Анотація до роботи:

Старіш О. Г. Інформаційна політика держави в контексті глобалізації.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.03 – Політична культура та ідеологія.— Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблематики і методології досліджень і виявлення проблем системи інформаційної політики держави в умовах глобалізації.

В контексті формування цивілізаційного інформаційного суспільства, виявлено і досліджено сутність інформації як системо- і структуроутворюючого феномену. Запропоновано ноосферну парадигму інформації, яка базується на єдності матеріальних коренів інформації і інформаційних коренів матерії. Відповідно до цього розглянуто і узагальнено ключові положення теорії систем з наголосом на відкритості реально існуючих систем і запропоновано теорію відкритих систем як парадигму процесів глобального розвитку. На виявлених і запропонованих засадах досліджено таке природниче явище як глобалізація, зроблено прогноз щодо трансформації місця і ролі національної держави в умовах глобалізації.

Визначено, що ключовим чинником існування держави є її система інформаційної політики, яка базується на двох взаємоневід’ємних вимірах: техніко-технологічному, який є пов’язаним із впровадженням інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства і гуманітарному, який є пов’язаним з наслідками такого впровадження для соціальних систем.

Розроблені:

– теоретична модель системи інформаційної політики держави;

– прикладна модель – органічне системне поєднанням теоретичної моделі системи інформаційної політики держави й наявної інфраструктури Національного космічного агентства України, яка може бути реалізована при наявності політичної волі керівництва держави.

На межі II і III тисячоліть в процесі розвитку цивілізації відбулися радикальні трансформації, які протягом наступного часу визначатимуть ключові напрями розвитку людства. Внаслідок наростання глобалізації формується і принципово новий формат світопорядку, коли головні напрями розвитку країн пов’язані з формуванням загальноцивілізаційного інформаційного простору – простору інформаційної уразливості і національної безпеки всіх країн світу. Аналіз змісту сучасних загроз будь якій державі показує, що як технології зовнішнього й/або внутрішнього впливу, так і технології забезпечення національних інтересів по своїй сутті мають інформаційний характер, відповідно, на перший план виходить інформаційна політика. Комплексне дослідження охопило кілька напрямків засад, формування й функціонування інформаційної політики держави в контексті глобалізації, що дало можливість досягти поставленої мети й за результатами дослідження зробити наступні висновки:

1.Формуючи і аналізуючи інформаційну політику держави необхідно спиратися на основу існування всесвіту і його підсистеми – цивілізації, якою є діалектична єдність матеріальних коренів інформації й інформаційних коренів матерії. Відповідно, фундаментальною засадою дослідження будь яких систем є невід’ємність інформації від її носія і, як наслідок, всі процеси, які відбуваються в природі, необхідно визнати за самою суттю – процесами інформаційними;

2.Індивіда й довільні соціуми, які утворюють цивілізацію, обґрунтовано розглядати як інформаційну на основі ноосферної парадигми інформації систему;

3.Аналіз властивостей інформації й видів інформаційних ресурсів показує, що ту саму інформацію залежно від поставлених суб’єктом цілей необхідно розглядати з урахуванням причинно-наслідкових форм і видів проявів, тобто всі інформаційні ресурси обґрунтовано звести до двох основних видів: техніко-технологічного й гуманітарного;

4.Інформаційний простір цивілізації є самоорганізованою системою, яка заснована на взаємодії інформаційних потоків і інформаційних полів трьох типів інформаційних просторів – внутрішнього, середовищного й міжсередовищного та трьох середовищ циркуляції інформації – біологічного, соціального й технічного. Структурними елементами інформаційного простору є інформаційні системи, інформаційні поля, інформаційні потоки, комунікатори, засоби комунікації й відповідні види семіосфери;

5.В системі суспільних відносин масова комунікація є основою взаємодії й елементом процесу державного управління, яке реалізується системою державної політики;

6.Аналіз інформаційної політики держави необхідно проводити крізь призму стану національного інформаційного простору. Значимість в інформаційному просторі для інформаційної політики мають ті об’єкти й процеси, вплив на які методами інформаційної політики дозволяє впливати як на особу, яка приймає рішення, так і на суспільство в цілому;

7.Рівень розвитку національного інформаційного простору впливає на всі сфери життєдіяльності індивіда, суспільства й цивілізації, що значно ускладнює процес формування й реалізації інформаційної політики держави, тому що необхідно формалізувати поведінку динамічної системи і її елементної бази, котра як і інформаційний простір існує тільки в динаміці;

