На початку третього тисячоліття в процесі розвитку людської цивілізації відбулися радикальні трансформації, які протягом наступного часу визначатимуть ключові напрями розвитку людства. Внаслідок наростання глобалізації формується і принципово новий формат світопорядку: як національні, так і регіональні і тим більш глобальні міжнародні процеси постають досить невизначеними і носять суперечливий характер, постійно виникають нові виклики і загрози глобальній стабільності. Головні напрями розвитку країн пов’язані з формуванням загальноцивілізаційного інформаційного простору – простору інформаційної уразливості і національної безпеки держав всіх країн світу. Фактично завершилась ера Ялтинсько-Хельсінгських домовленостей, значно знизилася значимість Організації Об’єднаних Націй. Інтернаціоналізація економічних і, як наслідок, політичних сфер буття людства призвела до появи нових могутніх і потужних міжнародних інституцій, які незважаючи на існуючі норми міжнародного права суттєвою мірою перебирають на себе вирішення долі будь-якої держави – практично руйнується традиційно визнане сприйняття національної держави як незалежної самостійної одиниці регіонального та глобального рівнів. Відповідно відбувається зміщення акцентів у значимості місця і ролі силових та несилових технологій досягнення цілей: в той час як тільки двадцять країн світу займається розробкою ядерної зброї, понад сто країн світу розробляє зброю інформаційну. Значно зросла і цей процес набуває глобального формату значимість засобів масової комунікації, як ключового фактору при застосуванні несилових методів вирішення конфліктних ситуацій: неперевершену у цих технологіях роль відіграють повідомлення світових ЗМК про будь-які загальносвітові події. У сучасних умовах багатовекторність або нейтралітет країни вже не можуть бути певним захистом від яких би то не було дій акторів міжнародних відносин, так саме як і визнання нейтралітету залежить не від рішення самих країн, але впливових регіональних і глобальних наддержавних утворень. І, як свідчить практика, сучасні регіональні й глобальні системи безпеки в останні роки виявилися неспроможними якісно й ефективно реагувати на новітні виклики сучасності. Відповідно: – у контексті формування загальцивілізаційного інформаційного простору й поширення новітніх інформаційних технологій, традиційне сприйняття поняття «національна безпека» є досить обмеженим і тому має потребу в переосмисленні й новому тлумаченні; – сьогодні саме інформаційний вимір формату й інструментарію оцінки й континуального сканування й прогностичної трансформації стану національної безпеки держави є найбільш об’єктивним критерієм; – сприйняття феномена інформації фахівцями гуманітарних і природничих наук істотно відрізняється, відповідно, існує певна невідповідність між такими поняттями як дані, відомості й саме інформація; – інформаційний вимір національної безпеки держави – це не тільки захист комп’ютерних систем і телекомунікаційних мереж держави – частини системи національної безпеки, але й цілий комплекс проблем, які пов’язані з гуманітарною складовою національної безпеки – інформаційною уразливістю як окремого індивіда, так і проблеми керування суспільною свідомістю націй; – дослідження проблеми існування, трансформації й колапсу довільної системи через аналіз інформаційного впливу й реакцію на нього системи сьогодні є найбільш узагальненим методологічним підходом до виявлення й попередження відповідних проблем; – дослідження як складових, так і в цілому проблем національної безпеки держави доцільно здійснювати крізь призму структури інформаційних просторів біосфери, середовищ циркуляції інформації на засадах відповідної класифікації загальних ресурсів цивілізації. Функціонування системи Echelon зачіпає й національні інтереси України: фактично Echelon порушує конституційні права й свободи громадянина, зачіпає інтереси державних і суспільних установ і є відкритою загрозою національної безпеки держави. У цьому контексті й з урахуванням украй низького рівня розвитку інформаційної інфраструктури України та використання комп’ютерного устаткування й програмного забезпечення імпортного виробництва більш ніж проблематичним виглядає розгляд Верховною Радою України питання про надання електронним підписам юридичної сили. Контроль системою Echelon інформаційних потоків, у яких будуть представлені підписи державних чиновників, являє собою неминучу загрозу національної безпеки України. Відповідно: – державна політика в сфері інформаційної безпеки країни, повинна формуватися й реалізовуватися з урахуванням етноконфесійних особливостей конкретного регіону; – розроблена й запропонована модель інформаційної інфраструктури Причорноморського регіону дозволить не тільки підняти рейтинг держави в регіоні, але й формувати позитивний імідж у сприйнятті світовим співтовариством як космічної держави демократичного устрою. У сучасних умовах радикальної трансформації регіональних і глобальних структур безпеки Україна має реальні можливості активізувати свої зусилля на міждержавному рівні, де проблеми безпеки тісно пов’язані з рішенням економічних питань за допомогою створення транзитних транспортних коридорів. Існуючий в Україні як космічній державі інтелектуальний і технічний потенціал, дає всі підстави: – розробляти і впроваджувати вітчизняні програми інформатизації; – формувати і суттєво впливати не тільки на національний, але і регіональний інформаційний простір; – здійснювати не тільки захист національного інформаційного простору, але й проводити інформаційну експансію за його межи, з метою формування в очах міжнародного суспільства іміджу гідної європейської держави. | 