Проведене комплексне дисертаційне дослідження охопило кілька напрямків діяльності органів державної виконавчої влади України, зокрема, служб, органів, підрозділів системи МВС України щодо формування позитивного іміджу як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Це дало можливість системно виконати всі накреслені завдання, досягти поставленої мети та зробити наступні висновки. 1. Політичний імідж (складова публічного іміджу) є штучно сформованим та керованим інтелектуальним (в тому числі ідеологічним) продуктом з потужною діяльнісною компонентою, котра має на меті формування в суспільній свідомості позитивного ставлення до суб’єкта політики (об’єкта позиціонування) як професійного учасника політичного процесу, схвалення більшістю громадян електорального віку його діяльності та заручення підтримкою з боку домінуючої частини політичної еліти. Поняття “політичний імідж” та “політична культура” тісно пов’язані між собою. Домінуючою складовою політичного іміджу об’єкта позиціонування є його політична культура, так само, як однією з найрепрезентативніших ознак політичної культури об’єкта позиціонування є його бажання формувати власний позитивний імідж (мотиваційна компонента), дії в цьому напрямі (застосування прозорих та чесних ПР- та комунікативних технологій). 2. Політична культура органу державної виконавчої влади – тема мало досліджена в сучасній політологічній науці. Нами пропонуються наступні складові політичної культури органу державної виконавчої влади: 1) політична культура як культура прийняття рішень на різних рівнях; 2) культура сприйняття політичних процесів та участі в них, зокрема, культура вирішення кризових (складних, конфліктних) ситуацій; 3) політична культура функціонерів органу державної виконавчої влади та першої особи – політика, політичного діяча; 4) створення та легітимація певного ідеологічного продукту, підкріплення його діяльнісною компонентою, тим самим визначення параметрів політичної культури в суспільстві; 5) створення певних моделей поведінки для громадян держави, модифікація таких моделей; 6) співпраця з громадськими організаціями та політичними партіями; 7) співпраця з представниками різних релігійних конфесій як форма політичної поведінки; 8) взаємодія із ЗМІ; 9) взаємодія з іншими гілками влади (в тому числі лобіювання власних інтересів); 10) цілеспрямована робота із зверненнями громадян тощо. Досліджено природу, характер, функції окремих елементів політичної культури в контексті специфічних проявів національних особливостей діяльності органу державної виконавчої влади України. 3. Реформування системи МВС України на сьогоднішній день є одним з аспектів втілення державної політики в правоохоронній галузі. Але реформа не має ні алгоритму (покрокового, поетапного плану), ні часових обмежень для здійснення відповідних етапів, ні визначення кола суб’єктів, відповідальних за результати перетворень. Іншими словами, продекларований реформаторський вектор не має під собою ідеологічних, організаційно-управлінських, ресурсних підвалин, котрі повинні міститися в програмному документі - Концепції реформування системи МВС України. Робота над програмним документом МВС України не здійснюється. Без визначення вектору руху та поетапності здійснення кроків з реформування системи МВС, ініціювання внесення змін та доповнень до Закону України “Про міліцію” та прийняття низки інших законів (зокрема, “Про органи внутрішніх справ України”) міліція й надалі перебуватиме під шквалом звинувачень у неефективності, невисокому рівні забезпечення законності під час здійснення своєї діяльності. Відтак страждатиме її імідж – бачення споживачами “міліцейських послуг” її соціальної ролі в суспільстві. Запропоновано план дій (концепцію, програму), котра має чітко окреслити кінцевий результат, стандарти та строки досягнення результату, схваленого самим суспільством. І тільки розбіжності з прогнозованим результатом, а також факти порушення законності під час здійснення співробітниками міліції покладених на них обов’язків мають спричинювати зміни в суспільній свідомості щодо діяльності міліції в негативний бік. Концепція реформування системи МВС України має бути політичним, ідеологічним, управлінським документом, що стане складовою Концепції політичної реформи держави. Разом з тим програмний документ правоохоронного відомства повинен бути самодостатнім і містити стратегічні напрямки, в руслі яких прийматимуться рішення, за які в подальшому, згідно Концепції адміністративної реформи України, нестиме відповідальність політик, котрий очолює ввірений йому орган державної влади. 