У дисертації розглянута модель громадянського суспільства як засіб гармонізації розвитку українського соціуму. Результати дослідження дають підстави сформулювати наступні висновки: 1. Історико-філософський аналіз свідчить, що від античності до сучасності ідея громадянського суспільства відображає пошук шляхів гармонізації суспільного життя. У її розвитку можна виділити три основні етапи. Період від Аристотеля до мислителів Нового часу характеризувався уявленнями про безсуб’єктність громадянського суспільства, яке ототожнювалося з державою. Від Нового часу до другої половини ХХ століття розвивалися уявлення про громадянське суспільство як засіб обмеження державної влади. З другої половини ХХ століття до нашого часу домінують концепції громадянського суспільства, які утверджують його як суспільний ідеал. У руслі аристотелівської традиції сформувалися ліберальні моделі, за якими визнають громадянське суспільство в країнах Заходу і заперечують його існування в пострадянських країнах. В той же час українські послідовники цієї традиції змушені визнати, що в сучасній Україні воно є. Потреба модернізації сучасної України привертає увагу до боденівської традиції, через моделі якої громадянське суспільство розглядають як головний чинник суспільного відтворення. 2. У запропонованій дисертантом моделі громадянське суспільство є формою суспільної самоорганізації, яка відображає процес утворення, розвитку і зміни колективностей. Взаємодія індивідуальних і колективних потреб та інтересів є джерелом розвитку громадянського суспільства, постійно діючим чинником соціальної детермінації, що утворює “поле можливостей” для суспільної самоорганізації. Діалектика взаємодії індивідуальної і колективної свідомості детермінує розвиток громадянського суспільства. На відміну від соціуму, громадянське суспільство відображає центри колективної свідомості, які є суб’єктами колективної волі та дії, детермінують процес суспільного відтворення. Механізм громадянського суспільства як суспільної самоорганізації можна відобразити законами синергетичної тріади: мінливість суспільної самоорганізації визначається діяльністю колективів, які формують суспільні відносини і соціальні цінності, спадковість забезпечується історичним досвідом. Поєднання історичного досвіду (об’єктивної передумови) та конкретних елементів громадянського суспільства (суб’єктивних носіїв досвіду) створює ситуацію вибору форм самоорганізації із наявного “поля можливостей”. “Фільтрами відбору” є власність, влада і свобода людини – чинники, які визначають основу взаємодії соціальних суб’єктів. 3. Запропоноване поняття “громадянське суспільство”, на відміну від інших, визначає внутрішнє джерело розвитку цього явища і відображає суб’єктність процесу суспільної самоорганізації. 4. Аналіз зв’язків громадянського суспільства з економікою, політикою, особистістю, державою, правом і соціумом є основою для обґрунтування закономірного характеру розвитку громадянського суспільства. Основними закономірностями розвитку громадянського суспільства є: взаємозв’язок економіки і політики, який проявляється у взаємодії колективностей і складає внутрішню сторону громадянського суспільства; взаємодія громадянського суспільства з державою, яка відображає протилежності діалектичної єдності соціально неоднорідного соціуму і є його зовнішньою стороною. 5. Запропонована модель розвиває уявлення про модель соціуму, що складається з двох взаємопов’язаних соціальних реальностей – громадянського суспільства і держави. Ця діалектична пара обумовлює тенденції розвитку соціуму, оскільки саме у взаємодії громадянського суспільства і держави концентрується енергія соціальної дії суб’єктів суспільного життя. Механізм цієї взаємодії відображає трансформацію індивідуальної і групової самосвідомості в суспільну свідомість. 6. Суспільна трансформація України супроводжується системною кризою, пов’язаною з кризою громадянського суспільства. Криза в суспільствознавстві зумовлена домінуванням ліберальних моделей, які заважають знайти гідну відповідь українського народу на історичний виклик, пов’язаний з необхідністю модернізації українського соціуму. Криза сучасного лібералізму і успіхи в модернізації Китаю, який відмовився від безоглядної лібералізації, засвідчують необхідність інших підходів до модернізації України. Запропонована модель громадянського суспільства, що спирається на ідеї боденівської традиції і спрямована на гармонізацію відносин “особа – держава”, відстоює гуманістичний підхід до модернізації України. 7. Домінування ліберальних моделей громадянського суспільства в сучасній Україні породжує ігнорування цінностей українського народу, що посилює конфліктність у соціумі. Подолання системної кризи в Україні потребує визнання громадянського суспільства реальним суб’єктом, який відіграє ключову роль у суспільному відтворенні. Успішна модернізація українського соціуму можлива лише за умови поєднання традиційних національних цінностей з надбанням інших цивілізацій та системного підходу до оптимізації розвитку громадянського суспільства, держави і соціуму. | 