Гуманітарний напрямок українсько-польських міждержавних відносин відіграє важливу роль в розбудові дружніх, партнерських взаємин між двома державами. Такі чинники взаємин двох держав як українська та польська національні меншини, сфера міграції, туристичне та транскордонне співробітництво здійснюють безпосередній вплив на економічну й політичну стабільність міждержавних відносин між Україною і Республікою Польща. Аналіз гуманітарних чинників українсько-польського міждержавного співробітництва дозволив дисертанту дійти таких висновків: 1. Українці в нинішніх кордонах Польщі становлять автохтонну, тобто корінну, етнічну групу. Впродовж останнього півстоліття кількість українців у Польщі значно зменшилась через асиміляційні процеси. Можна прогнозувати, що ця тенденція залишиться і надалі. Однією з головних причин асиміляційного процесу є відсутність чіткої та послідовної програми співпраці України з діаспорою, яка інтенсифікувала б взаємини на лінії держава – діаспора і будувала новий позитивний образ України. До інших причин можна віднести негативний стереотип українця у Польщі, старіння громади, еміграція та міграції молодих динамічних людей, економічні чинники, зокрема високе безробіття. Процеси асиміляції в українській національній меншині в Польщі перешкоджають налагодженню повноцінного міжнаціонального та міждержавного діалогу Україна – Польща. Між тим, міцно згуртована національна меншина, яка підтримує свою мовно-культурну ідентичність, може бути чинником позитивного впливу на розвиток відносин між країною проживання та Батьківщиною. Українці в Польщі є активними учасниками громадсько-політичного життя. Після зламу комуністичного режиму в Польщі було створено цілу низку українських громадських організацій. Пожвавлення громадського життя підсилилось відмовою властей від концепції Польщі як однонаціональної держави, що надає можливість розвивати своє національно-культурне самовизначення в реальних умовах польської дійсності. Проте участь української громади в політичному житті Польщі ускладнюється багатьма чинниками: розпорошеністю українців по території Польщі, що ускладнює їх об’єднавчий процес у справі активної участі у політичному житті Польщі; лемківським фактором, який нерідко підсилює незгоди, присутні в середовищі польського українства; негативним стереотипом українця, глибоко закарбованим у свідомості поляків; відсутністю монолітної політичної партії, утвореної на національному ґрунті, що негативно впливає на можливість ефективної участі українців у політичному житті Польщі; проблемою неактивності української громади й різних політичних поглядів, які проявляються всередині української громади; відсутністю гарантій виборчих курій для національних меншин з боку польського законодавства; недоліками польського законодавства, яке декларує відсутність п’ятивідсоткового виборчого бар’єра для виборчих комітетів національних меншин, але насправді цією нормою можуть скористатися лише представники німецької громади. Незважаючи на означені проблеми, існуюча мережа громадських організацій та різноманітна діяльність представників української громади в різних сферах громадсько-політичного життя, намагання зберегти існуючу культурну спадщину за умов розсіяності української меншини сприяють поширенню позитивного образу українця та України в польському суспільстві, здійснюючи позитивний вплив на розвиток добросусідських відносин між нашими країнами. Зважаючи на зростання ролі національних меншин як важливого політичного фактора внутрішньодержавних процесів, створення в Польщі політичних партій українською національною меншиною та їх участь у парламентських виборах як самостійних суб’єктів слугувало б важливим позитивним чинником українсько-польських міждержавних відносин. 2. Громадсько-політичне життя української громади в Польщі слугує позитивним чинником збереження її етнокультурної самобутності та позитивно позначається на українсько-польських міждержавних відносинах. Разом з тим потенційні можливості української громади в Польщі щодо розширення і поглиблення стратегічного українсько-польського партнерства, виведення спірних питань із зони проблем у поле пошуку взаємовигідних рішень ще належним чином не оцінені і не використані жодною стороною в українсько-польському діалозі. Враховуючи сьогоднішній потенціал української меншини та можливості його розвитку, вона може успішно виконати роль посередника, об‘єднавчого елемента держав та суспільств і позитивно впливати на розвиток українсько-польських відносин. 