Інфінітивні конструкції з прийменником for, згідно з теорією керування та зв’язування, визначаємо як підрядні речення з власною позицією суб’єкта дії та опорним дієсловом, вираженим темпорально немаркованою (-Tense) дієслівною формою (інфінітивом). У середньоанглійській мові суб’єкт дії в підрядному інфінітивному реченні виражений імпліцитно (PRO). Подібно до того, як COMP that визначає ліву межу підрядного фінітного речення у зазначений період, COMP for також зумовлює тлумачення конструкції for to Vinf як речення. Семантична, функціональна та структурна тотожність for to Vinf- та that-речень у мові середньоанглійського періоду виявляється в тому, що, по-перше, перехідні дієслова (за винятком лексем з інхоативною семантикою) можуть доповнюватися обома типами речень, а отже, відкривають їм ідентичні семантичні позиції (пацієнса – для одноперехідних, пацієнса/мети – для двоперехідних). По-друге, крім синтаксичної функції дієслівних комплементів, інфінітивне речення з COMP for та that-речення виконують роль ад’юнкта мети, структурно та змістовно оформлюючи складнопідрядне речення. У мові середньоанглійського періоду інфінітивні речення з COMP for в основному вживаються у своїй первісній функції ад’юнкта мети, з якої, пізніше розвинулась функція комплемента. По-третє, на глибинному рівні репрезентації обидва типи підрядних речень є тотожними. Відмінність полягає лише у формальному вираженні/невираженні суб’єкта дії (S/PRO) та темпоральній маркованості/немаркованості дієслова (+Tense, -Tense). У середньоанглійському періоді інтенсивна перебудова всіх мовних рівнів спричиняє появу багатьох прийменників, які оформлювали інфінітив і мали ідентичну з прийменником to семантику. Усі вони є варіантами прийменникової парадигми, в межах якої виділяємо власне англійські та запозичені. Аналіз фактичного матеріалу свідчить про те, що сполучення інфінітива з for є найуживанішим як у північних, так і в південних середньоанглійських діалектах, а тому має статус синтаксичної домінанти. Диференційною ознакою дієслів інтенції та інхоативної семантики є здатність перших однаковою мірою доповнюватися інфінітивним реченням та that-реченням, тоді як другі поширюються лише інфінітивним. Інфінітивний комплемент з for сприяє щонайповнішому вираженню та доповненню інхоативної семантики, that-речення не має такої особливості. Дієслова наказової та спонукальної семантики субкатегоризують два комплементи, які є внутрішніми дієслівними аргументами. Об’єкт їхньої дії так само, як суб’єкт, може здійснювати функцію контролю за імпліцитним суб’єктом (PRO), а отже, набувати статусу контролюючого елемента. Тричленне аргументне оточення дієслів імперативної/допустової семантики є основним, але не єдиним, оскільки в середньоанглійській мові наявні приклади двочленного оточення за умови вираження об’єкта дії та інфінітива єдиним синтаксичним та семантичним цілим (конструкцією Аccusative-with-the-Іnfinitive). У мові середньоанглійського періоду деякі дієслова виявляють нетипову синтаксичну поведінку. Це дієслова з подвійною належністю та комісиви типу promise. Характерною ознакою перших є те, що вони можуть вимагати від свого комплемента, вираженого інфінітивним реченням з COMP for, виконання семантичної ролі пацієнса (це свідчило б про їх належність до групи дієслів наказової семантики) або семантичної ролі мети (тоді значення спонукання залежить від інтерпретації їхньої семантики). Дієсловам-комісивам притаманне тричленне аргументне оточення, а отже, об’єкт їхньої дії має контролювати імпліцитний суб’єкт (PRO) інфінітивного речення. Однак це функціональне навантаження виконує суб’єкт дії, тобто комісиви виявляють себе як одноперехідні дієслова. Функціонуючи як ад’юнкт мети у зазначений період розвитку англійської мови, інфінітивне речення з COMP for не субкатегоризується головним дієсловом, а отже, не займає певної семантичної позиції глибинного відмінка. Останнє пояснюється тим, що неперехідність основи головного дієслова не передбачає комплементів. Подібно до інфінітива у функції комплемента перехідного дієслова (дієслівний комплемент) інфінітив у функції ад’юнкта мети з COMP for доповнює зміст усього складнопідрядного речення, а тому має статус комплемента речення. Здійснений у роботі аналіз інфінітивних речень з COMP for у синтаксичних функціях дієслівного комплемента та ад’юнкта мети відкриває перспективи подальших досліджень. Зокрема, видається цікавим і корисним вивчення інших синтаксичних функцій, які виконувало інфінітивне речення з COMP for у середньоанглійській мові, а саме: комплемента суб’єкта дії, об’єкта дії або означення, а також з’ясування кількісного й якісного співвідношення між процесом інфінітивної комплементації перехідного дієслова та процесом комплементації суб’єкта, об’єкта, означення у мові середньоанглійського періоду. |
