В загальних висновках викладено основні науково-теоретичні результати роботи над темою і зазначено: 1. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми доводить, що сучасна система державотворення в Україні вимагає нових підходів до інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів. Значна роль при цьому відводиться бібліографічній інформації, яка набуває сьогодні особливого значення. 2. Проведений аналіз дозволив дати визначення документного потоку з правознавства як сукупності публікацій на різних носіях інформації, що постійно створюються й використовуються в юридичній практиці з метою обміну інформацією. Бібліографічна інформація з правознавства – це одна із складових соціальної інформації про державну політику у сфері українського законодавства, зміцнення правової основи життєдіяльності українського суспільства, про законотворчу діяльність органів державної влади, про застосування нормативно-правових актів, спрямованих на неухильне дотримання законодавства; про результати наукових досліджень з правознавства і суміжних наук. Системно досліджуючи інформаційно-бібліографічні ресурси з правознавства, можна стверджувати, що це цілісний комплекс форм і методів бібліографічної діяльності, що забезпечує створення і розповсюдження бібліографічної інформації з правознавства, а також сукупність каналів її поширення. 3. Здійснений аналіз документного потоку з правознавства виявив динаміку його розвитку. Порівнявши перший і останній рік досліджуваного періоду, можна стверджувати, що документний потік не зазнав змін: 2 524 публікацій за 1991 р. і 2 554 - за 1999 р., щорічна їх кількість різна. Найпоширенішим видом видань з правознавства є газетні публікації; зменшується кількість публікацій в журналах; втричі більше видруковано книжкових видань навчального типу (підручники та навчально-методичні посібники) та авторефератів дисертацій. Крім того, у потоці помітно зростає кількість монографій та матеріалів наукових конференцій. Це дає підстави стверджувати, що в Україні розвивається юридична наука та освіта. Доведено, що в книжкових виданнях найповніше розкрито питання державного (конституційного) права, кримінально-процесуального права, цивільного права; в журнальних публікаціях – цивільного права та судоустрою, державного, конституційного і адміністративного права, кримінального права; в газетних публікаціях - з права в цілому, державного, конституційного і адміністративного, цивільного права та судоустрою, що не задовольняє повною мірою інформаційних потреб юристів. Дисертаційним дослідженням визначено теми, що потребують інформаційної підтримки і розробка яких актуальна для сучасної юридичної науки. Документний потік з правознавства характеризується значним розпорошенням публікацій у профільних і непрофільних виданнях. Робота над дисертаційною темою підтвердила, що профільні журнали і газети не завжди є продуктивними. Дослідження концентрації-розпорошення виявило інформаційне ядро джерел, що важливо для інформаційних служб в організації системи інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів. 4. Інформаційні потреби юристів розглядалися залежно від характеру роботи, рівня освіти, наукової кваліфікації, від посади, стажу роботи, віку. Юристи найактивніше використовують збірники нормативно-правових актів та періодичні видання, особливо цікавляться нормативно-правовими актами, а також коментарями до них; активне використання періодичних видань зумовлене їх поширеністю й доступністю, оперативністю надання інформації; виявлено бажання респондентів користуватися базами даних (бібліографічною, фактографічною, текстовою) та мережею Інтернет. 5. Система бібліографічних посібників з правознавства в Україні являє собою сукупність підсистем бібліографічних посібників, які за часом видання відображених документів є перспективними (видавничі), поточними (державні, науково-допоміжні, професійно-виробничі), ретроспективними (науково-допоміжні, рекомендаційні, професійно-виробничі, книготорговельні). Виявлено покажчики, яким притаманні функції кількох видів бібліографічних видань (перспективних і поточних; поточних і ретроспективних). Проведене дослідження довело, що бібліографічною інформацією переважно, забезпечені книжкові видання і періодика; менше забезпечені видання, що продовжуються; зовсім не забезпечені документи на електронних носіях інформації. Поточне інформування здійснюється у сигнальних, аналітичних та аналітико-синтетичних посібниках і повною мірою відображає документний потік з правознавства (відображені всі основні види документів). Важливим доповненням до поточних бібліографічних джерел з правознавства є комп’ютерна правова повнотекстова база даних документів “Ліга-Закон” та її програмно-інформаційний продукт - комп’ютерна правова бібліотека “Закон”. Ретроспективна бібліографічна інформація з правознавства широко представлена прикнижковими і пристатейними списками. Особливе місце в системі ретроспективних бібліографічних видань відводиться покажчикам книготорговельної бібліографії, зокрема, каталогам видавництв. Виявлено нерівномірність тематичного розкриття документного потоку з правознавства в бібліографічних посібниках: поточні бібліографічні посібники в основному розкривають питання державного (конституційного), міжнародного, цивільного, торговельного, сімейного, кримінального права і кримінології; ретроспективні – адміністративного, державного, кримінального та митного права. Діюча підсистема бібліографічних видань не є цілісною системою посібників, що забезпечує потреби фахівців з правознавства. Це зумовлено лакунами в самій системі (практично, відсутні плани видавництв літератури та професійно-виробничі видання, узагальнюючі посібники з правознавства); деякими недоліками, притаманними окремим бібліографічним посібникам, - відсутність допоміжних покажчиків, анотацій тощо; не всі правознавчі напрями забезпечені відповідними джерелами. 6. З метою удосконалення інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів бібліотекам та органам інформації пропонується: упорядкувати роботу над створенням бібліографічних посібників на основі чіткої координації діяльності галузевих і відомчих центрів різного рівня. удосконалити методику бібліографування, анотування документів з неінформативними назвами. При складанні бібліографічних посібників важливо враховувати особливості професійної спрямованості фахівців. Бібліографічні джерела повинні містити інформацію про всі типи і види видань, що відповідають характеру інформаційних потреб користувачів; профільним бібліотекам доцільно було б мати з усіх основних галузей права ретроспективні посібники, покажчик типу “Вітчизняні та зарубіжні публікації. Держава і право” та реферативний журнал з аналогічною назвою, а також покажчик законодавчих документів України; посібник українських бібліографічних посібників (бібліографія бібліографії); пов’язувати організаційні заходи інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів, в першу чергу, з формуванням галузевої бібліографічної бази даних; здійснити ряд рекламних заходів для розповсюдження інформаційно-бібліографічних посібників з правознавства. Дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшої розробки потребують питання методики і принципи добору публікацій з правознавства до бібліографічних посібників. Необхідним є розроблення перспективної моделі інформаційно-бібліографічного забезпечення фахівців з правознавства, що задовольнить потреби користувачів у профільних документах. | 