8.Дослідження довільних процесів, як процесів по суті своєї інформаційних, необхідно проводити на підставі теорії систем, адаптованої до вимог ноосферної парадигми інформації. Ноосферна парадигма інформації дає всі підстави стверджувати, що всі існуючі системи є системами відкритими – тобто системами, які схильні до зовнішнього інформаційного впливу, тому при дослідженні довільних систем і, насамперед систем управління соціально-політичними процесами, цей фактор необхідно враховувати обов’язково;

9.Теорія відкритих систем як парадигма процесів глобального розвитку дозволяє:

9.1.Максимально об’єктивно враховувати реалії й визначати шляхи й технології розвитку націй і, як наслідок, цивілізації, шляхом моделювання ситуації від національного до глобального рівнів;

9.2.Мінімізувати помилки, шляхом відповідної кореляції інформаційної політики держави;

10.Політична ідеологія – це квазіантропологія влади;

11.Розробка, створення й реалізація системи інформаційної політики держави повинна органічно враховувати як техніко-технологічний так і гуманітарний виміри життєдіяльності цивілізації;

12.Глобалізація – це історичний процес, який бере свій початок в період трансформації homo sapiens у культурну спільноту – фактично з появою в живій природі свідомості й, як наслідок, формуванням нової форми – віртуальної природи. Становлення цивілізації корелює з технологічними революціями, які безпосередньо пов’язані з обсягом знань – інформаційною ємністю цивілізації;

13.Сприйняття природного процесу глобалізації крізь призму американізації світової політики й економіки – суть необ’єктивний підхід до історичного процесу. Ще ніколи в історії цивілізації не існувало ситуації настільки глибокоешелонованої взаємозалежності держав з різним рівнем розвитку. Відповідно, колапс одного з елементів такої системи не є підставою стверджувати про колапс самої системи;

14.Форсоване впровадження національних програм інформатизації є стратегічним державним завданням, викликаним тим, що наявність інформаційної інфраструктури дозволить добувати нові знання, у тому числі створеними й оплаченими іншими;

15.Неконтрольована поява принципово нових інформаційних просторів і середовищ циркуляції інформації поставило питання керованості інформаційними процесами – фактично проблему інформаційної безпеки держави – у главу всієї як внутрішньої, так і зовнішньої політики не тільки світових лідерів, але й довільної держави;

16.Світовий лідер сьогодення може впоратися з покладеними самим на себе обов’язками, тільки порушуючи існуючі міжнародні акти й договори. Положення, у яке намагається ввергнути цивілізацію політична система США, можна визнати як політичний цугцванг світового гегемона;

17.Неурядові мережні структури сьогодні не тільки формують соціальний прошарок невітчизняних за духом професіоналів, але й сприяють їхньому просуванню по вертикалі системи управління, а наявність у такої структури власних ЗМК, на виклики яких держава чи не зобов’язана привселюдно реагувати, тільки підкреслює роль неурядових організацій у системі національної безпеки держави;

18.Глобальна інформатизація – масове впровадження не тільки в системи управління, але й у побут комп’ютерних технологій – призвела до зсуву полів сполучення інтересів як окремих індивідів, так і груп індивідів у віртуальний простір. Віртуальний простір практично нівелює вплив нормативно-правової бази – конституції довільної держави на власний соціум і, таким чином, руйнує просторово-часову оболонку правового простору держави як такої. Це, у свою чергу, приводить до порушення керованості процесами трансформації політичних, економічних і соціальних інтересів;

19.Лідерство США в області високих технологій не тільки не дає підстави покладатися на світового лідера, але й змушує інших учасників світового політичного процесу задуматися над власними місцем і роллю в контексті глобалізації й, як наслідок, над потенційними наслідками, які будуть викликані тотальною інформатизацією;

20.Практика всіх років незалежності України свідчить про те, що національний інформаційний простір є полем інформаційних воєн прозахідного й просхідного інтересів. Нівелювання цих факторів покликана здійснити національна система інформаційної політики, що викликає нагальну потребу вдосконалювання системи узгодження рішень і дій тріади парламент – президент – уряд з питань:

