Анотація до роботи:

Макарова А.О. Ідея соціальної справедливості в українській філософії другої половини ХІХ – початку ХХ століть. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю – 09.00.05. – історія філософії. – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2009.

Досліджується відображення ідеї соціальної справедливості у творчості представників української філософії другої половини ХІХ –початку ХХ століть. Аналіз проведено в контексті особливостей світової методології дослідження ідеї соціальної справедливості та на підставі визнання втілення в українській філософії другої половини ХІХ – початку ХХ століть особливостей трактування справедливості в історичній українській традиції філософування. Виділено чотири групи мислителів, які аналізували ідею соціальної справедливості: професійно-академічні філософи, професійні правознавці, дослідники економічних теорій (всі три групи вчених належать до представників Київського університету св. Володимира) та соціально-політичні мислителі, що представляли течію філософської публіцистики. Виокремлено змістові напрямки, які розкривають етико-правові та політико-економічні сторони соціальної справедливості як певною мірою протилежні. Доведено, що в основі розділення поглядів лежать причини світоглядного, історичного, історико-філософського характеру. Відмічено як відмінність у орієнтирах філософування, так і спільні моменти у трактуванні ідеї соціальної справедливості.

Проведене автором наукове дослідження дає можливість зробити наступні висновки:

1. Ідея справедливості в українській філософії в загальному підтверджує положення ідеї справедливості у світовій філософській думці, і водночас містить відмінності, сформовані під впливом ментальних характеристик української свідомості та особливостей української філософії.

2. Ідея справедливості є внутрішнім наповненням філософської традиції України, в якому можуть бути виділені різні ідеологічні та теоретичні аспекти – етичні, правові, політичні, економічні тощо.

3. Характерні особливості української філософської думки, в т.ч. історичне розділення на теоретичний (онтологічно-гносеологічний та психологічний) та практичний (політико-соціальний) філософські підходи сприяло відсутності в українській філософії комплексних теорій чи концепцій соціальної справедливості і розробці цієї тематики на фрагментарному або контекстуальному рівнях у мультиаспектному виразі.

4. Ідея соціальної справедливості виокремилася в українській філософській думці в процесі органічного розвитку загальної ідеї справедливості від етичного до економічного тлумачення і оформилась в науково-філософському апараті саме в кінці XIX – на початку XX століття.

5. В українській філософській панорамі досліджень ідеї соціальної справедливості другої половини XIX – початку XX століття виділяються дві основні концептуальні лінії – етико-правова, представлена діячами професійно-академічної філософії і професійними правознавцями, та політико-економічна, представлена діячами філософсько-публіцистичної гілки та дослідниками економічних теорій.

6. Серед розбіжностей у світоглядних орієнтаціях професійно-академічних філософів та представників публіцистичної філософії виділено такі: - нехтування певною філософською проблематикою (для професійних філософів – національно-політичні проблеми, для представників публіцистичної філософії – теологічно-гносеологічні проблеми); - орієнтація на потреби різних об’єктів соціальної справедливості: для професійних філософів це передусім індивід, духовна особа; для представників публіцистичної філософії – об’єднання громадян, верства, клас, робітник; - відмінності у осягненні форм буття: для професійно-академічної філософії – рівень мікро- і макрокосму, в якому джерелом соціальної справедливості є Бог; для представників публіцистичної філософії – рівень соціуму, де джерелом соціальної справедливості є людина (громадянин, політик, еліта, соціальна верства тощо; - певною мірою протилежність у ставленні до діючої влади: свідома чи вимушена підтримка самодержавної політики Російської імперії професійно-академічними філософами та відверта опозиція до дій цієї ж влади представників публіцистичної думки; - відмінність у методах встановлення соціальної справедливості: для професійних філософів – покора державному керівництву, сприйняття несправедливості як випробування внутрішньої моральної суті людини та поступове перетворення суспільства в моральну структуру особистісними вчинками і суспільно-корисною працею; для представників публіцистичної думки – еволюційний або революційний шлях перебудови соціальної структури, руйнування державного апарату.

7. У середовищі професійно-академічної думки можливо провести поділ на консервативно-традиціоналістський на прогресистсько-ліберальний напрямок, залежно від лояльності до новітньої соціальної практики та глибини розробки тематики; у соціально-філософській думці виділяються ліберально-демократичний та радикально-національний напрямок, що відрізняються баченням перспектив української зовнішньої політики та методів боротьби із соціальною несправедливістю.

8. Теоретичність підходів етико-правової лінії, що описує духовне життя соціуму, поєднуючись із практичністю політико-економічного підходу, спрямованого на покращення матеріального життя, створює органічне смислове поле ідеї соціальної справедливості в українській філософії другої періоду. Її визначальними положеннями є акцентування ідеї загального блага та спільної суспільно-корисної праці; переважання цінності індивіда над цінністю держави; пріоритетність моралі над законом; пріоритет групових потреб над особистісними інтересами; симпатії до концепції пропорційно-розподільчої справедливості у аспекті винагороди за суспільний внесок та акцентуванні категорії рівності у правах та обов’язках.

Публікації автора:

1. Макарова А.О. Справедливість як категорія морально-правової свідомості / А.О.Макарова // Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки. - Вип.3. – Івано-Франківськ, Плай. - 2002. - С. 113-122.

2. Макарова А.О. Співвідношення понять «рівність» і «справедливість»: контури їх змістовного розрізнення / А.О.Макарова // Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки. - Вип.4. - Івано-Франківськ, Плай. - 2003.– С. 9-17.

3. Макарова А.О. Справедливість як категорія української філософії / А.О.Макарова // Наука. Релігія. Суспільство. - № 3. – Донецьк, І П Ш І «Наука і освіта». - 2003. – С. 360-366.

4. Макарова А.О. Специфіка трактування категорії справедливості в економічній теорії та практиці / А.О.Макарова // Бізнес-навігатор. Науково-виробничий журнал Міжнародного університету бізнесу і права. Серія: Економіка і підприємництво. - № 5. - Херсон, 2004. – С. 54-57.

5. Макарова А.О. Особливості тлумачення справедливості у філософській україністиці: європейський контекст / А.О.Макарова // Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки. - Вип. 7. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С. 9-17.

6. Макарова А.О. Поняття справедливості: плюралізм термінологічного визначення» / А.О.Макарова // Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки. – Вип. 10. – Івано-Франківськ: Плай, 2007. – С. 9-15.

7. Макарова А.О. Детермінації справедливості: структурно-типологічний аналіз / А.О.Макарова // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: зб. наук. праць / Вип. 20 / відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007. – С.76-82.

8. Макарова А.О. Подвійна сутність соціальної справедливості: теоретико-практичний контекст / А.О.Макарова // Гілея (науковий вісник): зб. наук. праць / гол. ред. В.М.Вашкевич. - Вип. 9. – К., 2007. – С.76-83.

9. Макарова А.О. Соціальна справедливість як категорія української філософської думки некласичного періоду / А.О.Макарова // Ціннісно-смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму: матеріали до ІІІ Міжнародної наук. конф. - Івано-Франківськ, (17-18 листопада 2007 р.) / наук. ред. О.М.Сич. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. – С. 115-126.

10. Макарова А.О. Аксіологічні диспозиції справедливості в українській філософії / А.О.Макарова // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (27-28 квітня 2007 року, м. Івано-Франківськ). – Івано-Франківськ, 2007. – С.62-64.