Наукові результати дослідження, а також перспективи подальшої розробки цієї засадничої теми роботи містяться у таких положеннях: Прикметною рисою ідеї вдосконалення в релігійних традиціях є те, що вона позначена орієнтацією на трансцендентний Абсолют. Водночас розуміння цього Абсолюту як ідеї вдосконалення щоразу залежить від певної культурно-історичної традиції. У всіх релігійних традиціях присутня думка про те, що людина, вдосконалюючись духовно, може набути певного рівня досконалості та досягнути Божественної межі. Варто зауважити, що вдосконалення людини у давнину не розумілося як лише вдосконалення тіла та душі, а пов’язувалося з принципово новим для людини станом. Домінуючою у європейської культури є парадигма, де досконалість людини виявляється через з’ясування місця людини у площині "людина-Бог", що знаходила своє вираження найбільшою мірою у християнізованому платонізмі. Якщо у Платона найдосконалішим є ідея Блага, то для Плотіна, який слідом за Платоном розташував царство досконалості у надчуттєве буття, найдосконалішим є Єдине. Ступінь досконалості, за Плотіном, зменшується у міру віддалення від Єдиного. Аналогічну думку розвиває і Псевдо-Діонісій Ареопагіт, який, формуючи свою концепцію небесної ієрархії, стверджує, що істоти, які стоять нижче, повинні вдосконалюватися вищими істотами. Аврелій Августин підтримав думку про те, що істинна, вища та цілковита досконалість не може бути досягнута тут, на землі, а у кінці історії, у царстві небесному, про що говорить він у трактаті "Два гради". Наступною значущою парадигмою вдосконалення людини у європейській культурі можна вважати парадигму просвітництва. Наголошуючи на тому, що спроможність до вдосконалення є важливою характеристикою людської сутності, просвітники виокремили фактори розвитку — спадковість, середовище та виховання. Таким чином, можна відзначити такі суттєві ідеї просвітників: пізнання за допомогою розуму сутності людини та вдосконалення людини, зміну її до кращого шляхом просвітництва та раціональної зміни політичних та соціальних установок. Ще одна парадигма європейської культури пов’язана з критикою культури та з’ясуванням становища людини у десакралізованому світі, визначенням шляхів її вдосконалення. Зміна уявлень про Всесвіт породила новий напрямок культурної творчості, який пов’язаний з критикою культури та існуючих традицій. Прикметні ознаки кризи культури та ідеї вдосконалення подаються у ніцшевій "переоцінці цінностей", тобто заміні всього того, що до цих пір вважалося мірилом істинного і цінного. Фундаментальним підґрунтям вдосконалення й самовдосконалення виступає, за Ніцше, воля до влади. Настанова волі до влади набуло нових обертів у маніпуляційних технологіях, зокрема у практиці тоталітарних систем. Дисертація може розглядатися як історико-культурне та філософсько-антропологічне дослідження буття людини, зокрема розуміння можливостей, меж та шляхів її вдосконалення. Ця робота дає можливість простежити основні напрямки становлення ідеї вдосконалення у європейській культурно-історичній традиції та показати значення культурно-історичних парадигм у розвитку ідеї вдосконалення та її впливу на посткомуністичний соціум. Разом з тим, розгляд ідеї вдосконалення людини показав нагальність дослідження та недостатність висвітлення ідеї вдосконалення людини у контексті української філософії, в якій також значна увага приділялася присвяченню проблемі вдосконалення людини.
Основні ідеї та положення дисертації викладені у 6 статтях та 1 тезах доповідей: 1) Вдосконалення людини: містичні аспекти релігійної традиції Заходу// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна № 501 (Проблеми буття людини).— Серія “Теорія культури та філософія науки”.— Харків— Суми, 2001.—с.121—125 (0,5 д.а.) 2) Ідея вдосконалення в трактатах Діонісія Ареопагіта та сучасне бачення можливостей духовного відродження і проґресу //Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії НАН України та Полтавського державного педагогічного університету .— Випуск 5. — Київ-Полтава, 2001.— с.179-188 (0,5 д.а.) 3) Самопізнання та вдосконалення у Платона (Про становлення ідеї Блага) // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць/ Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов.— К.: Вид. центр Київського державного лінгвістичного університету, 2001.— с.60-66 (0,5 д.а.) 4) Діоніс та Аполлон : пошук досконалого життя та переосмислення європейської культури Фрідріхом Ніцше// Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. — К.: Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, 2002.— Вип. 11.— с.3-11 (0,5 д.а.) 5) Концепція “двох градів” Аврелія Августина та її вплив на становлення поняття вдосконалення// Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць/ Гол. ред. В.В.Лях., Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди — К.: Український центр духовної культури, 2002.— Вип. 28.— с. 68-76 (0,5 д.а.) 6) Вдосконалення людини та його вплив на соціально-економічний розвиток суспільства в концепції М.Вебера: сучасні реалії та перспективи// Молода нація/ Відповідальний редактор Олег Проценко.— К.: Смолоскип, 2000.— с.74—93 (1,1 д.а.) 7) Ідея вдосконалення людини в буддизмі та суфізмі: сутність, можливості, шляхи досягнення //Матеріали IV Міжнародної науково-теоретичної конференції “Людина: душа, дух, тіло”, Суми, 21-22 грудня 2000року.— Суми: Собор, 2000.—с. 78-80 (0,17 д.а.) |