3. До основних проблем української громади в Польщі відносяться відсутність Закону про національні меншини, який гарантував би їхні права; слабку обізнаність польських органів державної влади, особливо регіональних, з нормами міжнародного права в частині охорони прав національних меншин; брак системного підходу в плануванні та координації політики урядових інституцій щодо національних меншин, що приводить до запізнілої реакції на їхні проблеми. Однією з найгостріших проблем української меншини, що потребує свого вирішення на політичному рівні, є проблема врегулювання наслідків операції «Вісла», а також проблема українських в'язнів Явожна. Проблема глибоко вкорінених в польському суспільстві антиукраїнських настроїв вносить напруження у відносини між українським та польським населенням. Досить багато проблемних питань залишається у сфері освіти українського-польського зарубіжжя. Нерозв’язані проблеми української меншини в Польщі негативно впливають на українсько-польські відносини. Можливим шляхом їх вирішення може бути приведення до рівноваги існуючої нормативно-правової бази з питань підтримки закордонного українства та механізму практичної реалізації її положень. Здійснення інформаційно-комунікаційних проектів, спрямованих на розвиток та забезпечення національно-культурних потреб польського українства; інформування про актуальні події суспільного та культурного життя України; сприяння встановленню контактів між науковими закладами, установами культури, творчими колективами з Польщі, які прагнуть підтримувати зв’язки з Україною, здатні значною мірою підвищити ефективність відносин України з української національною меншиною в Польщі. За умов такої взаємної співпраці українська меншина може стати для України вагомим позитивним чинником реалізації зовнішньої політики, забезпечення позитивного міжнародного іміджу; розвитку економічних, культурних та інших зв'язків із РП, а також економічної, культурної та інформаційної присутності України в європейському просторі, сприяння розв'язанню внутрішніх проблем за рахунок залучення потенціалу української національної меншини. 3. Польська меншина являє собою цільну етнічну групу, проте у різних регіонах України етнічні процеси у сучасних поляків мають відмінні тенденції і особливості. Вони мають значні відмінності щодо мовних, культурних, економічних або політичних аспектів своєї етнічної самосвідомості. Трансформація політичної системи України на початку 90-х рр. XX ст. зумовила позитивні процеси в громадсько-політичному житті польської національної меншини. Рівень її політичної активності значно зріс, активізувалися й мобілізаційні процеси в її середовищі, що знаходять свій вияв у налагодженні внутрішніх комунікацій, проведенні спільних заходів та акцій, висловленні позиції щодо прийняття тих чи інших політичних рішень. Вплив на рівень політичної мобілізації поляків в Україні мають і зовнішньополітичні чинники, зокрема політика Республіки Польщі щодо України. Участь польської національної меншини в політичному житті країни ускладнюється дисперсним характером їх проживання на території України, процесами асиміляційного характеру, скороченням чисельності представників польської національності. Особливе місце у забезпеченні міжкультурної взаємодії, розгортанні діалогу між етносами посідають польські громадські організації, і, насамперед, національно-культурні товариства. Аналізуючи внесок неурядових, громадських організацій у розвиток українсько-польського співробітництва слід відзначити ту велику роль, яку вони відіграють у поліпшенні психологічного клімату в обох країнах, в українсько-польських міжетнічних відносинах. Але, водночас, цей процес зазнає впливу й низки негативних явищ: зниження культурно-потенційного рівня польської національної меншини за рахунок еміграції польської національної інтелігенції за кордон; наростання кризових явищ у матеріальній і духовній сферах, коли невизначеність та екологічна нестабільність призводять до розбазарювання колективно створених цінностей, знецінення праці та її продукту; звуження сфери застосування польської мови в багатьох сферах соціально-політичного життя країни. 4. Серед проблем, що негативно впливають на розвиток української полонії, основними є недосконалість механізму практичної реалізації прав національних меншин; зменшення кількості польського етносу на території України, потреба створення сприятливіших умов для розвитку культури, самовираження й самоорганізації польської національної меншини. брак фінансової підтримки меншини з боку української та польської сторони, недостатня кількість шкіл з польською мовою навчання. Комплекс організаційно-фінансових заходів щодо практичного вирішення проблем задоволення освітянських потреб польської національності в Україні, як-то розширення мережі шкіл з польської мовою навчання та зміцнення їх навчально-методичної бази й бази підручників, позитивно вплинув би на попередження процесу асиміляції польського етносу в Україні та міжетнічні українсько-польські відносини. 5. Однією з актуальних проблем в українсько-польських стосунках є проблеми міграції. Особливістю сучасної української міграції в Польщу є неконтрольований від‘їзд українських громадян на заробітки в Польщу, переважна більшість яких працює поза правовим полем і України, і Польщі; нелегальний характер трудових поїздок в Польщу; відсутність офіційної статистики; низький рівень забезпечення соціального захисту українських громадян та переважна їх зайнятість на низькокваліфікованих роботах, що веде до посилення напруженості в українсько-польських міждержавних відносинах, а також підриває економічний потенціал країни, оскільки втрачаються не тільки висококваліфіковані кадри, але й можливість поповнити бюджет валютними надходженнями від організованої трудової міграції. Створення привабливого внутрішнього ринку праці в Україні, державне регулювання