Анотація до роботи:

Івасик Наталія Орестівна. Індивідуалізація фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2003.

Об’єкт дослідження - процес фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму.

Мета дослідження – індивідуалізувати фізичну реабілітацію дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму.

Наукова новизна одержаних результатів - розроблено авторський підхід до формування індивідуальної реабілітаційної програми, що дозволяє ефективно застосовувати різні методики фізичної реабілітації для кожної дитини.

Дисертацію присвячено проблемі фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму. У роботі зроблено аналіз та узагальнення науково-методичної та спеціальної літератури, яка стосувалася особливостей етіології, клініки, діагностики, лікування та фізичної реабілітації бронхіальної астми у дітей, проаналізовано досвід організації і роботи “астма – школи” й ефективності навчання у ній.

У констатуючому експерименті визначено функціональний стан та особливості перебігу захворювання у дітей, хворих на бронхіальну астму.

Розроблено й експериментально обґрунтовано методику поєднання маніпуляційних втручань та дренажного положення для дітей, хворих на бронхіальну астму; запропоновано алгоритм обстеження дітей, хворих на бронхіальну астму, та алгоритм складання програм з фізичної реабілітації залежно від симптоматики захворювання та цілей лікування на момент втручання.

1. Аналіз літературних джерел засвідчив, що у фізичній реабілітації хворих на бронхіальну астму переважає підхід до бронхіальної астми як до цілісного захворювання, що не дає можливості повністю індивідуалізувати сам процес реабілітації. Бажаних результатів у лікуванні бронхіальної астми можна досягнути у кожної дитини, раціонально використовуючи сучасні підходи до терапії. Особливо ефективною у лікуванні бронхіальної астми є “ступінчаста терапія”, однак значно більшого ефекту можна досягнути поєднуючи медикаментозне лікування бронхіальної астми із допоміжними методами лікування (фізичною реабілітацією, спелеотерапією, дієтотерапією тощо). Пропонуємо авторський підхід до формування індивідуальної програми з фізичної реабілітації для дітей, хворих на бронхіальну астму з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей та симптоматичних особливостей кожної дитини.

2. Показники життєвої ємності легень (ЖЄЛ) у дітей 7-9 років, хворих на бронхіальну астму у середньому становлять 1,58±0,3 л, співвідношення ЖЄЛ до НЖЄЛ – 72±12,65 %, що є нижчим від норми. Динамічна спірометрія у дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму, в середньому оцінюється як задовільна, оскільки зміна ЖЄЛ після навантаження коливалася в межах ± 200мл. Фізична витривалість у цих дітей оцінюється як низька, оскільки індекс гарвардського степ-тесту (ІГСТ) є нижчим за 55. Показники проб Штанге і Генчі становлять 28,77±7,85 і 16,1±1,64 відповідно.

Хлопці хворіють на бронхіальну астму частіше, ніж дівчата, до того ж у більшості дітей захворювання діагностують упродовж п’яти перших років життя.

3. Рекомендована нами методика поєднання маніпуляційних втручань та дихальної гімнастики сприяє зняттю бронхоспазму і покращує еластичність та екскурсію грудної клітки. Розроблена авторська методика поєднання постурального дренажу і маніпуляційних втручань сприяє швидшому розрідженню та виведенню харкотиння з дихальних шляхів (показники пікфлоуметрії зросли після першого заняття на 20-30 л/хв., а після шостого – в 1,7 раза, покращується евакуація харкотиння з дихальних шляхів з першого заняття).

4. Процес фізичної реабілітації повинен супроводжуватися регулярними обстеженнями оскільки їх дані дають можливість оптимально підбирати методики втручання для конкретного пацієнта, контролювати перебіг захворювання та ефективність втручання, своєчасно і адекватно корегувати процес фізичної реабілітації відповідно до змін у стані пацієнта. Найбільш інформативними показниками для контролю за процесом фізичної реабілітації є пікфлоуметрія (PEF), екскурсія грудної клітки (ЕГК), аускультація, самопочуття пацієнта.

5. Доцільно застосовувати у стані ремісії домашні програми фізичної реабілітації для дітей, хворих на бронхіальну астму (збільшилися показники екскурсії грудної клітки (19,4%), пікфлоуметрії (6%), ЖЄЛ (12%), індексу Гарвардського степ-тесту (23,4%) тощо).

6. Домашні програми варто складати з урахуванням результатів тестувань фізичної витривалості та реакції бронхів на фізичне навантаження. При цьому за результатами наших досліджень, позитивна реакція бронхів на фізичне навантаження не вказує на погану фізичну витривалість, а низька витривалість необов’язково є внаслідок позитивної реакції бронхів на фізичне навантаження.

