У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично вивірено новий підхід до вивчення комунікативної креативності, як до складної властивості особистості, що забезпечує успішність спілкування. На даному етапі роботи змістовні характеристики комунікативної креативності, такі як потребово-мотиваційна сфера, морально-етичний аспект проблеми, не розглядалися. Дослідженню підлягали формально-динамічні та якісні показники комунікативної креативності. Відповідно до мети дослідження розробка проблеми велась в двох напрямках. В межах першого напрямку було концептуалізовано поняття “комунікативна креативність”, виділені, описані та вивчені показники формально - динамічного та якісного рівнів даної складної властивості особистості. Був здійснений пошук рис (властивостей) особистості, в тому числі й професійно важливих, як таких, що є пов’язаними з комунікативною креативністю і які певним чином характеризують осіб з різним рівнем і сполученням її показників. В рамках другого напрямку здійснювався пошук індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності та рис особистості, що пов’язані з нею, у груп досліджуваних, що були поєднані за певною ознакою, зокрема, за віком і досвідом (юнацтво, дорослі) і за типом емоційності (стійка схильність до емоцій певної модальності та знаку). Узагальнення результатів теоретико-емпіричного дослідження підтвердило нашу гіпотезу та дало підстави для таких висновків: 1. Комунікативна креативність є стійкою властивістю особистості, яка містить комплекс інтелектуальних, емоційних та поведінкових компонентів, що сприяють нестандартному, нешаблонному розв’язанню ситуацій спілкування, прояву творчості у спілкуванні, генерації оригінальних ідей та засобів спілкування, вибору найбільш оптимальних для суб’єкта стратегій поведінки, що спрямовані на забезпечення успішної взаємодії з іншими людьми. Дану властивість слід відрізняти від понять „комунікативність”, „креативність”, „соціальний інтелект”, „товариськість” та ін. В структурі комунікативної креативності серед її формально-динамічних та якісних характеристик виділені та описані наступні показники: легкість у спілкуванні (Л), схильність до самопрезентації (Сп), схильність до незалежності (Н), конфліктність (К), емоційна стійкість у спілкуванні (ЕС с), схильність до маніпулювання (М), експресивність (Е), комунікативна компетентність (КК). 2. Аналіз психодіагностичного інструментарію показав, що методик, які діагностують виділені показники комунікативної креативності, практично не існує. Для вирішення задачі вивчення означених показників комунікативної креативності був розроблений за правилами психометрики тест-опитувальник комунікативної креативності (в співавторстві). Апробація оригінального тест-опитувальника показала високу ступінь його валідності та надійності, що дозволяє використовувати дану методику як в теорії, так і на практиці. 3. Визначені певні властивості особистості, зокрема, емоційність, товариськість, соціальний інтелект та широкий спектр рис особистості, які представлені у факторній моделі особистості Р.Кеттела, як такі, що є пов’язаними з показниками комунікативної креативності. Результати кількісного (кореляційного, факторного) аналізу демонструють наявність певних угрупувань властивостей особистості, що вивчаються, які включають і показники комунікативної креативності. 4. За допомогою якісного аналізу (метод профілів) вивчена специфіка означених психологічних властивостей особливості у представників груп з високими і низькими значеннями загального показника комунікативної креативності. Спільним для груп досліджуваних з високим рівнем комунікативної креативності є високий показник товариськості, соціального інтелекту та факторів особистості (16 PF структури), що несуть інформацію про комунікативні якості. 5. Дослідження особливостей комунікативної креативності у представників різних вікових груп показало, що у дорослих осіб з високими значеннями її показників виявляється високий соціальний інтелект, а у юнацькому віці, навпаки, висока комунікативна креативность (або низька) супроводжується низькими (або високими) значеннями більшості показників соціального інтелекту. Цей факт демонструє відсутність в юнацькому віці гармонійного поєднання комунікативної креативності, як формально-дінамічної основи якостям особистості, що виявляються у спілкуванні, і соціального інтелекту, який великою мірою представлений когнітивними компонентами і досвідом. 6. Доведено, що схильність до переживання певної модальності (тип емоційності) визначає індивідуальну специфіку комунікативної креативності, якісно-кількісне сполучення її показників, що, з одного боку, підтверджує гіпотезу про конституючий вплив емоційності на індивідуальну структуру комунікативної креативності, а з іншої, підтверджує вже прийняте в психології положення про системоутворюючу функцію емоційності. Специфіка показників комунікативної креативності, що виявляються у людей з різним типом емоційності, по суті відображає систему відношень, яка закладена в емоції кожної з модальностей. 7. Розроблено спеціальну програму, що спрямована на розвиток та корекцію комунікативних якостей особистості в юнацькому віці, з урахуванням групових та індивідуальних особливостей комунікативної креативності. Дослідження динаміки комунікативної креативності під впливом корекційних заходів показало, що рівень більшості її показників, зокрема, схильності до самопрезентації, незалежності, емоційної стійкості у спілкуванні, маніпулятивності та експресивності оптимізується: зникають крайні, полярні значення. Значення таких показників, як легкість у спілкуванні, конфліктність, комунікативна компетентність - підвищується. Це свідчить про спрямованість показників комунікативної креативності до гармонійного їх сполучення, яке забезпечує успішність спілкування. Виконана дисертаційна робота не вичерпує усіх аспектів означеної проблеми. Подальшого наукового пошуку потребує вивчення показників комунікативної креативності, що відносяться до її змістовного рівня, вивчення динаміки комунікативної креативності в процесі онтогенезу, пошук гендерних відмінностей та ін. |