20.1.Виконання конституційних повноважень з формування й реалізації інформаційної політики держави й розробки «Доктрини інформаційної безпеки України», яка б включала техніко-технологічну й гуманітарну складові;

20.2.Удосконалювання структури системи й правових основ функціонування системи інформаційної політики держави;

21.Визначаючи духовно-ідеологічний зміст інформаційної політики України з метою формування єдиної української політичної нації, необхідно враховувати проблему сполучення ментальності громадян східних і західних регіонів, яка загострена:

21.1.Контентом східного й західного сегментів національного інформаційного простору;

21.2.Поведінкою політичних еліт цих регіонів, яка особливо проявляється під час виборчих кампаній;

21.3.Нездатністю органів державної влади захистити національний інформаційний простір;

22.Незбалансованість інформаційної політики держави сприяє регіональній поляризації країни;

23.Сітковоцентрична парадигма інформаційної політики держави випливає із природних вимог до живучості інформаційних систем, які характеризуються високим ступенем розподілу ресурсів і практично повною відсутністю централізованого управління, коли:

23.1.Механізми забезпечення національних інтересів по своїй сутності носять інформаційний характер;

23.2.Світовий гегемон використовує цю природну можливість в особистих цілях, відповідно, менш розвинені держави повинні або миритися із таким положенням, або вживати відповідних заходів;

23.3.Інформаційні матриці ментальності – соціальної семіосфери конкретного соціуму цивілізації – донорів і акцепторів не повністю відповідають один одному, що вносить додатковий коефіцієнт перекручування в інформаційний образ середовища соціуму;

23.4.Ключовим викликом сучасності й, насамперед, в області міжнародної політики, безпосередньо пов’язаним із процесом глобалізації, є зміна ролі елементарної інформаційної матриці міждержавних відносин – національної держави;

23.5.Наукові й прикладні розробки в сфері державних систем захисту від інформаційної уразливості як окремого індивіда, так і всієї націй, з огляду на досвід закордонних дослідників, повинні базуватися винятково на розробках вітчизняних фахівців;

24.Для вирішення завдань системи інформаційної політики в умовах неминучої участі України в інформаційних війнах, розроблені:

24.1.Методологічні основи й категоріальний апарат використання яких може стати основою комплексного обґрунтування і створення ефективної системи інформаційної політики держави;

24.2.Теоретична модель системи інформаційної політики держави;

24.3.Прикладна модель – органічне системне поєднанням теоретичної моделі системи інформаційної політики держави й наявної інфраструктури Національного космічного агентства України. Сформульовані цілі й завдання реалізації моделі у відповідності до яких сформована й розрахована елементна база, визначені структура й функції моделі.

Публікації автора:

Індивідуальні монографії:

1. Старіш О. Г. Теорія відкритих систем як парадигма процесів глобального розвитку.— Сімферополь: Універсум, 2003, С. 240. (25,2 д. а.)

2. Стариш А. Г. Философия информации.— Симферополь: Таврия, 2004, С. 376. (23,7 д. а.)

3. Стариш А. Г. Информационное измерение национальной безопасности в контексте процессов глобального развития.— Симферополь: Таврия, 2005, С. 436. (25,7 д. а.)

Розділи в колективних монографіях:

4. Старіш О. Г. Особливості політичного процесу в Україні як державі перехідного типу (Нація як інформаційне середовище). Монографія: Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / За ред. В. С. Крисаченко.— К.: НІСД, 2003, С. 529–544.

5. Стариш А. Г. Ноосферная парадигма информации. Монография: Регіональні проекції державної політики, в 2-х т., т. 1 // Цикуренко С. Г. та ін.— Сімферополь: Таврія, 2003, С. 79–109.

6. Стариш А. Г. Информационная безопасность государства. Монографія: Регіональні проекції державної політики, в 2-х т., т. 2 // Цикуренко С. Г. та ін.— Сімферополь: Таврія, 2003, С. 90–111.

7. Стариш А. Г. Особенности политического процесса в государствах переходного типа на примере посткоммунистических стран. Монографія: Аналітика, експертиза, прогнозування // Макаренко Є. А, Рижков М. М., Ожеван М. А. та ін.— К.: Наша культура і наука, 2003, С. 317–328.

8. Стариш А. Г. Информационные матрицы как элементная база ноосферы. Монографія: Регіональні проекції державної політики. В 2-х т., т. 2 // Цикуренко С. Г. та ін.— Сімферополь: Таврія, 2003, С. 66–89.

