Анотація до роботи:

Олешко О.Г. Ідентифікація самозапилених ліній кукурудзи, створених на базі різних генетичних плазм. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.05 – селекція рослин. – Інститут зернового господарства УААН, Дніпропетровськ, 2006.

Проведена оцінка самозапилених ліній, створених за участю плазм Ланкастер, Айодент і Рейд (BSSS), і їх тесткросів за основними господарсько-цінними ознаками. За ефектами комбінаційної здатності ознак “врожайність зерна” і “вологість зерна при збиранні” виділені кращі лінії, які залучені в подальшу селекційну роботу з метою отримання нового вихідного матеріалу зі скороченим вегетаційним періодом. Показано варіювання цінних ознак у тесткросів, отриманих за участю ліній різних генетичних плазм. Представлені кращі гібридні комбінації для різних альтернативних груп ліній. Визначені параметри адаптивної здатності і стабільності гібридів, створених на базі перспективної лінії ДК 633/266-112. Запропоновані нові гібриди кукурудзи для практичного використання в виробництві. Доведена можливість отримання більш скоростиглого вихідного матеріалу, створеного на базі перспективних ліній геноплазми Ланкастер, в наступних циклах селекції.

У дисертації висвітлені теоретичні і практичні результати, які у сукупності забезпечують вирішення актуальних задач, щодо оцінки вихідного матеріалу кукурудзи за основними господарсько-цінними ознаками, використання його в практичній селекції при створенні високопродуктивних скоростиглих гібридів і подальшого поліпшення за ознаками скоростиглості.

1. На основі середньопізніх (Ланкастер, Айодент, Рейд (BSSS)) і скоростиглих генетичних плазм виділені нові самозапилені лінії кукурудзи, які характеризуються комплексом господарсько-цінних ознак і придатні для створення нових скоростиглих високопродуктивних гібридів кукурудзи, пристосованих до вирощування в умовах Степу України. Дослідження в стресових умовах нових самозапилених ліній, створених на базі елітних зразків ранньостиглих і пізньостиглих плазм, дозволило виділити з них ряд скоростиглих генотипів з стабільними позитивними показниками ефектів ЗКЗ за ознакою “врожайність зерна”, більшість з яких була споріднена з генетичною плазмою Ланкастер.

2. Використання ліній, споріднених з генетичною плазмою Рейд (BSSS), при створенні гібридів дозволило одержати максимальний відсоток високорослих форм з прикріпленням качана не нижче 40 см, але вони характеризувались найбільш тривалим по досліду періодом “сходи – цвітіння 50% качанів”

3. Отримання значного відсотку гібридів зі скороченою довжиною періоду “сходи – цвітіння 50% качанів” було зумовлено високим ступенем домінування скоростиглості вихідного матеріалу, створеного на базі лінії ДК 427.

4. Тесткроси, які були отримані за участю ліній, споріднених з генетичною плазмою Ланкастер, характеризувались нижчою вологістю зерна при збиранні в порівнянні зі стандартом Кадр 267МВ (на 0,3-0,9%), незалежно від генетичного походження тестеру.

5. Формування структури генетичного різноманіття у середньоранній і середньостиглій групах пов‘язано і з приоритетними гетерозисними моделями. За результатами досліджень визначено, що найбільш оптимальна гетерозисна модель для створення гібридів цих груп стиглості – Айодент х Ланкастер. При селекції нового вихідного матеріалу важливо не порушувати цей зв‘язок. Перспективним є залучення в гібридизацію генотипів, які створені на базі плазм Айодент х ВSSS і Мо17 х Оh 43.

6. Оцінка адаптивної здатності та стабільності гібридів, створених на базі лінії ДК 633/266-112, за ознакою „врожайність зерна” дозволила виявити їх реакцію на екологічні фактори і відібрати гібридні комбінації з високою та стабільною врожайністю зерна. Серед них гібриди, занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні: Солонянський 298СВ (2006 р.), та Хмельницький СВ і Сов 329СВ (2007 р.).

7. За результатами досліджень лінії ДК 633/266-112, ДК 633/266-59 і
   ДК 427/266-28 визнано найбільш цінними для подальшого використання в програмах по створенню нових гібридів кукурудзи. Висока загальна комбінаційна здатність та позитивна характеристика за іншими господарсько-цінними ознаками сприяла їх залученню до нового циклу селекції з метою одержання більш скоростиглих аналогів.

8. Дослідження ознак, пов’язаних з скоростиглістю, в F₂ поколінні дозволяє прогнозувати отримання ліній з бажаними властивостями при подальшому самозапиленні і виявило позитивний вплив добору на скорочення періоду “сходи – цвітіння 50% качанів” у популяціях, які досліджувались, виняток (ДК 633 х ДК 427) F₂.

9. Гібридні популяції (ДК 633/266-112 х ДК 267-4)F₂ і (ДК 427/266-28 х ДК 267-4)F₂ перспективно використовувати для добору найбільшої кількості скоростиглих форм. Лінія ДК 267-4 як компонент гібридних популяцій забезпечує низьку вологість зерна при збиранні та сприяє ефективному добору скоростиглих генотипів.

Публікації автора:

1. Дзюбецький Б.В., Олешко О.А., Олешко О.Г. Добір на раннє цвітіння качанів в гібридних популяціях кукурудзи, створених на базі ранньостиглих та середньопізніх ліній // Селекція і насінництво. – 2002. – Вип. 86. – С. 20-26. (Особистий внесок: проведення досліджень, статистична обробка даних).

2. Олешко О.Г. Оцінка нових самозапилених ліній кукурудзи, споріднених з генетичною плазмою Ланкастер // Бюлетень Інституту зернового господарства. – Дніпропетровськ, 2003. - №21-22. – С. 65-69.

3. Олешко О.Г. Адаптивна характеристика гібридів кукурудзи, створених за участю лінії ДК 633/266-112 // Бюлетень Інституту зернового господарства. – Дніпропетровськ, 2005. – № 26-27. – С. 90-95.

4. Олешко О.Г. Ідентифікація самозапилених ліній кукурудзи, створених на базі різних генетичних плазм // Матеріали Всеукр. науково-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів з проблем зерна в Україні. – Дніпропетровськ: Інститут зернового господарства УААН, 2002. – С. 45-46.

5. Олешко О.Г. Оцінка нових самозапилених ліній кукурудзи, створених на базі різних генетичних плазм // Матеріали Всеукр. науково-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів з проблем сучасного землекористування. – Київ-Чабани: Інститут землеробства УААН, 2002. – С. 134-135.