4. Обгрунтовано створення Концепції інформаційної політики МВС України, котра слугуватиме магістральним документом для регулювання процесів взаємодії засобів масової інформації та органів і підрозділів внутрішніх справ. Метою створення Концепції інформаційної політики МВС України є: 1) вироблення єдиних підходів під час організації та здійснення взаємодії із засобами масової інформації (комунікації), а також регламентації та вдосконалення роботи з інформаційними ресурсами; 2) підготовка пропозицій нормативно-правового, методичного, наукового та організаційного характеру, спрямованих на вдосконалення та підвищення ефективності інформаційної політики, що проводиться МВС України; 3) всебічне висвітлення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ у ЗМІ. 5. Обгрунтовано слушність концептуального підходу до побудови іміджу органу державної виконавчої влади (на прикладі системи МВС України), доведено надзвичайну роль для формування іміджу вивчення громадської думки щодо діяльності міліції, наголошено на необхідності поглиблення партнерських відносин між міліцією і населенням та організації дієвого громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів держави. 6. Визначено категоріальний апарат проблеми формування позитивного іміджу органу державної виконавчої влади. Зазначено, що ПР є сукупністю технологій і комплексом технік, об’єднаних в певний управлінський цикл, за допомогою яких здійснюється планомірна діяльність з позиціонування об’єкта в соціумі; кінцевою метою такого позиціонування є формування позитивного іміджу об’єкта, підняття його авторитету та встановлення статусу престижності для більшості контактів з таким об’єктом. 7. Акцентовано увагу на тому, що в контекст взаємодії громадської думки та влади включено велику кількість соціальних суб'єктів. ЗМІ виступають у ролі не лише посередника, а саме регулятора відносин між громадянами і державними, політичними, соціальними інститутами суспільства. На поведінку людей та діяльність організацій величезний вплив має громадська думка. Отримані дані опитувань дозволяють простежити окремі тенденції, що відображають взаємозв’язок органу державної виконавчої з соціумом. 8. Визначено, що ЗМІ належить найголовніша роль у поширенні правової інформації. Жодне інше джерело інформації про право не здатне суперничати за популярністю із ЗМІ. Думка, висловлена у ЗМІ про недостатню ефективність роботи правоохоронних органів, викликає сумнів у надійності правового захисту особистих і суспільних інтересів від злочинних посягань. Змалювання образу незахищеного представника охорони правопорядку викликає песимізм в одних і стимулює до протиправної поведінки інших. Одночасно обгрунтовано, що повністю “відкритою” система МВС України бути не може. Це може негативно позначитися на виконанні нею магістральних конституційних функцій. Демократичний контроль може перетворитися на мету руху. Натомість, контроль є засобом, мета — це безпека: громадська, особиста, господарюючих структур тощо. 9. Подальший розвиток отримало судження про те, що індивідуальна та загальна профілактика злочинності зменшить в майбутньому витрати на саму боротьбу зі злочинністю. Залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень в Україні має стати одним з пріоритетних шляхів протидії злочинності, зменшення масштабів її розповсюдження, покращання криміногенної обстановки. Наголошено на тому, що ідеологія партнерства населення з міліцією не є масовою; заходи щодо поліпшення співпраці поки що не принесли відчутних результатів; кількісні зміни досі не трансформувались в якісні; дію Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки слід пролонгувати. Разом з тим не можна передавати громадськості магістральні функції міліції. Партнерство повинно мати свої межі, як законодавчо закріплені, так і такі, що відповідають здоровому глузду. Партнерство не повинно бути лазівкою для прикриття правопорушень, не повинно воно бути і компенсаторним елементом за умов відсутності законності чи низької ефективності діяльності міліції. 