9. Стариш А. Г. Коммуникационный потенциал Крыма // Монография: Труды Крымской академии наук // Тарасенко В. С. и др.— Симферополь: Таврия, 2004, С. 80–104.

Статті в наукових збірниках і журналах:

10. Стариш А. Г. Философские аспекты теории открытых систем // Ученые записки ТНУ Т. 14 (53), № 1.— Симферополь, 2001, С. 76–84.

11. Старіш О. Г. Визначення і базис теорії відкритих систем // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 33.— Част. І.— К.: ІМВ, 2002, С. 64–69.

12. Старіш О. Г. Структурна схема теорії відкритих систем // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 34.— Част. І.— К.: ІМВ, 2002, С. 79–82.

13. Старіш О. Г. Україна і кримський регіон: місце і роль в Чорноморському економічному суспільстві // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 35.— Част. І.— К.: ІМВ, 2002, С. 168–170.

14. Стариш А. Г. СМИ как технология обратной связи: политическая система – социум // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 36.— Част. І.— К.: ІМВ, 2002, С. 180–187.

15. Старіш О. Г. Становлення і перспективи розвитку інформаційного простору України в контексті процесів глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 38.— Част. IІ.— К.: ІМВ, 2002, С. 199–203.

16. Стариш А. Г. Политическая идеология: ретро и перспектива // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 22.— 2003, С. 31–35.

17. Стариш А. Г. Психологические аспекты теории открытых систем // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 39, Част. І.— К.: ІМВ, 2003, С. 133–139.

18. Старіш О. Г. Теорії ноосфери і конвергенції – джерела теорії відкритих систем? (До постановки проблеми) // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 23.— 2003, С. 195–199.

19. Старіш О. Г. Область стійкої роботи політичної системи // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 40.— Част. ІІ.— К.: ІМВ, 2003, С. 58–60.

20. Стариш А. Г. Информационные матрицы (к постановке проблемы) // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 41.— Част. І.— К.: ІМВ, 2003, С. 92–96.

21. Старіш О. Г. Інтеграційна модель теорії відкритих систем: Причорноморський регіональний інформаційний центр країн-партнерів ОЧЕС // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 24.— 2003, С.132–136.

22. Стариш А. Г. Место и роль Украины как информационной составляющей мирового сообщества // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 42.— Част. IІ.— К.: ІМВ, 2003, С. 173–177.

23. Старіш О. Г. Комунікації як «кровоносна» підсистема політичних систем // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Вип. 26.— 2003, С. 175–182.

24. Старіш О. Г. Інтелектуальні складові комунікаційної системи в теорії відкритих систем // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 45.— Част. ІІ.— К.: ІМВ, 2004, С. 81–85.

25. Старіш О. Г. Конверсійні аспекти пострадянського Причорномор’я (політико-філософський вимір) // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 47.— Част. І.— К.: ІМВ, 2004, С. 65–70.

26. Стариш А. Г. Глобализация: ретро и перспективы // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 48.— Част. І.— К.: ІМВ, 2004, С. 71–76.

27. Стариш А. Г. Общественное сознание в контексте глобализации: генезис, состояние, перспективы // Ученые записки ТНУ Т. 17 (56), № 2.— Симферополь, 2004, С. 163–170.

28. Стариш А. Г. О формате и инструментарии моделирования процессов глобального развития // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— Вип. 49.— Част. І.— К.: ІМВ, 2004, С. 201–220.

29. Стариш А. Г. Система защиты информационной системы // Ученые записки ТНУ Т. 19 (58), № 5.— Симферополь, 2006, С. 86–98.

30. Старіш О. Г. Інформаційний вимір економічної уразливості держави // Політологічний вісник. Збірник наукових праць.— К.: ІНТАС, 2007, № 26, С. 241–255.

31. Стариш А. Г., Козубский В. А. Посткоммунистическое общество и современные информационные технологии // Матер. пятой межд. конф. «КРЫМ 98» «Библиотеки и ассоциации в изменяющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества».— Судак, 1998. Т. 1, С. 103–105.

32. Стариш А. Г. Духовность и общество на пороге 2000-летия Рождества Христова // Материалы Международной юбилейной конференции.— Севастополь–Симферополь, 1997, С. 177–182.

