Анотація до роботи:

Мазурик Марія Василівна. Концепція добра і зла в російській релігійній філософії кін. ХІХ – поч. ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05. – Історія філософії. – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2009.

У дисертації досліджується російська релігійна філософія кін. ХІХ – поч. ХХ ст. та виділяються її основні риси, серед яких особливу увагу надано позиції онтологізму та її зіставленню з позицією західноєвропейської філософії. Також простежено впливи східної та західної патристики на формування релігійної філософії в Росії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Причому якраз східна патристика є основним джерелом формування філософської позиції російських релігійних мислителів, бо виступає на боці людської свободи.

Особливу увагу зосереджено на дослідженні онтологічного та етичного підходів до проблеми добра і зла. Подаються основні концепції добра і зла з огляду етики, до списку яких долучено трактування даної проблеми з позиції екзистенціалізму. Крім цього досліджуються прояви західноєвропейського екзистенціалізму (С.К`єркегор) на теренах російського релігійного мислення (М.Бердяєв та Л.Шестов). Ідеї філософії Ф.Ніцше теж знаходять відгук у спадщині російських мислителів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Заперечення існування Бога з одночасним обґрунтуванням права людини зайняти його місце, намагання стати «по той бік» добра і зла, «по той бік» моралі та релігії розробляються у творчості Ф.Достоєвського, висновки якого стають жорстоким вироком людині, яка прагне втриматися на «божественній» висоті без Бога.

Значну частину дисертації присвячено розглядові філософії І.Канта та її впливу на формування етичної думки російських мислителів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Його автономна етика викликала неоднозначну реакцію з боку російських філософів, в яких автономія зумовлена передусім зв’язком людини з абсолютним духовним началом, тобто з Богом («теономна етика любові»).

Зазнавши суттєвого впливу з боку таких різних та не завжди однозначних філософських спадщин, російська релігійна філософія кін. ХІХ – поч. ХХ ст. тим не менше віднаходить власний напрямок руху і його можна простежити у творчості тогочасних філософів: М.Бердяєва, М.Лосського, Л.Шестова, В.Соловйова, С.Франка. Їх доробок щодо проблеми добра і зла в концептуальних положеннях практично співпадає: добро завжди сильніше, оскільки онтологічно вкорінене в саме буття, а зло проникає у світ крізь людську свободу. І коли людина це зрозуміє, тоді, можливо, зла у світі стане значно менше.

У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, які можна звести до таких позицій:

Досліджуючи російську релігійну філософію кін. ХІХ – поч. ХХ століття, дисертант зосереджує увагу на аналізі позиції типово російського онтологізму (зіставляючи його із філософією Заходу) та виділяє основні риси останнього – інтуїтивізм, містицизм, антропоцентризм (із тенденцією до персоналізму), зв’язок людини з трансцендентною сутністю, почуття соборності та логоцентризм.

Розглядаючи концепції добра в історії етики, серед яких найвідомішими є натуралістична, суб’єктивістська, метафізична, раціоналістична, телеологічна, еволюціоністська, соціальна, феноменологічна, дисертант додає до них екзистенційну концепцію добра. Також долучено екзистенційне трактування зла до переліку основних його видів: природного, соціального та морального.

Онтологічний ракурс проблеми добра та зла дисертант пов`язує з людською невкоріненістю в бутті, що постійно спонукає особистість до вибору шляху – правильного чи неправильного. Це накладає онтологічний відбиток на категорії добра і зла, які виступають одним із способів виявлення людського буття.

Досліджуючи формування російської філософської думки кін. ХІХ – поч. ХХ ст., зауважено, що найчастіше вона звертається до східної патристики, яку навіть визнають одним з основних її джерел, при цьому західна патристика теж представлена у релігійній філософії Росії, однак її роль обмежується проблемами, які стосуються виключно людського буття, таких як мораль, душа, вибір, але аж ніяк не онтології.

Дисертант відзначає, що західноєвропейська філософія, яка виростає переважно на ґрунті західної патристики, майже не використовує доробок патристики східної, в той час як російська релігійна філософія кін. ХІХ – поч. ХХ ст. звертається до доробку обох гілок; це дозволяє дисертанту зробити висновок – підґрунтя філософії Росії було глибшим, ніж філософії західноєвропейської.

Незважаючи на те, що російські філософи кін. ХІХ – поч. ХХ ст. визнавали автономність етики, вони робили це в дещо іншому контексті, ніж німецький ідеаліст І.Кант: коли в останнього в основі автономії лежить емпіричний досвід людини (який, однак, не виражає духовних процесів її особистості), то в російських мислителів автономія зумовлена передусім зв’язком людини з абсолютним духовним началом, з Богом.

Розглядаючи філософську спадщину Л.Шестова та С.К`єркегора, дисертант констатує, що дані мислителі обґрунтовують свою онтологію за допомогою таких категорій: екзистенція, відчай, віра, відношення. У філософії С.К`єркегора відзначено прагнення вийти за межі етики, яке аргументується абсолютним відношенням до Абсолютного. Однак подібний перехід з етичної до релігійної сфери у філософії данського мислителя супроводжується втратою вибору.

На відміну від С.К`єркегора, Ф.Ніцше розглядає мораль як перешкоду, котра відгороджує людину від реального життя. І це спонукає німецького філософа викрити всю недієздатність європейської культури та моралі. Вони, на його думку, позбавляють людину головного – здатності відчувати стихію життя, яка виражається лише у волі і не володіє жодною логікою розумного мислення.

Російські філософи, на противагу Ф.Ніцше та С.К`єркегору, визнають важливість моралі, аргументуючи це тим, що людина ставиться до буття не ціннісно, а етично. В їхньому уявленні етика постає своєрідним зразком буття божественного; його людина повинна наслідувати та втілювати в реальну дійсність.

Представники російської релігійної філософії кін. ХІХ – поч. ХХ століття, В.Соловйов, М.Бердяєв та С.Франк у своєму тлумаченні проблеми добра і зла продовжують традицію східно-християнської патристичної думки. Вона розглядала добро як онтологічно вкорінену субстанцію, при цьому позбавляючи зло будь-яких онтологічних коренів. Однак відзначається, що згадана традиція зазнає різної інтерпретації у філософії кожного з вищезгаданих мислителів.

Публікації автора:

1. Знецінене життя в знеціненому світі (або нігілізм як основа релігії людинобожжя) // Срібний вік: філософсько-культурологічні проблеми. Вип. 9. – Дрогобич: Коло, 2004. – С. 129 – 144.

2. Як людині врятуватись від зла у світі і зла в собі (або всемогутність благодаті у філософії А.Августина) // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки, Вип. VІІ. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – С. 53 – 61.

3. Добро крізь призму зла та безодню нествореної свободи у філософії М.Бердяєва // Людинознавчі студії: Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Франка. – Дрогобич: Вимір, 2004. – Вип.10. Філософія. – С. 202 – 213.

4. Дві етичні традиції: автономна і теономна етика // Філософські пошуки. Вип. ХVІ. – Львів-Одеса: Cogito – Центр Європи, 2004. – С. 211 – 224.

5. Онтологізм як визначальна риса російської філософії Срібного віку // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Філософські науки, №8. – Луцьк: Вежа, 2007. – С. 163-167.

6. Торжество світла над пітьмою у філософії С.Франка // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 346-347. Філософія. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 163-167.

7. «Голоси, волаючі в пустелі» або Релігійний екзистенціалізм С.К`єркегора та Льва Шестова // Філософія Льва Шестова в контексті культури російського Срібного віку. Вип. 13. Матеріали наукової конференції 2007 року. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 90-99.