Анотація до роботи:

Корніцька Г.В. Індукція овуляції у пацієнток з безпліддям поєднаного генезу у програмах допоміжних репродуктивних технологій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство і гінекологія. – Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена питанням підвищення результативності лікування в циклах екстракорпорального запліднення шляхом визначення оваріального резерву та вибору оптимального протоколу індукції овуляції у пацієнток з безплідністю поєднаного генезу.

В роботі проведено клініко-статистичний аналіз та вивчено гормональний гомеостаз пацієнток програми екстракорпорального запліднення з поєднаними формами безплідності. Проведено формування тестів оваріального резерву, які були зіставлені з якістю оваріальної відповіді та клінічно апробовані у лікувальному циклі. Визначені закономірності та виявлені причинно-наслідкові зв’язки між гормональними порушеннями та ступенем виразності оваріальної відповіді, що дозволило вибрати оптимальну схему овуляторної індукції.

Розроблена та впроваджена в практику схема оваріальної індукції з використанням оральних контрацептивів для пацієнток з очікуваним високим ступенем оваріальної відповіді, при застосуванні якої можливо проводити профілактику синдрому гіперстимуляції яєчників у циклі, попередньому лікувальному, а також знизити ступінь оваріальної відповіді з високого, який реєструвався раніше, до нормальних показників.

Впроваджено в практику охорони здоров’я додаткові критерії ультразвукового контролю за станом фолікулогенезу в залежності від ступеня виразності оваріальної відповіді, що дає можливість проводити диференційоване призначення протоколів індукції овуляції.

Розроблено підходи до призначення різних схем індукції овуляції, в залежності від наявності патології у репродуктивній системі, що підвищує результативність лікування методом екстракорпорального запліднення.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – підвищення результативності лікування в циклах екстракорпорального запліднення шляхом визначення оваріального резерву та вибору оптимального протоколу індукції овуляції у пацієнток з безплідністю поєднаного генезу.

1. Трубно-перитонеальна безплідність у жінок, які потребують екстракорпорального запліднення, у 37,2% випадків перебігає на тлі хронічної ановуляції, поєднується у 14,1% хворих з вторинним полікістозом, у 18,3% – з імунологічними факторами безплідності та у 5,1% – з синдромом полікістозних яєчників.

2. Функціональний стан гіпофізарно-яєчникової системи у жінок із поєднаними формами безплідності порушено, що виявлялося у зниженні базального рівня фолікулостимулюючого та лютеінізуючого гормонів гіпофізу, а також відсутністю характерних “піків” їх концентрації у сироватці крові. У переважної більшості хворих (69,6%) вміст прогестерону в крові в лютеінову фазу циклу був значно нижче (27,5±0,29 нмоль/л), ніж у хворих із трубно-перитонеальною безплідністю (35,3±0,27 нмоль/л) (р<0,05) на тлі підвищеної концентрації в крові тестостерону, що свідчило про глибокі порушення стероідогенезу в системі гіпофіз-надниркові залози-яєчники при поєднанні факторів безплідності.

3. Встановлено, що критерії ультрасонографічного моніторінгу фолікулярного апарата яєчників і рівень концентрації естрадіолу в день введення овуляторної дози хоріонічного гонадотропіну можуть бути інформативними ознаками прогнозу результативності циклів ЕКЗ.

4. На підставі вивчення циклів ЕКЗ із застосуванням екзогенного ФСГ визначені параметри тестів оваріального резерву на стимуляцію овуляції. При адекватній відповіді яєчників базальний рівень ФСГ у крові повинний бути менше 11 МО/л, приріст концентрації естрадіолу – більше 0,11±0,02 нмоль/л. При зміні цих параметрів (б-ФСГ>11 МО/л і Е₂<0,11 нмоль/л) можливо прогнозувати нерезультативну відповідь на стимуляцію овуляції.

5. Застосування оральних контрацептивів пацієнтками з підвищеною оваріальною відповіддю, перед основним циклом індукції овуляції, дозволяє нормалізувати відношення ЛГ/ФСГ. Концентрація ЛГ значно знижується тільки при застосуванні методу подвійної супресії до 4,4±0,51 МО/л проти 9,3±1,77 МО/л при довгому протоколі (р<0,01). Концентрація загального тестостерону істотно знижується при застосуванні обох протоколів, а пік концентрації естрадіолу при застосуванні протоколу подвійної супресії є значно нижчим (12,3±3,1 нмоль/л), ніж при використанні довгого протоколу – 16,5+2,3 нмоль/л (р<0,01), що сприяє підвищенню результативності в циклі ЕКЗ.

6. Встановлено, що при зниженій реакції яєчників на терапію гонадотропінами слід застосовувати короткий протокол індукції овуляції. У пацієнток з нормальною чи підвищеною оваріальною відповіддю показаний довгий режим оваріальної індукції, що дозволяє запобігти передчасній лютеінізації фолікулів.

7. Диференційований підхід до застосування короткого чи довгого протоколів стимуляції овуляції в залежності від запропонованих параметрів оваріальної відповіді дозволяє досягти кількості випадків вагітності до 37 % і 35% відповідно.

Публікації автора:

1. Корніцька Г.В., Ільїн І.Є., Вовк І.Б. Подвійна супресія гіпофізу при застосуванні оральних контрацептивів та агоніста гонадотропін-релізінг-гормону у пацієнток із високим ступенем оваріальної відповіді для оптимізації результатів ДРТ-циклів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2001. – № 3. – С.115-118.

2. Г.В.Корніцька, І.Є.Ільїн. Контрольована гіперстимуляція яєчників у короткому та довгому режимах для програм допоміжних репродуктивних технологій // Перинатологія та педіатрія. – 2001. – № 4. – С.16-18.

3. Ільїн І.Є., Корніцька Г.В.. Порівняльна оцінка ефективності застосування альбуміну людини та крохмалю у профілактиці синдрому гіперстимуляції яєчників при лікуванні неплідності методом екстракорпорального запліднення // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2001. – № 4. – С.152-154.

4. Корніцька Г.В. Використання препаратів фолікулостимулюючого гормону як скринінг-тестів для визначення оваріального резерву в хворих на безплідність // Ліки. – 2001. – № 1-2. – С.105-110.

5. Корницкая А.В., Ильин И.Е. Продолжительность введения агониста гонадотропин-релизинг-гормона: влияние на результаты лечения методом экстракорпорального оплодотворения // Буковинський медичний вісник. – 2001. – № 2-3. – С. 103-104.

6. Ильин И.Е., Корницкая А.В. Сравнительная оценка эффективности использования человеческого альбумина и рефортана в профилактике синдрома гиперстимуляции яичников при лечении бесплодия методом ЭКО // Збірник наукових праць. Асоціації акушерів-гінекологів України.-“Фенікс”. – Київ. – 2001. – С.289-292.