Анотація до роботи:

Колесникова В.І. Ідеї аналітичної психології К.Г. Юнга в дослідженні проблем особистісного розвитку . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2003.

У поданому дисертаційному дослідженні розглядаються концептуальні уявлення аналітичної психології К.Г. Юнга про структуру та функції особистості та процес її розвитку. Дослідження було спрямоване на експлікування ідей К.Г. Юнга про психічний розвиток і особистісний ріст та на їхнє інтегрування в сучасне вітчизняне знання про особистість, а також на здійснення практичного дослідження типології та структури особистості й динаміки процесу розвитку індивідуальності.

Створено і перевірено на надійність і валідність методику “Юнгівська типологія особистості”, за допомогою якої була здійснена діагностика функціонально-психологічного типу особистості на вибірках випробуваних із різними соціально-демографічними характеристиками.

Проілюстрована можливість використання юнгіанської моделі структури та розвитку особистості як методолого-теоретичної основи для процесу сприяння особистісному росту в межах психологічного консультування.

1. Евристичний потенціал уявлень К.Г. Юнга з проблеми співвідношення свідомого та несвідомого психічного у процесі особистісного розвитку полягає у експлікації й інтерпретації феноменології символічних форм репрезентації суб'єкту проблем і резервів його особистісного розвитку.

2. Суб'єкт у юнгівському його трактуванні, знаходиться в постійному пошуку досконалої особистісної цілісності, аналогічної вродженій недиференційованій Самості. Суб'єкт, що просувається вперед по шляху реалізації своєї несвідомої Самості, з необхідністю переводить зміст особистого несвідомого в свідомість, внаслідок чого обєм особистісних сенсів розширюється, тобто відбувається реалізація потенціалу особистісного розвитку, що і є метою процесу індивідуації. Тому використання поняття індивідуації як системного механізму особистісного розвитку дозволяє розкрити етапи іманентно властивої суб'єкту інтенції до власного розвитку.

3. Цільовою функцією особистісного розвитку є самореалізація, досягнення якої можливе за умови диференціації та розвитку всіх підструктур особистості. Якщо яка-небудь із частин особистості (на етапі інтеграції змістів Тіні, Аніми/Анімуса, Персони, Самості) відкидається, то ці системи будуть діяти як центри опору особистісному розвитку, що в свою чергу, призведе до формування патологічних комплексів поведінки.

4. Наявність недиференційованих підструктур особистості веде до дисгармонійного розвитку. Процес індивідуації запобігає девіантному розвитку і приводить до взаємної відповідності всі потенціальні можливості психічної субстанції, сприяє збагаченню змісту свідомості і розширенню маштабу нашої особистості. Тому вона виступає не тільки як «етична необхідність», але як одна з базових складових повноцінної життєдіяльності особистості.

5. Концептуальні положення аналітичної психології К.Г. Юнга можуть бути використані психологом для індикації зовнішніх та внутрішніх причин виникнення криз в особистісному розвитку з метою сприяння суб'єкту при їхньому розв’язанні.

6. Положення К.Г. Юнга стосовно типології особистості послужили теоретико-методологічною основою для створення валідної та надійної методики, що дозволяє здійснити діагностику психологічного типу особистості.

7. Використання уявлень К.Г. Юнга про індивідуальні типологічні особливості особистісного розвитку дозволяє психологу виробити досить чіткі рекомендації для клієнта в межах психологічного консультування, орієнтованого на вирішення таких завдань:

сприяння процесам самоідентифікації суб'єкта завдяки з'ясуванню психологічного типу особистості;

виявлення перекрученого психологічного типу особистості (якщо особистісний розвиток йде за таким шляхом) і сприяння первісній типологічній схильності суб'єкта до розвитку відповідної установки та функцій психіки;

формування стратегій дитячо-батьківських стосунків, що сприяють максимально повному розвитку психологічного типу особистості дитини;

сприяння у виробленні індивідуального підходу до учня із врахуванням його типологічних властивостей (під час роботи психолога з учнем, його вчителями та батьками);

сприяння в розв’язанні специфічних сімейних конфліктів, пов'язаних з особливостями проявів психологічних типів кожного з подружжя.

8. На початкових етапах аналітично-орієнтованого психологічного консультування методика ЮТО може бути використана для досягнення таких цілей:

досить швидка й точна діагностика психологічного типу особистості;

діагностика змішаного типу особистості;

сприяння якнайшвидшому встановленню рапорта між психологом та клієнтом;

результати діагностики в поєднанні з матеріалами первинної бесіди дозволяють психологу виробити найбільш адекватне уявлення про психологічну специфіку проблем клієнта (наприклад, про наявність перекрученого психологічного типу) і про можливості їхнього подальшого розв’язання;

діагностика типу особистості дуже важлива при виборі форми активної уяви, пропонованої клієнту для диференціації чи установки функцій, які знаходяться в несвідомому.

9. В аналітичній психології К.Г. Юнга, в найбільшій мірі реалізований суб'єктний підхід до вивчення особистості, що відповідає традиціям вітчизняної психології.

10. Юнгіанська модель структури та розвитку особистості може виступати методолого-теоретичною основою для процесу сприяння особистісному росту у межах аналітично орієнтованого психологічного консультування.

11. Дослідження особливостей самодетермінації життя особистості при різних функціонально-психологічних типах показало наявність складних опосередкованих зв'язків індивідуальної структури самодетермінації та психологічного типу особистості за К.Г. Юнгом. Якщо в представників того ж самого психологічного типу виявляється стійкий набір дій з організації життя, то можна говорити про типологічні особливості самодетермінації життя особистості.

Публікації автора:

1. Теоретико-методологические основы диагностики типов личности по К.Г. Юнгу. // Наука і освіта. – № 4-5. – 1998. – С. 39 – 41.

2. Опросник «Юнгианская типология личности» // Наука і освіта. – № 3. – 2001. – С. 52 – 64.

3. Юнгианская диагностика личности на начальных этапах психотерапии // Наука і освіта. – № 4. – 2001. – С. 37-40.

4. Проблема співвідношення свідомого і несвідомого психічного у роботах К.Г. Юнга // Збірник наукових праць інституту ім. М.П. Драгоманова: Психологія. – К., 2002. – Випуск № 15. – С. 51-57.

5. Экспериментальное изучение личности по К.Г. Юнгу. // «Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков». Одесса, 1994. – С. 40.

6. Интрапсихические процессы как причина конфликтного поведения личности. // «Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика». Тези ІІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції. К.-Чернівці, 1995. – С. 73-75.

7. Работа с бессознательным в процессе индивидуации. // Матеріали других міжнародних психологічних читань. Харків, 1995. – С. 118-119.

8. Проблема и функции мировоззрения в парадигме аналитической психологии. // «Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні». Матеріали ІІ зїзду Товариства психологів України. – К., 1996. – С. 9-12.

9. Аналитическая психология как новый концептуальный подход в психологическом образовании. // «Психологічна освіта в системі вищої школи». Збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-методичної конференції. – Одеса, 1997. – С. 8-10.