10. Вперше в теорії ПР розглянуто процес формування іміджу як управлінський цикл. Доведено та обгрунтовано, що організаційно-управлінські процеси побудови іміджу органу державної виконавчої влади та першої особи, яка його очолює, складаються з шести етапів (управлінський цикл): креативний, аналітико-управлінський, формуючий, констатуючий, аналітико-констатуючий та синтетичний. Процес побудови іміджу відбувається постійно. Концепція позиціонування, розроблена на певний термін, повинна плавно переходити в концепцію позиціонування, розроблену на наступний термін (пролонгуватися). Ця діяльність має бути безперервною; змінюються лише бюджетні ліміти, організаційні кадрові ресурси, матеріально-технічна база та умови (соціальні, політичні). 11. Вперше запроваджено поняття об’єкта та суб’єкта управління побудови іміджу системи МВС України. Об’єктом управління іміджем є громадська думка про діяльність української міліції, її роль у процесах державного управління в цілому. Суб’єкт (багаторівневий, складний) управління не може безпосередньо впливати на формування громадської думки. 12. Запропоновано стратегію реформування відомчої преси системи МВС України, наголошено на необхідності створення принципово нової газети, що потребує наукового підходу та врахування сукупної дії різноманітних факторів – соціальних, економічних, організаційних, навіть політичних, а також прогнозованих умов функціонування видання в майбутньому. Розроблено моделі організаційно-правових засад діяльності системи МВС України щодо розвитку відомчих інформаційних ресурсів та вдосконалення інформаційно-комунікативної інфраструктури. Значну увагу приділено закономірностям інноваційного процесу і його специфіці, цілеспрямованим змінам в підходах до позиціонування органів державної виконавчої влади та функціонування МВС України як системи. Запропоновано розмежовувати за смисловим наповненням проведення представницьких ПР-заходів – брифінгів і прес-конференцій, визначено спільне й відмінне в організаційних засадах цих заходів. 13. Розроблено комплексні організаційно-правові заходи щодо інформаційної підтримки підготовки та прийняття управлінських рішень, кадрового забезпечення інформаційної діяльності органу державної виконавчої влади; обгрунтовано, що внутрішній (корпоративний) та зовнішній (публічний) аспекти іміджу перебувають у постійному зв’язку, в процесі взаємодоповнення, їхня побудова потребує комплексних підходів. 14. Запропоновано концепцію демілітаризації підрозділів органів внутрішніх справ, що працюють над формуванням публічного іміджу міліції. Запропоновано не спрямовувати відомчі навчальні заклади системи МВС на підготовку відповідних спеціалістів, а налагоджувати співпрацю щодо підготовки необхідних системі МВС кадрів з цивільними навчальними закладами. Натомість, пропонується запровадити викладання в відомчих (системи МВС) навчальних закладах нового спецкурсу “Імідж міліції України”, що допоможе працівникам системи МВС України більш ефективно, з використанням новітніх підходів здійснювати управління, спрямовувати діяльність цивільних співробітників служб та підрозділів, до функціональних обов’язків яких входить формування позитивного іміджу системи МВС. 15. Досліджено закономірності ідеологічного сприйняття й світорозуміння окремої людини (на прикладі члена корпорації) та масового суспільства. Проаналізовано стан проблеми формування внутрішньої (корпоративної) ідеології та побудови корпоративного іміджу системи МВС України. Аналіз дав можливість дійти висновку, що ідеологія – це необхідна складова для будь-якого позиціонування (структури, товару, послуги), складова філософського продукту, на підставі якої виробляються комплексні програми (концепції) позиціонування, пристосовуються і коригуються універсальні матриці позиціонування, розробляються індивідуальні механізми впровадження - технології і техніки. В системі МВС України слушно розпочати процеси ревіталізації (модифікація старих механізмів) та інтеграції (запозичення кращих новозапроваджень в корпораціях на кшталт системи МВС, в тому числі зарубіжних) ідеологічних процесів. Ці процеси тісно пов’язані з побудовою іміджу системи МВС, оскільки кожна корпорація формує свою ідеологію. 