7. Індивідуальний підхід до фізичної реабілітації у лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму, є більш ефективний від загальноприйнятих методик лікування бронхіальної астми у дітей (в експериментальних групах після курсу фізичної реабілітації наявний більший приріст у показниках ЕГК, PEF, ЖЄЛ, ІГСТ, ЖЄЛ/НЖЕЛ, ніж у дітей контрольних груп). Методики фізичної реабілітації мають кардинальні відмінності, тому їх підбір має бути індивідуальним для кожного пацієнта, з урахуванням його клінічного стану, способу життя, мотивації і бажання до занять за вибраною методикою. Складаючи програми з фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму, доцільно застосовувати симптоматичний підхід.

8. Програма фізичної реабілітації для дітей, хворих на бронхіальну астму повинна бути тривалою, етапною, диференційованою залежно від симптомів захворювання та функціональних можливостей дитини. Після курсу фізичної реабілітації всі функціональні показники у дітей, хворих на бронхіальну астму, значно зросли. До того ж приріст у дітей 7-9 років був більшим, ніж у дітей 10-13 років. Так ЖЄЛ зросла на 20 % у дітей 7-9 років, хворих на бронхіальну астму і на 18,8 % у дітей 10-13 років з цією патологією. Співвідношення ЖЄЛ до НЖЄЛ зросло на 19,7 % і 15,7 % відповідно до віку. Приріст ІГСТ становив 35,5 % у дітей 7-9 років і 14,2 % у дітей 10-13 років. Показники проби Шташге – 8 % і 5 %, Генчі – 6,8 % і 4,7 % відповідно до віку. Фізична реабілітація дітей з бронхіальною астмою може бути ефективною за умови, що всі учасники процесу (лікар, фахівець з фізичної реабілітації, хвора дитина і її батьки) будуть розуміти необхідність тривалої терапії та активно співпрацювати як одна команда.

Проведений аналіз дозволяє за матеріалами дисертаційного дослідження визначити напрямки подальших перспективних наукових досліджень, пов’язаних із місцем та значенням фізичної реабілітації для дітей, хворих на бронхіальну астму; вдосконаленням довготермінових програм фізичної реабілітації з перспективою займатися фізичною культурою і спортом, вдосконаленням організаційної структури занять з фізичної реабілітації і вихованням основ здорового способу життя у цих дітей; стратегією співпраці лікувальних, освітніх, спортивних організацій.

Публікації автора:

1. Івасик Н.О. Фізична реабілітація дітей, хворих на бронхіальну астму: Метод. рек. для фахівців з фіз. реабілітації. - Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 64 с.

2. Івасик Н. Діагностична карта функціонального обстеження дихальної системи та реакції бронхів на фізичне навантаження для дітей, хворих на бронхіальну астму // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Випуск 5. - Львів, 2001. - Т . 2 – С. 218 – 221.

3. Івасик Н.О. Різноманітність підходів до використання дихальної гімнастики при лікуванні бронхіальної астми // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз виховання та спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова - Харків, 2001. - № 4. – С. 3-7.

4. Івасик Н. Методика поєднання постурального дренажу та маніпуляційних втручань при лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Випуск 6. - Львів, 2002. – Т. 2. – С. 321 – 326.

5. Івасик Н.О., Івасик О.О. Фізична реабілітація дітей, хворих на бронхіальну астму, в стані загострення // Актуальні питання педіатрії і дитячої хірургії: Тези доп. наук.-практ. конф., присвяченої 10-річчю Львівської міської дитячої клінічної лікарні. – Львів, 2003. – С.48-51.

6. Івасик Н.О. Особливості використання методів фізичної реабілітації для дітей з бронхіальною астмою // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Випуск 7. – Львів, 2003. – Т.1. – С. 238-242.

7. Івасик Н.О., Івасик О.О. Індивідуальний підхід до фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму // Педагогіка, психологія та мед.-біол. робл. фіз. виховання та спорту: Зб. наук. праць. За ред. С.С.Єрмакова - Харків, 2003. - № 6. – С. 17-26.

8. Івасик Н.О. Бронхіальна астма, фізична реабілітація, спорт // Актуальні проблеми юнацького спорту: Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конфер. –Херсон, 2003. – С. 128-131.

9. Івасик Н.О., Блажієвський О.В., Степанюк С.І., Голейчук В.П. З бронхіальною астмою через фізичну реабілітацію до спорту // Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді Львівщини: Зб. наук. пр. – Львів, 2003. – С. 54-56.