджень. – 2003. – № 2. – С. 22–23.

2. Книш.Я.М. Дивертикульоз товстої кишки, за матеріалами патолого-анатомічних секцій // Практична медицина. – 2003. – № 2 (том IX). – С. 41–45.

3. Книш Я.М. Невідкладні операції з приводу гострого дивертикуліта товстої кишки // Шпитальна хірургія. – 2003. – № 1. – С. 48–52.

4. Кныш Я.М. Лапароскопия в диагностике острого дивертикулита толстой кишки // Актуальные вопросы практической медицины: Мат. научно-практической конференции, посв. 50-летию Львовской железной дороги. – Львов, 1990. – С. 81–82.

5. Книш Я.М. Гострий дивертикуліт товстої кишки // Мат. науково-практич. конф., присвяченої 10-річчю відкриття Львівської спеціалізованої міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. – Львів, 1992. – С. 35–36.

6. Книш Я.М. Колостома при гострому перфоративному дивертикуліті товстої кишки // I-й (17) з’їзд хірургів України. – Львів. – 1994. – C. 142.

7. Книш Я.М. Гострий дивертикуліт товстої кишки, ускладнений флегмоною заочеревинного простору // Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги: Мат. науково-практич. конф., присвяченої 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. – Львів, 1997. – Книга 1. – С. 111.

8. Книш Я.М. Верифікація діагнозу “Гострий дивертикуліт товстої кишки” // Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги: Мат. науково-практич. конф., присвяченої 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. – Львів, 1997. – Книга 1. – С. 110.

9. Knysh Y., Hyrniak O. Acute perforative diverticulitis of large intestine (colon) complicated by peritonitis // Lviv (Ukraine). – October 25, 1997. – Falk-Symposium. – P. 282.

10. Книш Я.М. Гнійні ускладнення гострого дивертикуліту товстої кишки // Актуальні питання гнійної хірурґії: Збірник матеріалів І наук.-практ. конф. – Львів: ІП“СТІП”, 1998. – С. 39.