16. Запропоновано аналіз трансформаційних процесів культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному (близьке зарубіжжя) та внутрішньополітичному рівнях існування держави, а також в умовах державотворчих зрушень. Вперше піднято тему та обгрунтовано, що відмова від розробок на державному рівні основних засад суспільної ідеології може призвести до узурпування ідеологічної сфери однією з політичних сил (внутрішня ідеологічна експансія); насичення ідеологічної сфери чужими (з боку інших держав) для українського соціуму ідеологемами – насадження неприйнятного способу життя, культурних традицій тощо (зовнішня ідеологічна експансія); зіткнення протиборчих ідеологій, паралельне існування різновекторних ідеологем, що здатне спричинити підвищення рівня конфліктогенності соціуму (ідеологічний хаос). Кожен з перерахованих варіантів є руйнівним для системи МВС України, як і інших силових структур, котрі мають власну внутрішню (корпоративну) ідеологію. Без чітко визначених ідеологічних орієнтирів на державному рівні корпоративна ідеологія ще деякий час зможе існувати автономно, однак, будучи підсистемою, не підживлюючись ззовні, вона опиниться у вакуумі на рівні ідеологем, зазнає занепаду. Ідеологічна сфера – це сфера національної безпеки держави. 17. Вперше в теорії ПР запропоновано розглядати побудову внутрішнього (корпоративного) іміджу органу державної виконавчої влади на рівнях ідеологем; технік і технологій впровадження (механізми, їх організаційно-правове закріплення); концептуальному рівні, що уособлює собою певний управлінський цикл, котрий грунтується на розробці та легітимації механізмів впровадження внутрішньої (корпоративної) ідеології та формування внутрішнього (корпоративного) іміджу органу державної виконавчої влади; виділенні організаційного та фінансового ресурсу для втілення в життя програм з підвищення внутрішнього (корпоративного) іміджу та створення ідеологічного продукту на рівні корпорації; моніторингу думок та настроїв всередині корпорації, обранні джерел ідеологічного впливу, коригуванні програм з підвищення внутрішнього іміджу, затвердженні та зміні планів ПР-заходів; поточному та остаточному контролі, пролонгації дії тих механізмів, що пройшли успішну апробацію та були перевірені на слушність. 18. Розглянуто спеціалізовану технологію ПР – лобіювання, метою якої є також побудова позитивного іміджу та формування сприятливої громадської думки. Аналіз організаційно-правових засад лобістської діяльності органу державної виконавчої влади дав можливість дійти висновків, що у зв’язку з тим що на державному рівні явище лобізму не знайшло відображення в актах законодавства, назріла необхідність відомчого регулювання цього процесу. Таким шляхом пішло МВС України, розпочавши планомірну реалізацію завдання постійного узгодження політичних і соціально-економічних рішень з представниками іншої гілки влади – законодавчої. Обгрунтовано на нових засадах необхідність поглиблення співпраці з усіма депутатськими фракціями (групами) та позафракційними народними депутатами, дотримуючись принципів відкритості, прозорості й рівності народних обранців; налагодження конструктивного діалогу з усіма політичними партіями, представленими в парламенті, що сприятиме створенню клімату взаємної довіри і солідарної відповідальності між законодавчою та виконавчою гілками влади. Наголошено на слушності впровадження в дію не лише інтеграційних механізмів, а й реалізації всіх можливих ПР-технологій, що розроблені та апробовані в межах лобістської діяльності. 19. На нових методологічних засадах визначена стратегія забезпечення дієвого “міліцейського” лобі в радах усіх рівнів, що має відіграти позитивну роль щодо прийняття тих чи інших законопроектів, які стосуються оптимізації роботи системи МВС України. Втрата позицій у галузі формування національного правового поля призводить до унеможливлення продуктивної роботи з боку підрозділів та служб МВС України у сфері надання специфічних послуг населенню, а також до суттєвої втрати іміджевих показників. Такі втрати відбуваються в два етапи: 1) на етапі неприйняття лобійованого МВС України законопроекту; 2) на етапі діяльності за відсутності бажаного правового регулювання, коли за об’єктивних умов немає можливості здійснювати обов’язкові функції належним чином. |
