Анотація до роботи:

Переход С.О. Ідея всеєдності у східнохристиянській духовній культурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04. - філософська антропологія і філософія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. Сімферополь, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню періоду в розвитку східнохристиянської духовної культури, у тому числі української і російської релігійної філософії, на рубежі 19 - 20 століть. У цей час виникли нові глибинні явища - прагнення по-новому осмислити і роль релігії, і роль мистецтва в духовному житті. Відбувається відхід від матеріалізму вузько розуміючого матеріалізму, звертання до метафізичних проблем буття. Саме цей період знаходиться в центрі уваги, оскільки в ньому здійснилися потужні концепції ідеології всеєдності. Становлення самобутньої філософської школи є одним із основних аспектів розвитку східнохристиянської духовної культури. Відмітною її особливістю, в основі якої лежить теза всеєдності, є цілісний підхід до предмета пізнання. Особливе місце займає знання богословське. Українська і російська філософія всі проблеми розглядала тільки з погляду абсолютного морального ідеалу. Основною темою філософських досліджень є визначення змісту буття як процесу відновлення всеєдності світу і ролі людини в цьому процесі. Саме людина є провідником ідеї всеєдності у природному світі. Місія людини, на думку вітчизняних філософів, полягає в організації життя таким чином, щоб забезпечити об’єднання світу в єдину, суцільну соціальну систему. Таке духовне перетворення світу під керівництвом людини повинно досягатися не насильницькою перебудовою, а тільки в результаті органічного суб'єктивно-об'єктивного, або духовно-матеріального єднання всього світопорядку за законами буття. У даній роботі розкрито зміст і показано метод здійснення всеєдності у всіх сферах людського життя.

Всеєдність розглядається як єдність усього сущого, як особлива модель побудови світу. Воно пронизує всі щаблі світобудови зверху вниз. Всеєдність розкривається як багатозначне поняття, під яким розуміється: зміст або ідея Абсолюту, ідеальне уявлення Бога про світ (Софія), спосіб існування різних частин або сутностей у єдиному організмі або системі, тотожність іманентного і трансцендентного світів, модель світобудови, кінцева мета існування людства. При цьому вважається, що в іманентному світі всеєдність існує в трьох інтервалах: 1) суцільне знання - досягнення всеєдності в гносеологічній сфері людської діяльності, розуміння істини; 2) боголюдство - досягнення всеєдності в соціальній сфері, здійснення шляху; 3) свободна теургія - досягнення всеєдності в моральній сфері. Методом досягнення всеєдності у всіх сферах є спрямованість на досягнення абсолютного Добра - вищого морального стану людини і товариства.

Ключові слово: всеєдність, буття, трансцендентний і іманентний світи, свободна теургія, вільна теократія, суцільне знання, Добро, Боголюдство.