трудової міграції громадян України такими адміністративними механізмами, як приєднання до багатосторонніх міжнародних правових актів щодо захисту прав трудящих-мігрантів, укладання двосторонніх українсько-польських угод щодо трудових міграцій, створення сприятливих умов для переміщення трудових мігрантів через кордон та перебування у країні працевлаштування, а також створення сприятливих умов для працевлаштування громадян України за її межами шляхом розвитку агенцій з посередництва у працевлаштуванні здатне пригальмувати процес нелегальної міграції українців в Польщу та призвести до позитивного впливу на розвиток українсько-польських міждержавних стосунків у сфері міграції. Гострою проблемою в українсько-польських міждержавних стосунках є легалізація статусу мігрантів, які перебувають в Польщі. Результати дослідження засвідчують, що можливим шляхом вирішення цієї проблеми може стати підписання Угоди про тимчасову міграцію між Україною та Польщею, на зразок португальської та чеської з урахуванням того, що більшість з українців, які працюють у РП, влаштовуються на сезонні низькооплачувані роботи. Іншою проблемою українсько-польських відносин у сфері міграції є проблема соціальної незахищеності мігрантів-українців у Польщі. Як засвідчують матеріали дослідження, вирішення цієї проблеми потребує внесення відповідних коректив у державну політику в цій сфері, спрямованих на вироблення ефективного механізму забезпечення соціальної захищеності українських працівників в Польщі та зворотність зовнішніх трудових поїздок. Поліпшення можливостей легального працевлаштування українських громадян в Польщі вимагає здійснення таких заходів, як розширення міждержавного договору про взаємне працевлаштування та соціальний захист громадян, збільшення квот для працевлаштування українців, передбачення спеціальних квот для кваліфікованих фахівців з визначенням переліку занять та видів діяльності, активізацію зовнішньополітичної діяльності щодо укладання українсько-польського договору про працевлаштування окремих категорій українських спеціалістів. Активізація українсько-польської співпраці в галузі боротьби з нелегальною міграцією може стати суттєвим чинником загального розвитку міждержавного співробітництва. Запровадження візового режиму після вступу Польщі до ЄС і пов'язане з ним ускладнення процесу перетинання людьми, товарами та послугами українсько-польського кордону, зменшення контактів між представниками численних польської та української національних меншин, погіршення стану прикордонної торгівлі тощо призвели до появи негативних наслідків в українсько-польських відносинах. Приєднання Польщі до Шенгенської угоди з 1 січня 2008 р., призвела до появи нових негативних політичних і економічних наслідків, як-то обмеження свободи в’їзду і перебування громадян України на території РП та різке скорочення товарообігу між Україною та Польщею. Координація зусиль України та Польщі на поліпшенні консульських послуг для громадян України, розвитку і модернізації пунктів перетину кордону, видачі багаторазових Шенгенських віз, дозволів на проживання, можливості отримання віз для мешканців прикордонних регіонів за спрощеною процедурою можуть стати заходами, здатними суттєво зменшити негативні наслідки для України й українсько-польських відносин, пов'язані з приєднанням Польщі до Шенгенської угоди. Будь-які зміни до умов видачі віз для громадян України мають здійснюватися з урахуванням взаємних інтересів і стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща. Підвищенню значення українсько-польського співробітництва в галузі міграції як позитивного фактора в міждержавних політичних і економічних стосунках може сприяти створення сприятливіших умов для легального працевлаштування трудових мігрантів. Вирішенню цього завдання може, у свою чергу, сприяти проведення постійного аналізу масштабів нелегальної трудової міграції в Польщу та здійснення всіх можливих в рамках законодавства заходів для запобігання цьому явищу; максимальне спрощення на законодавчому рівні можливостей для ввезення зароблених мігрантами коштів в Україну та створення умов для безпечності й економічної доцільності цього процесу; поліпшення умов для повернення трудових мігрантів в Україну шляхом всебічного державного сприяння їх працевлаштуванню та створенню самостійного бізнесу. 6. Одним з найперспективніших напрямів розвитку міждержавних відносин у гуманітарній сфері є українсько-польське співробітництво в галузі туризму. Великі туристичні потоки між Україною та Польщею дозволяють розглядати Польщу як одного з найперспективніших партнерів України в галузі туризму в Центральній Європі. Об'єктивними передумовами розвитку туристичних зв'язків між державами є етнічна близькість, спільність кордонів і кліматичних умов, історичного досвіду національних традицій і культури. Українська туристична галузь, на відміну від польської, є слаборозвинутою, основною причиною чого є відсутність цілісної системи державного управління туризмом та недосконалість нормативно-правової бази. Вдосконалення законодавчої бази та виховання нових спеціалістів здатні розширити та зміцнити співробітництво в галузі українсько-польського туризму як позитивного