Проведене у цій дисертації дослідження грошово-кредитних чинників макроекономічної трансформації та характеру їх впливу в умовах перехідної економіки дозволило отримати наступні результати та висновки. Грошово-кредитна сфера в перехідній економіці являє собою специфічне, складне і суперечливе середовище, динамічний розвиток якого здійснює неоднозначний вплив на характер та пропорції макроекономічного розвитку суспільства. З одного боку, в такому середовищі вже починає набирати сили дія суто ринкових законів і правил, які окреслюють загальний напрямок руху усіх розрізнених перехідним станом ланок і частин господарського механізму. Але ж з іншого боку, в силу багатьох об’єктивних обставин в такому середовищі ще присутні та мають достатню впливовість елементи минулої економічної системи. Вони по-своєму корегують загальне ринкове прагнення перехідної економіки. Через це приведення макроекономічних параметрів розвитку до відповідних ринкових норм і стандартів у реальному вимірі ще не спроможне забезпечити всезагальність ринкової динаміки. Таке положення обумовлене тими об’єктивними обставинами, що ліберальною, ринковою економіка здатна стати лише настільки, наскільки це дозволяють зробити пропорції макроекономічного розвитку її об’єктивного економічного механізму. За цих умов підвищується значимість грошово-кредитних чинників як універсального, всезагального засобу, що забезпечує функціонування господарського механізму. Таким чином, стає можливим використання впливу грошово-кредитних чинників з метою формування макроекономічної структури перехідних господарських систем. Реалізація функцій грошово-кредитних чинників в умовах перетворень безпосередньо пов’язана з проблемами економічного зростання, рівнем життя основної маси населення та забезпеченням економічної незалежності і безпеки держави. Особливу значимість таким питанням в перехідній економіці України надають високий рівень зовнішньоекономічної залежності в умовах критичного імпорту енергоносіїв, що знижує впливовість вітчизняних регулятивних факторів, в тому числі і монетарних. Проведене дослідження підтверджує загальну тенденцію поступового зростання впливу грошово-кредитних чинників відповідно стану і характеру ринкових трансформацій в суспільстві. Серед таких чинників провідне місце в сприянні створенню відповідних макроекономічних структурних пропорцій займає інвестиційна діяльність. Більш того, основний потенціал такої інвестиційної діяльності має бути спрямований на розвиток основного капіталу з метою забезпечення позитивної динаміки внутрішнього ринку. Згідно дії економічних законів інвестиційний капітал, долаючи міжгалузеві перешкоди, прагнутиме у ті сфери, де більш високою є норма прибутку. Таким чином він сприятиме формуванню ефективної макроекономічної структури перехідної економіки через оновлення, а в разі необхідності створення (або сприяння створенню у майбутньому) відсутніх на даний час господарських зв’язків і блоків економічної системи. Такий механізм через сприйнятливість до монетарного впливу забезпечуватиме відповідні умови для позитивної соціально-економічної динаміки суспільства. Тому саме інвестиційна діяльність складає основу всіх макроекономічних технологічних і інституційних перетворень. Вибір інвесторами найбільш вигідних сфер прикладення власного капіталу через врахування ризику втрати вкладених коштів та рівня міжгалузевих і адміністративних перешкод для руху капіталу виводить інвестиції в розряд дієвих чинників макроекономічних зрушень і формування оптимальної господарської структури. Отримання інвестицій конкурентоспроможними вітчизняними виробниками сприятиме цілям економічного зростання і зайнятості. Через це в умовах перехідної економіки виникає можливість стимулювання економічного росту шляхом проведення селективної грошово-кредитної експансії в “стартові зони” - провідні галузі, підприємства, виробництва, що спроможні виробляти конкурентну продукцію. Такі грошово-кредитні ін'єкції в умовах перехідної економіки перетворюються в чинник стабільності національної грошової одиниці в довгостроковому періоді і є запорукою економічного пожвавлення та подальшого економічного зростання. Підвищення обсягів виробництва позитивно впливатиме через збалансування попиту і пропозиції на зміцнення внутрішньої купівельної сили національної грошової одиниці, а розширення експорту конкурентноспроможної продукції забезпечить зміцнення її зовнішньоекономічної функції. Безперечно, що в умовах хиткої стабілізації перехідної економіки, особливо на початковій фазі її розвитку, не виключена ситуація, коли перебільшення кредитної експансії може загострити проблему конкурентної боротьби, послабити стимули товаровиробників до поновлення та вдосконалення своєї продукції. На цьому етапі провідну роль в регулюванні відтворювальних процесів має виконувати державна складова, що сприятиме забезпеченню відповідного руху грошової бази, оптимального балансу між її розширенням та темпами інфляції. Відповідне співвідношення впливу економічних та адміністративних чинників формуватиме середовище у якому недоліки одних будуть компенсуватися перевагами інших методів регулювання. Той факт, що роль грошово-кредитних чинників проявляється через інвестиційну складову, виводить їх у розряд системоутворювальних факторів перехідної економічної системи. За цих умов компроміс між зовнішніми та внутрішніми чинниками стимулюватиме оптимальну макроекономічну структурну динаміку перехідної економіки через формування технологічних, інституційних і власно ринкових умов її функціонування. Прогнозованість і прозорість монетарної політики, доступність кредитних ресурсів, ступінь довіри до банківської системи, її технологічність, можливість альтернативного використання коштів інвесторами та інші чинники, впливаючи на доходність, формуватимуть структурну парадигму нової економічної системи. Стійкість монетарної ланки, таким чином, забезпечуватиме позитивні перспективи становлення і розвитку ринково спрямованого економічного середовища перехідної системи. В той же час, результати аналізу існуючих програм розв’язання економічних проблем суспільства за допомогою грошово-кредитних механізмів впливу, переконують в тому, що вони самостійно у чистому вигляді не можуть бути використані безпосередньо в процесі формування економічної політики перехідного часу. Так, головними факторами, на які має бути спрямоване грошово-кредитне регулювання, є наявна грошова маса та рівень відсоткових ставок, які впливають на сукупний попит і виробництво. Як відомо, сучасні західні концепції неокейнсіанського спрямування на перший план регулювання висувають значення відсоткової стратегії, а неоліберальні, монетарні – динаміку грошової маси та зміни в сукупному попиті як наслідок коливання купівельної сили грошей. Сучасний стан економіки України вимагає діяти за обома напрямками одночасно, а крім того, потребує застосовувати ще й адміністративні заходи. Розвиток вітчизняної економіки, особливості формування і становлення ринкових відносин вимагають, використовуючи позитивний потенціал розроблених монетарних моделей, формувати власну концепцію впливу на макроекономічні зрушення за допомогою грошово-кредитних чинників. |
