У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення поставлених завдань, серед яких чільне місце посідає обґрунтування методології і технології відстеження та забезпечення протидії негативним інформаційним акціям, ініційованих зарубіжними суб’єктами за умов кризових подій у внутрішній або зовнішній політиці, з метою забезпечення національних інтересів України. Запропоновані відповідні пропозиції щодо розробки сучасної державної інформаційної стратегії України у сфері зовнішньої політики. З огляду на мету і завдання дисертації отримані наступні висновки: 1. В сучасному світі зберігається інформаційне протистояння між різними державами й інтеграційними формуваннями, котре в посткомуністичну епоху не зводиться лише до інформаційного забезпечення операцій збройних сил (зокрема, – шляхом маніпулювання інформаційними процесами в ході управління військами, веденням пропаганди тощо). Попри усі зміни інструментарію інформаційного впливу, цілі новітнього інформаційного протистояння, як і раніше, визначаються характером політичних та військових конфліктів, заради яких провадиться інформаційне протиборство. Нові інструменти інформаційної стратегії не позначені явно вираженими деструктивними атрибутами, а тому часом помилково не сприймаються як загрозливі. Важливим є створення передумов для максимальної відповідності інформаційної стратегії держави у міжнародному вимірі її національним інтересам. Відстеження та аналіз інформаційних акцій окремих держав надають підстави для ідентифікації ключових політичних та економічних гравців та напрямів їх діяльності за умов невизначеності та відсутності чітких даних щодо цілей, інтересів та суб’єктів, що визначають поведінку “великих” держав на міжнародній арені. 2. Побудована на основі аналізу існуючих підходів до визначення поняття “інформаційна стратегія” авторська модель зовнішньополітичної інформаційної стратегії передбачає широке та вузьке розуміння цього феномену. “Інформаційну стратегію” доцільно тлумачити як систему великомасштабних рішень і визначених засобів інформаційної діяльності на їх підтримку, покликану посприяти досягненню певної політичної (економічної, військової тощо) мети. Вужче розуміння “інформаційної стратегії” полягає у її розумінні крізь призму сталих інструментальних методів впливу на внутрішню та зовнішню (“елітну” та “масову”) аудиторії та формалізованих методик, які доповнюють зазначений інструментарій інформаційної політики відповідно до потреб суб’єкта зовнішньої політики та умов міжнародного середовища. 3. Здійснення зовнішньополітичних комунікаційних стратегій російських ЗМІ за кризових умов в третіх країнах може бути скероване на дискредитацію міжнародної репутації нових суверенних країн, забезпечення прийнятних для ФПГ урядових рішень та підтримки інтересів політичної та фінансової еліт Росії. Виявлену шляхом контент-аналізу інтенсивність зовнішньополітичних інформаційних кампаній та ознаки їх тенденційного спрямування можна використовувати як показник справжніх прихованих інтересів фінансово-промислових груп. 4. Як засіб протидії загрозливим інформаційним зовнішньополітичним стратегіям доцільно створити український зовнішньополітичний інформаційний ресурс, спроможний ефективно впливати на певні цільові аудиторії поза межами країни (зокрема, – в США та Росії). На противагу негативним інформаційним стратегіям необхідні рішучі дії органів державного управління, підтримані позицією активної частини громадськості, щодо перехоплення ініціативи по висвітленню ситуації та вжиття заходів з подолання криз. Зменшення дієвості та дезавуювання спрямованих проти України інформаційних акцій передбачає також зміну тематизації задіяних у випадку кризових явищ сценаріїв, створення та функціонування централізованої системи антидифамації та представлення власної позиції. Пропонується започаткувати у відповідних державних структурах діяльність з аналізу наявних ознак, структури та змістового наповнення інформаційних стратегій суб’єктів міжнародних відносин стосовно висвітлення кризових ситуацій в Україні. 5. З’явилася нова інформаційна зброя “масового психічного ураження”, що має на меті зниження відчуття безпеки, поширення паніки та страху. Не тільки масова свідомість, але і політичні інститути, економічна та культурно-цивілізаційна система в цілому стають ціллю подібних інформаційних впливів. Аналіз засвідчив, що органами державної влади західних країн в ході антитерористичної кампанії не винайдено якихось принципово нових методик протидії “асиметричній” інформаційній зброї терористів. Боротьба проти епідемії страху відбувалася за традиційною схемою запровадження додаткових заходів безпеки, висвітлення розслідувань, розповсюдження закликів щодо збереження спокою, намагання обмежити доступ населення до інформації за допомогою цензури та самоцензури. У процесі планування антитерористичних заходів відповідними органами державної влади України та для протидії кризовим ситуаціям інформаційного характеру варто зосередити увагу не лише на організаційно-адміністративних заходах, але й на медіа-інформаційних засобах протиборства. 6. Боротьба проти тероризму обумовила низку новітніх тенденцій в інформаційному забезпеченні зовнішньополітичного курсу США. Відбулося переформатування внутрішніх та зовнішніх інформаційних потоків. Запроваджено нові моделі комунікацій між владою, засобами масової інформації та масовою аудиторією (зокрема, “embedded journalism”, розповсюдження інформації із врахуванням досвіду і методів проведення політичних кампаній в США, використання стратегічного підходу до формування міжнародних комунікативних потоків тощо). Провідними тенденціями в інформаційному забезпеченні зовнішньої політики США за кризових умов на сьогодні є: (а) пропагування нової системи міжнародних відносин та міжнародної безпеки; (б) посилення централізації управління комунікаційними потоками; (в) превентивна та преемптивна гра на випередження й захоплення ініціативи; (г) компенсація фактичної втрати Вашингтоном монополії на формування міжнародної масової свідомості зосередженням медіа-інформаційних ресурсів на “ключових” напрямах навіть за рахунок втрати медіа-інформаційного переважання в інших регіонах. |