чинника міждержавних відносин. Важливим напрямом співробітництва між Україною та Польщею в туристичній галузі є зелений туризм, позитивний вплив якого виявляється в піднесенні авторитету й популярності України в Європі і світі, поповненні державного бюджету країни та збільшенні притоку польського капіталу в Україну. Вдосконалення українського туристичного законодавства, досвід польських партнерів в галузі зеленого туризму та динамічне інвестування галузі здатні якщо не зупинити, то хоча б сповільнити процес міграції, збільшити потік європейських та польських туристів, що також може бути позитивним чинником українсько-польських відносин. Створенню спільного простору українсько-польського туризму, з огляду на значний туристичний потенціал України, та запобіганню негативним наслідкам для туристичного українсько-польського співробітництва може сприяти проведення системної роботи щодо адаптації туристичного законодавства України до відповідних Директив і стандартів ЄС, лібералізація прикордонних і митних формальностей для туристів, проведення в Україні міжнародних спеціалізованих семінарів, конференцій з залученням вітчизняних та польських організацій для вивчення передового досвіду організації туристичної діяльності, освоєння нових туристичних ринків, визначення перспектив розвитку новітніх технологій надання туристичних послуг, формування туристичної стратегії та стандартів обслуговування, а також участь у відповідних заходах в Польщі, створення системи пропагування іміджу України як туристичної держави, ефективного маркетингу українського туристичного продукту на польському ринку. 7. Розширення Європейського Союзу безпосередньо до кордонів України надало особливої політичної ваги транскордонному співробітництву із членами ЄС — сусідніми країнами Центральної Європи, зокрема з Польщею. Таке співробітництво стає одним із найважливіших напрямів співпраці з РП. Проте, разом з новими можливостями з’являються й нові проблеми: існуючі відмінності у рівні життя у країнах, що знаходяться по різні боку кордону мають тенденцію проявлятися з більшою силою через швидші темпи зростання у країнах - членах Європейського Союзу порівняно із сусідніми з ними країнами-не членами ЄС. Транскордонне співробітництво є важливим елементом українсько-польської співпраці в гуманітарній сфері, пріоритетними напрямами розвитку якого є: соціальне співробітництво, культурно-освітнє співробітництво, розвиток інфраструктури, співробітництво у сфері екології. Значного імпульсу для активізації транскордонного співробітництва на західному кордоні країни надало розширення формату співпраці шляхом впровадження Європейським Союзом нових Програм Сусідства, виконання яких сприяє розв’язанню міжрегіональних проблем економічного розвитку, підвищенню рівня економічної та соціальної інтеграції регіонів, поліпшенню якості життя громадян. Проаналізувавши розвиток українсько-польського транскордонного співробітництва, можна зробити висновок про його динамічний поступальний розвиток, високу інтенсивність двостороннього діалогу на регіональному та місцевому рівнях, що призводить до зростання гуманітарних контактів та транскордонного руху. Це зумовлюється, насамперед, збігом національних інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їх глибинними історичними та культурними зв’язками. Проте існування багатьох проблем, в основному в правовій площині, подекуди виступають чинниками, що негативно впливають на українсько-польське транскордонне співробітництво, що в свою чергу позначається на міждержавних стосунках. Основною проблемою є непередбачуваність процесів спільного розвитку прикордонних регіонів та відсутність синхронізованих та скоординованих дій з боку регіональних органів влади та інституцій з питань регіонального розвитку в прикордонних регіонах, а також достатньо низький рівень розвитку автотранспортної мережі та її інфраструктури. З метою використання нових можливостей сусідства з РП – членом ЄС, а також для нейтралізації можливого негативного впливу існуючих відмінностей у рівні життя українців та поляків виникає необхідність спільно з прикордонними регіонами розв’язувати проблеми у таких напрямках, як розвиток прикордонної та транспортної інфраструктури, захист спільних кордонів, екологічна безпека, спрощення процедур перетину кордону, захист від організованої злочинності та боротьба з нею; охорона навколишнього середовища та охорона здоров’я, розвиток культурних зв’язків з обох боків кордону. Спрямування зусиль України та Польщі на розвиток міжрегіональної співпраці має перспективу надати ознак транскордонним стосункам локомотиву, що виведе двосторонні українсько-польські відносини у новий якісний вимір. 8. В майбутньому можна прогнозувати активізацію зусиль України та Польщі з питань гуманітарного співробітництва, яке може відбуватися на тлі геополітичних змін у регіоні. Це вимагатиме від обох країн аналізу і висунення нових завдань у поглиблені двосторонніх відносин. Завдяки гуманітарному чиннику, партнерство між державами може стати ще міцнішим, що значною мірою залежить від збереження нинішніх політичних контактів, зміцнення суспільного діалогу, а також успіху реформаторської політики в Україні. |