33. Стариш А. Г. Теория конвергенции – истоки открытых систем? // Материалы пятой международной конференции «КРЫМ 98». «Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества».— Судак, 1998. Т. 1, С. 99–100.

34. Старіш О. Г. Про деякі проблеми розробки СІАЗ регіональних органів управління та типових проектних рішеннях в її складі // Матеріали науково-практичного семінару «Сучасні інформаційні технології в регіональних органах влади і управління».— Київ, 1998, С. 4.

35. Стариш А. Г., Козубский В. А., Никифоров А. Н. Украина и Крым: место и роль в Черноморском Экономическом Сообществе // Деловое обозрение / Специальный выпуск.— Симферополь, 1999, № 8-9, С. 32–35.

36. Старіш О. Г. Інформаційні війни: загрози і перспективи України // Матер. Круглого столу НІСД РНБОУ «Інформаційні війни і кризові комунікації в Україні і світі».— Київ, 2001.

37. Стариш А. Г. Глобальное информационное пространство и его воздействие на формирование общественного сознания // Глобальные процессы и региональное развитие. Материалы научно-практической конференции «Глобализация: человек, народы, мир».— Севастополь: Мир, 2003, С. 47–57.

38. Стариш А. Г. Информационная безопасность государства в эпоху тотальной глобализации // Материалы научно-практической конференции «Люди. Политики. Войны».— Севастополь: Мир, 2003, С. 52–64.

39. Стариш А. Г. Психологические особенности виртуального пространства // Матеріали III науково-практичної конференції «Інформаційні технології в охороні здоров’я та практичній медицині».— Київ, 2003, С. 31–36.

40. Стариш А. Г. Проблемы информационной безопасности государства в контексте процессов глобализации (к постановке проблемы) // Материалы международного семинара «Структура представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыслов».— Вып. 4, Т. 2. Социальные науки.— Луганск, 2003, С. 127–141.

41. Старіш О. Г. Зовнішні чинники в контексті формування української політичної нації // «Кримська проекція сучасних процесів державотворення в Україні».— Сімферополь, 2003, .htm.

42. Стариш А. Г. Общественное сознание в контексте глобализации // Матер. междун. научн. конф. «Три подхода к войне и миру: Сталин. Рузвельт. Черчилль на Крымской (Ялтинской) конференция 1945 года и уроки для формирования новой системы международной безопасности».— Симферополь: ИПЦ «Магистр», 2004, С. 74–89.

43. Стариш А. Г. О формате и инструментарии моделирования процессов глобального развития // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції «Моделювання міжнародних відносин».— Київ, 2004, С. 206–209.

44. Стариш А. Г. Циклы систем управления мировых гегемонов // Материалы V международного семинара «Полиэтническая среда: культура, политика, образование».— Вып. 5. Социальные науки, Луганск, 2004, С. 334–348.

45. Стариш А. Г. Информационное измерение национальной безопасности в контексте процессов глобального развития // Материалы Международного научного симпозиума «ЯЛТА 1945–2005: От биполярного мира к геополитике будущего».— Ялта, 2005.

46. Стариш А. Г., Козубский В. А. Технологии победы на великой шахматной доске или Информационная безопасность в контексте геополитических разломов // Материалы научной конференции «Дипломатия Великой Победы: итоги исследований и уроки для формирования новой системы международных отношений».— Симферополь, 2005, С. 76–91.

47. Стариш А. Г. Система защиты информационной системы // II Межд. науч. конф. «Современное информационное пространство: журналистика и медиаобразование».— Алушта, 2006, С. 5.

48. Стариш А. Г. Кризис ООН в контексте глобализации // Материалы международной научной конференции «Вторая мировая война: человек, общество, государство».— Симферополь: Издательский дом «Крым», 2006, С. 211–217.

49. Старіш О. Г. Проблеми національної безпеки: Кримський вимір // Матер. Круг. столу «Загрози і виклики регіональній безпеці Криму – як їх визначити і попереджати?» // Журнал «Кримськотатарське питання» № 1 (28).— Сімферополь: Доля, 2007, С. 22–25.

Авторське свідоцтво:

50. Старіш О. Г., Козубський В. О. Науковий проект «Концепція ПРІНЦ країн-партнерів ЧЕС».— Авторське свідоцтво ПА № 1581 від 08.12.1998 р.